Постанова Київський апеляційний суд № 761/20276/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5425/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2021 року м. Київ Справа 761/20276/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця про стягнення недорахованої заробітної плати, встановив: 08 липня 2020 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із вказаним позовом та враховуючи уточнення, остаточно просив суд: стягнути з відповідача на його користь недораховану заробітну плату за період з 01.11.2019 року по 09.10.2020 року в сумі 215 381 грн. 98 коп.; зобов`язати відповідача продовжити нараховувати та виплачувати заробітну плату з розміру середньоденної заробітної плати із розрахунку 1786,65 грн. до закінчення військової служби згідно ст. 119 КЗпП України (а.с. 30-31,65). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2019 по справі №761/33804/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, наказом від 02.12.2019 №1984-п позивача поновлено на посаду заступника ректора з адміністративно-господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Наказом від 23.08.2019 №85р Міністра оборони України з позивачем був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 1 рік, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, зараховано до списку особового складу ЗС України, у порядку переатестації присвоєно військове звання «полковник». При цьому, наказом відповідача від 02.12.2019 №1985-п з 23.08.2019 по 23.08.2020 позивача звільнено від виконання обов`язків заступника ректора з адміністративно-господарської роботи на час проходження військової служби в особливий період. Гарантовано збереження на час проходження служби за позивачем робочого місця та заробітної плати відповідно до ст.119 КЗпП України. Однак, позивач зазначає, що йому всупереч вказаної норми ст. 119 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, відповідачем виплачується середньоденна заробітна плата із розрахунку 769,03 грн. Однак, заробітна плата відповідача за два останні місяці фактично відпрацьованих днів, тобто за квітень-травень 2019 року становить 75039,41 грн., що підтверджується довідкою №120/5-557 від 07.08.2019. Тому з врахуванням 42 відпрацьованих робочих днів до тимчасової втрати працездатності, а в даному випадку це квітень- травень 2019 року, середньоденна заробітна плата позивача складає 1786,65 грн. Вказаний розмір середньоденного заробітку підтверджено також рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі №761/33804/19 від 31.10.2019, яким позивача було поновлено на роботі та стягнуто із вказаного розрахунку середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 недораховану заробітну плату за період з 01.11.2019 по 09.10.2020 в розмірі 215 381 грн. 98 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто із Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в дохід держави судовий збір у розмірі 3230,73 грн. Не погоджуючись з рішенням, ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця - Кучин Ю.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що позивачу збережено робоче місце, посада та середній заробіток. На підтвердження цього до суду першої інстанції разом із відзивом надавався Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ 785/57/АВ/НП від 31.07.2020 року, якому зазначено, що порушень трудового законодавства в НМУ імені О.О. Богомольця щодо звернення ОСОБА_1 не встановлено. Однак, на думку позивача, з якою погодився суд першої інстанції, НМУ імені О.О. Богомольця має виплачувати ОСОБА_1 той розмір середнього заробітку, що встановлений у рішенні Шевченківського районного суду міста Києві по справі № 761/33804/19 від 31.10.2019 року, під час розгляду справи про визнання наказу про звільнення позивача незаконним та про його поновлення на роботі, з чим апелянт категорично не погоджується. Зазначає, що заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що середньоденна заробітна плата позивача складає - 769 грн. 03 коп. (довідка про доходи від 06.10.2020 року, що складена відповідно до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»), а не 1786 грн. 65 коп., як помилково встановлено судом у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 761/33804/19 від 31.10.2019 року. Проте на наведені відповідачем аргументи суд першої інстанції уваги не звернув, належної оцінки не надав, а помилково послався виключно на положення ч. 5 ст. 82 ЦПК України, що свідчить про неналежне обґрунтування оскаржуваного судового рішення та порушення п. 6 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, що призвало до неправильного вирішення справи. Звертає увагу суду на те, що предметом спору у справі № 761/33804/19 були вимоги позивача по поновленню на роботі та стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Водночас, предметом спору у справі №761/20276/20 є стягнення середнього заробітку за час проходження ним служби у ЗСУ як гарантій, що передбачені ст. 119 КЗпП України. Вказує, що до довідки № 120/5-557 від 07.08.2019 року, яку покладено судом в основу судового рішення у справі 761/33804/19, увійшли суми одноразових премій та виплат, що відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» - не входять до обчислення середнього заробітку. Звертає увагу суду на те, що середній заробіток, який стягнуто з НМУ імені О.О. Богомольця по справі № 761/33804/19, вираховувався за період, що включав у себе заробітну плату за квітень 2019 року (сума - 42 831, 60 грн.) та за травень 2019 року (сума - 32 207, 87 грн.), а по даній справі НМУ імені О.О. Богомольця вираховував середній заробіток за травень 2019 року (розмір заробітної плати без одноразових виплат склав -17131, 81 грн.) та червень 2019 року (розмір заробітної плати без одноразових виплат склав - 2 093, 89 грн.). Тобто за два останні місяці, що передували події - звільненню. Зазначає, що не лише різний період свідчить про неможливість ототожнення обставин двох справ, а й підстава для здійснення розрахунку середньої заробітної плати. Якщо у справі № 761/33804/19 суд вираховував суму середнього заробітку у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на роботі, з метою виплати йому середнього заробітку, то в даній справі НМУ імені О.О. Богомольця вираховував середній заробіток з метою здійснення гарантій, передбачених ст. 119 КЗпП України. Звертає увагу суду на те, що у липні та серпні 2019 року ОСОБА_1 не виходив на роботу у зв`язку із судовими провадженнями, останні місяці роботи, які позивач фактично відпрацював та передували місяцю події - це травень-червень 2019 року, а за даний період ані по даній справі, ані по справі № 761/33804/19 судами не було досліджено та встановлено розмір середнього заробітку позивача. Наголошує на тому, що після звільнення/поновлення позивач не пропрацював в НМУ імені О.О. Богомольця жодного дня, адже пішов на строкову службу раніше, ніж його було поновлено за рішенням суду. В судовому засіданні представник відповідача - Олєйнікова Т.В. підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Заявляючи позовні вимоги про стягнення недонарахованої заробітної плати на суму 215 381 грн. 98 коп., позивач посилався на те, що всупереч вимог ст. 119 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, відповідачем необґрунтовано виплачується середньоденна заробітна плата із розрахунку 769 грн. 03 коп., тоді як рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі №761/33804/19 від 31.10.2019, яким позивача було поновлено на роботі та стягнуто середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, було встановлено на підставі виданої відповідачем довідки про те, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1786 грн. 65 коп., виходячи із виплат за два останні місяці фактично відпрацьованих днів, тобто за квітень-травень 2019 року у розмірі 75 039 грн. 41 коп. Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року по справі №761/33804/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким позов було задоволено, - наказом від 02.12.2019 №1984-п позивача поновлено з 25 липня 2019 року на посаду заступника ректора з адміністративно-господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Вказаним рішенням встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить (42831,60 грн. + 32207,81 грн.) : 42 дні = 1786,65 грн. (а.с.12). В даному рішенні суду зазначено, що при обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, та розрахованого на підставі наданої позивачем довідки про доходи від 07.08.2019, яка була видана йому відповідачем - Національним медичним університетом ім. Богомольця. Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в силу вимог ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені вищевказаним рішенням щодо розрахунку середньоденного заробітку позивача за той самий період, що і є предметом розгляду у вказаній справі, в розмірі 1786,65 грн., - не підлягають доказуванню в даній цивільній справі, оскільки встановлені судовим рішенням від 31.10.2019 в справі №761/33804/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, яке було перевірено судом апеляційної інстанції, наразі набрало законної сили і виконано. Враховуючи, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 1786,65 грн., а кількість відпрацьованих робочих днів - 238, тому з вирахуванням отриманої ним заробітної плати за вказаний період із розрахунку 769,03 грн. (238х769,03 = 183029,14 грн.), до сплати позивачу підлягає недорахована заробітна плата в розмірі : (238 х 1786,65) - 183029,14 грн. = 242193,56 грн. Однак суд, керуючись принципом диспозитивності, визначеним в ст.13 ЦПК України, прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заробітної плати в межах заявлених ним позовних вимог - 215381,98 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх законними і обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 761/33804/19, відповідно до Наказу першого проректора з науково - педагогічної роботи та післядипломної освіти, професора Кучина Ю. Л. за № 1193-л від 25 липня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади заступника ректора з адміністративно - господарської роботи з 25 липня 2019 року на підставі п.1 ч. І ст. 40 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов`язків). Позивач зазначав, що дізнався про звільнення його із займаної посади в період тимчасової непрацездатності, оскільки з 06 червня 2019 року до 16 серпня 2019 року позивач був тимчасово непрацездатний, що підтверджується копіями листів непрацездатності. У нього не були відібрані пояснення стосовно порушень, які були зафіксовані комісією та зазначені в акті службового розслідування від 18 червня 2019 року №

647. Згідно з наявними у розпорядженні суду копіями листків непрацездатності ЛН № 347858, 657130, 659161 період тимчасової непрацездатності позивача тривав з 06 червня 2019 року до 20 серпня 2019 року. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника ректора з адміністративно-господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 25 липня 2019 року. Стягнуто з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 серпня 2019 року до 31 жовтня 2019 року включно в сумі 89 332 грн. 50 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Відповідно до матеріалів даної справи, судом встановлено, що за наказом Міністра оборони України № 85Рдск від 23 серпня 2019 року, із солдатом запасу ОСОБА_1 , який має спеціальне звання «полковник юстиції» укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 1 рік, прийнято його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, зараховано до списку особового складу Збройних Сил України, у порядку переатестації присвоєно військове звання «полковник» ( а.с. 6). На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 по справі №761/33804/19 наказом від 02 грудня 2019 №1984-п позивача поновлено на посаду заступника ректора з адміністративно-господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 25 липня 2019 року ( а.с. 7). Наказом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 02.12.2019 №1985-п ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків заступника ректора з адміністративно-господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 23.08.2019 по 23.08.2020 на час проходження військової служби в особливий період. Гарантовано збереження на час проходження військової служби у зв`язку із призовом на військову службу осіб офіцерського складу Збройних Сил України за ОСОБА_1 робоче місце та заробітну плату, згідно з ст. 119 КЗпП України (а.с.8). Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Таким чином, відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України, обов`язок з виплати працівникові середнього заробітку за час проходження ним військової служби покладається на підприємство, установу, організацію або іншого роботодавця, з яким працівник перебуває у трудових відносинах, на час проходження військової служби під час дії особливого періоду. Здійснюючи виплату позивачу середнього заробітку у період з 01 листопада 2019 року по 09 жовтня 2020 року, відповідач виходив із середньоденної заробітної плати в сумі 769 грн. 03 коп., згідно з довідками про доходи від 23.06.2020 року та від 06.10.2020 року ( а.с. 10, 63), у яких відповідачем зазначено, що сума нарахованої заробітної плати у травні 2019 року складає 17 131 грн. 81 коп. за 20 відпрацьованих робочих днів, сума заробітної плати за червень становить 2093 грн. 89 коп. за 5 відпрацьованих робочих днів, відповідно середньоденна заробітна плата становить 769 грн. 03 коп. Проте зазначене нарахування вірно визнано судом першої інстанції необґрунтованим виходячи із наступних обставин та норм матеріального права. Так, пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Враховуючи, що подія, з якою пов`язані спірні виплати, сталася 23 серпня 2019 року - видано наказ МОУ про укладення з ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, то останніми двома календарними місяцями, що передують місяцю, в якому відбулась вказана подія, є липень та червень 2019 року. Відповідно до вищевстановлених обставин справи, протягом останніх двох календарних місяців - червня та липня 2019 року ОСОБА_1 не працював, оскільки з 06 червня 2019 року був тимчасово непрацездатним та перебував на лікарняному. Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 2 зазначеного Порядку, «попередніми двома місяцями», виходячи з виплат за які обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 , є квітень та травень 2019 року. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність враховувати виплати за травень та червень 2019 року, оскільки у даному випадку вимоги абзацу 3 п. 2 Порядку не виконуються : ОСОБА_1 не працював протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Перевіряючи розмір виплат, з яких виходить відповідач, здійснюючи оплату середнього заробітку позивачу, суд першої інстанції правильно вважав встановленими дані обставини рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 по справі №761/33804/19, оскільки у вказаному рішенні до розрахунку були прийняті ті ж самі місяці та розрахунок здійснено відповідно до того ж Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Відповідно до вказаного рішення суду, розмір середньої заробітної плати було обчислено відповідно до вказаного Порядку та на підставі довідки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця про доходи від 07.08.2019 року, та встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 1786 грн. 65 коп. , який обчислено наступним шляхом : ( 42 831 грн. 60 коп. + 32 207 грн. 18 коп. ) : 42 дні = 1786 грн. 65 коп. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що підстави для нарахування середнього заробітку у даних справах є різними, оскільки у справі №761/33804/19 вирішувався спір про поновлення на роботі, а тому обставини, встановлені вказаним рішенням суду, не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки у справі про поновлення на роботі для розрахунку були прийняті ті ж самі місяці, виплати за які необхідно приймати для розрахунку у даній справі. Пункти Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, які необхідно застосовувати, в обох справах також є однаковими, а саме: для обрання періоду здійснених виплат - застосовується пункт 2; для встановлення виплат, які включаються у розрахунок середньої заробітної плати, та які не враховуються, - пункти 3-4; для розрахунку виплат - пункти 5, 8 Порядку. Відповідно до вимог ч. 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому, зі змісту вказаної постанови вбачається, що інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить. Зокрема, питання щодо неправильності розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу стороною відповідача оскаржено не було (а.с.16-21). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розрахунок середнього заробітку у справі №761/33804/19 є помилковим та не може бути прийнятим до уваги. Таким чином, суд першої інстанції, правильно прийняв до уваги встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року у справі №761/33804/19 розмір середньоденного заробітку позивача в сумі 1786 грн. 65 коп., виходячи із виплат за квітень та травень 2019 року. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розбіжність у зазначених сумах нарахованої позивачу заробітної плати у вказаних довідках пояснюється тією обставиною, що під час того, як ОСОБА_1 отримував в НМУ імені О.О. Богомольця вищезазначену довідку про доходи від 07.08.2019 (а.с.9), ним не було зазначено мети отримання останньої, у зв`язку із чим, до довідки про доходи увійшли одноразові премії, тощо, які не можуть входити до суми нарахування середнього заробітку, - є аналогічними доводам відповідача у суді першої інстанції, їм надана належна правова оцінка в оскаржуваному рішенні, та вони правильно були відхилені судом. При цьому колегія суддів також зазначає, що належних та допустимих доказів тих обставин, що до виплат за квітень та травень 2019 року, які увійшли до суми для нарахування середньоденного заробітку, були включені одноразові виплати, які згідно з п. 4 Порядку не можуть входити до такого розрахунку, матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при нарахуванні середнього заробітку ОСОБА_1 не було встановлено порушень трудового законодавства інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області, що підтверджується актом інспекційного відвідування № КВ 785/57/АВ/НП від 31 липня 2020 року, колегія суддів також відхиляє, оскільки у вказаному акті зазначено, що інспекторам праці забороняється підміняти працівників об`єкта відвідування під час проведення розрахунків або перерахунків належних працівникам коштів, готувати висновки про відповідність або невідповідність нормативних актів об`єкта відвідування вимогам нормативно-правових актів з метою їх подальшої передачі працівникам ( в тому числі звільненим), іншим особам чи органам. Відтак, правильність розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 зазначеним актом не перевірялась. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Отже, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, повно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.