Постанова 4804 № 235/1467/20

Єдиний унікальний номер 235/1467/20 Номер провадження 22-ц/804/2445/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Бахмут справа № 235/1467/20 провадження № 22-ц/804/2445/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Хейло Я.В., суддів Азевича В.Б., Тимченко О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» розглянувши в порядку письмового провадження приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення одноразової допомоги, належних працівникові сум при звільненні (суддя ОСОБА_2 ), ухваленого в приміщенні суду в місті Покровськ Донецької області, ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення належних сум при звільненні. В обґрунтування позову зазначав, що з 15.01.2003 року по 02.12.2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював у якості машиніста підземних установок. Наказом № 3333/к від 02.12.2019 року його було звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення він не працював, тому з усною вимогою про проведення з ним розрахунку він звернувся до відповідача 05.12.2019 року. Відповідач не виплатив позивачу заробітну плату з жовтня 2019 року по день звільнення, тобто по 2 грудня 2019 рік включно, також не було надано відомості про розмір заробітної плати, яка була нарахована йому за жовтень 2019 року. В жовтні 2019 року відповідачем була нарахована, але не в плачена заробітна плата в сумі 11974,86 грн., в листопаді 2019 р. 10714,62 грн., в грудні 2019 р. нарахована, але не виплачена одноразова допомога в сумі 33467,76 грн., а також нараховані, але не виплачені інші платежі, у тому числі заробітна плата, яка становлять 27494,47 грн. Всього відповідач має перед ним заборгованість по заробітній платі, одноразовій допомозі, інших платежів в сумі 83551,71 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь одноразову допомогу та інші належні платежі, що належать йому при звільнені у загальному розмірі 83551,71 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 47278,88 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн., судові витрати, у тому числі за надання правової допомоги в сумі 5000 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року провадження в частині стягнення моральної шкоди закрито. (а.с. 69) Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 67261,38 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8058,90 грн., з утриманням в подальшому з цієї суми обов`язкових податків та зборів, понесений судовий збір в сумі 143,32 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2590 грн. Стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 672,61 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивач просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дати постановлення судом рішення, сума якого станом на час складання апеляційної скарги становить 76290, 92 гривень; також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000, 00 гривень. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при ухваленні рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального права та матеріального права. Звертає увагу, що суд безпідставно дійшов висновку, що період затримки розрахунку при звільнені слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви, тобто з 24.04.2020 року по день ухвалення рішення суду 19.05.2020 року. Також зазначає, що судом нараховано середній заробіток за період з 24.04.2020 року по 19.05.2020 року, хоча фактично оскаржуване рішення ухвалено 20.05.2020 року, у зв`язку з чим судом не нараховано середній заробіток саме за 20.05.2020 року, тобто ще 537,26 гривень. Посилається на Інструкцію № 58 «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затверджену наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року, Закон України «Про оплату праці», та зазначає, що оскільки трудові відносини між сторонами у справі припинено згідно наказу відповідача №3333/к з 02.12.2019 року, то саме цей день слід вважати останнім днем роботи. Таким чином, на думку позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку слід обраховувати з часу фактичного звільнення позивача, тобто з 02.12.2019 року по 30.06.2020 року, тобто по час звернення до суду з апеляційною скаргою, а розмір середнього заробітку згідно розрахунку позивача складає 76290, 92 гривні (142 доби х 537,26 грн) Також зазначає, що оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судом безпідставно було зменшено компенсацію витрат на правничу допомогу з 4500 гривень до 2590 гривень. Посилається на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року та зазначає, що представником позивача ОСОБА_3 відповідно до договору про представництво та надання професійної правничої допомоги за № 502 апел. від 26.06.2020 року виконано зобов`язання за договором; акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2020 року підтверджує виконані зобов`язання; позивач в свою чергу сплатив за виконані роботи 5000, 00 гривень, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру № 30 від 30.06.2020 року. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Представником ДП «ВК «Краснолиманська» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП «ВК «Краснолиманська» з 15.01.2003 року по 02.12.2019 рік, де працював у якості машиніста підземних установок. (а.с. 10-16). Наказом № 3333/к від 02.12.2019 року його було звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. (а.с. 16). В день звільнення 02.12.2019 року позивач не працював, що підтверджено як матеріалами справи (а.с. 54, 57) Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 829 від 18.05.2020 р. при звільненні ОСОБА_1 нараховано 11452,72 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати 9119,44 грн., перераховано 4415,47 грн. (а.с. 58). Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 890 від 18.05.2020 року при звільненні ОСОБА_1 нараховано 60224,13 грн., у тому числі вихідну допомогу у розмірі 33467,76 грн., одноразову допомогу в розмірі 22311,84 грн., за винятком обов`язкових утримань 48480,43 грн. (а.с. 59). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 130830, 59 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 21 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України). В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України). Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. В позовній заяві (а.с.1 зворот) позивач зазначає, що звертався до ДП «ВК «Краснолиманська» з усною вимогою про проведення розрахунку 05.12.2019 року. Докази на підтвердження звернення ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про розрахунок 05.12.2019 року в матеріалах справи відсутні. Відповідно до частин 3, 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як встановлено судом першої інстанції, наказом № 3333/к від 02.12.2019 року його було звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України. (а.с. 16) В день звільнення 02.12.2019 року позивач не працював, що не оспорюється сторонами у справі, та додатково підтверджено довідкою ДП «ВК «Краснолиманська» від 18.05.2020 року (а.с. 57) Згідно матеріалів справи відповідач ДП «ВК «Краснолиманська» отримав копію позовної заяви 27.04.2020 року (а.с. 51). Враховуючи викладене, та відсутність доказів на підтвердження пред`явлення вимоги про розрахунок позивачем 05.12.2019 року, апеляційний суд, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно початку перебігу строку затримки розрахунку при звільненні, а саме з 28.04.2020 року, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі № 682/3060/16-ц. Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно початку перебігу строку затримки розрахунку з дня звільнення є необґрунтованими. Разом з тим, слушними є доводи скарги про те, що середній заробіток судом першої інстанції розраховано по 19.05.2020 року включно, хоча оскаржуване рішення ухвалено 20.05.2020 року. Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ухвалено 20 травня 2020 року. (а.с.71-73) Установивши при розгляді справи що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Отже, кінцевим терміном періоду затримки розрахунку є дата ухвалення рішення першої інстанції, тобто 20 травня 2020 року, що відповідатиме вимогам диспозитивності цивільного процесу, закріпленим у статті 12 ЦПК України. Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 226/398/17. Таким чином, у зв`язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 в день звільнення всіх належних сум, апеляційний суд вважає, що слід стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.04.2020 року по 20.05.2020 року. Але, незважаючи на те, що суд помилково зазначив у рішенні період стягнення до 19.05.2020 року замість 20.05.2020 року , суд дійшов правильного висновку щодо розміру такого стягнення, оскільки кількість робочих днів за період з 28.04.2020 року по 20.05.2020 року включно складає 15 робочих днів,як і зазначено у рішенні, а тому ця помилка на розмір середнього заробітку, що належить позивачу у зв`язку із несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні не впливає. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, для обчислення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, тобто виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Отже, середньоденна заробітна плата, враховуючи що позивач перебував у відпустках у вересні, листопаді-грудні 2019, обраховується з відпрацьованого часу у липні-серпні 2019 року, та становить 537, 26 гривень. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становитиме: 8058,90 гривень (15 робочих днів х 537,26 гривень (середньоденна заробітна плата)). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Що стосується вимог про розподіл витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як правильно зазначив суд першої інстанції, загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 4500 гривень, та з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено на 57,57%, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 2590 гривень. З урахуванням висновків, до яких дійшов апеляційний суд, про залишення оскаржуваного рішення без змін, вимоги щодо перерозподілу витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають. Європейський суд з прав людини вказав, що пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи викладене, судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Я.В. Хейло Судді: В.Б. Азевич О.О. Тимченко