Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7377/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/7377/21 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року по справі № 400/7377/21 за позовом ОСОБА_1 до Департамента праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач, звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що відповідачем було відмовлено йому у перерахунку одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 - 2021 роки. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку відмовлено. Повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в частині позовних вимог щодо не виплати ОСОБА_1 у 2019 - 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня, зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради і виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2019 - 2020 рік. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та передати справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи і вважає повернення позовної заяви в цій частині необґрунтованим і незаконним. Зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача щодо питання строків звернення до суду. Апелянт зазначає, що частиною предмету позову є незаконна бездіяльність відповідача за 2021 рік, через що, не може бути порушене питання про порушення строку звернення до суду, адже він звернувся протягом 6 місяців з моменту отримання заниженої грошової виплати. Також, ОСОБА_1 посилається на рішення Верховного Суду України від 24.04.2018 по справі № 646/6250/17, в якому зазначено щодо неприпустимості застосування строків позовної давнини та обмеження строком звернення до суду по справах пов`язаних з соціальними виплатами, та на позицію, яка вказана в рішенні Верховного Суду України від 19.03.2018 по справі № 806/1952/18, щодо порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами пов`язаними з виплатами сум пенсій за минулий час, у тому числі сум будь-яких складових, може бути подано без обмежень будь-яким строком. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 08.09.2021 року на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами поважності причин його пропуску. 30.09.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, вмотивоване тим, що позивач дізнався про порушення своїх прав тільки після отримання відповіді від Департамента праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 05.07.2021з відмовою у перерахунку сум соціальної допомоги. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, які свідчать про поважність пропуску позивачем строків звернення до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2019 та 2020 рік. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач, зокрема, просить зобов`язати відповідачів здійснити перерахування та виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2019-2021 роки у розмірі визначеному частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII. У заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання ухвали суду від 08.09.2021 зазначає, що про порушення його прав дізнався після отримання відповіді відповідача від 05.07.2021 року. Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). В цьому випадку, суд наголошує на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги. Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (ст. 17-1 Закону № 3551-XII). Тобто, Законом № 3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом. Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 розглядаючи справу № 607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. Відтак, враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 року у справі №607/7919/17, шестимісячний строк звернення позивача до суду із позовом про виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2019 і 2020 роки сплив 30.09.2019 року та 30.09.2020 відповідно. Окрім того, колегія суддів зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказує, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду , суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Велика Палата Верховного Суду . У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 130/1001/17 зазначено, що виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 434-1 - 434-2 КПК і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду. Верховний Суд у складі Судової палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 наголосив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Додатково зазначив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Така позиція Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 з огляду на тлумачення приписів статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повністю спростовує доводи апелянта та його посилання на рішення Верховного Суду України від 24.04.2018 по справі № 646/6250/17 та рішення від 19.03.2018 по справі № 806/1952/18. По справі № 460/1904/19 від 03.09.2021 Верховний Суд заначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18. Право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним, воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня1998 року в справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії ( PerezDeRadaCavanilles v Spain , заява № 28090/95). У справі Іліан проти Туреччини Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи ( Ilhan v. Turkey , заява № 22277/93). Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2021 року по справі № 400/7377/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.