Ухвала КГС ВС № 926/1392/20

УХВАЛА 18 травня 2021 року м. Київ Справа № 926/1392/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада до Управління культури Чернівецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" про недійсними додаткових угод до договору про закупівлю газу та стягнення коштів до бюджету у сумі 272855,70 грн, ВСТАНОВИВ: Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 (судді: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 926/1392/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.05.2021 визначено такий склад колегії суддів із розгляду касаційної скарги у справі № 926/1392/20 - Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Багай Н. О. У цій справі № 926/1392/20 предметом позову є вимоги керівника Чернівецької місцевої прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада, до Управління культури Чернівецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю газу від 29.01.2018 № 17-373, укладеного між Управлінням культури Чернівецької міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", а саме, додаткових угод від 09.02.2018 № 1, від 14.08.2018 № 2, від 18.09.2018 № 3, від 25.09.2018 № 4, від 19.10.2018 № 5; та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" на користь Чернівецької міської ради в дохід міського бюджету міста Чернівці 272 855,70 грн. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на положення статей 3, 13, 203, 215, 216, 236, 1212 Цивільного кодексу України, статті 3, частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", обґрунтовані тим, що внаслідок укладення зазначених додаткових угод збільшилась ціна природного газу для позивача; спірні додаткові угоди укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання та підвищення ціни природного газу, чим порушено положення частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі"; оскільки позивач сплачував кошти за поставлений природний газ відповідно до цін, визначених у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеними цінами, надмірно сплачені позивачем кошти у сумі 272 855,70 грн підлягають стягненню із відповідача як безпідставно набуті ним. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.10.2020 позов задоволено. Судове рішення аргументоване наявністю правових підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними з посиланням на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", та правомірністю стягнення спірних коштів як таких, що набуті на підставі недійсних додаткових угод, згідно з положеннями статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду 21.12.2020 зазначене рішення скасовано. У позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що коливання ціни природного газу на ринку в межах 10 % під час укладення спірних додаткових угод сторони договору не довели та документально не підтвердили, отже сторонами не дотримано вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" і, відповідно, безпідставно змінено істотні умови договору. Водночас, вирішуючи спір у цій справі, як наголосив апеляційний господарський суд, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Отже, спірні додаткові угоди є нікчемними в силу закону у зв`язку з їх укладенням з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" і не потребують визнання недійсними у судовому порядку. Суд апеляційної інстанції також зазначив про відсутність підстав для стягнення спірних коштів, оскільки підставою для перерахування коштів за придбаний природний газ зазначено договір від 29.01.2018 № 17-373 і відповідні акти приймання-передачі або рахунки на оплату. Між тим, договір від 29.01.2018 № 17-373 у судовому порядку не оспорювався та є дійсним; жодне з платіжних доручень не містить посилань на спірні нікчемні додаткові угоди, що, за висновком суду апеляційної інстанції, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, що утім не виключає можливості захисту порушених прав Чернівецької міської ради у інший спосіб, зокрема, за позовом, обґрунтованим положенням статті 216 Цивільного кодексу України. Водночас Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.02.2021 справу № 927/491/19 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Передаючи зазначену справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Колегія суддів, зважаючи на положення статей 37, 43 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначала, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Здійснивши системний аналіз положень статей 11, 1212 Цивільного кодексу України, колегія суддів також зауважила, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, можливість застосовувати статтю 1212 Цивільного кодексу України виникає тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Визнаючи недійсними спірні додаткові угоди та вказуючи на безпідставність перерахування коштів, суди мають досліджувати можливість при визнанні їх недійсними стягувати спірні кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, яка застосовується у випадку відсутності спеціальної норми. Натомість у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 з урахуванням положень частин 1- 3, 5 та 6 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод від 20.02.2019 № 1, від 22.02.2019 № 2 до договору від 05.02.2019 № 19-476, як таких що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, у цій постанові зазначено, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 12 987,15 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.03.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 927/491/19 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.03.2021. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 розгляд справи відкладено на 16.04.2021, а у судовому засіданні 16.04.2021 згідно з ухвалою від цієї ж дати оголошено перерву до 18.06.2021. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 926/1392/20 до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 927/491/19. Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В: Зупинити провадження у справі № 926/1392/20 до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 927/491/19. Ухвалу направити учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак