Постанова 4824 № 367/801/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2024 року місто Київ Справа № 367/801/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8157/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-головуючий), Мазурик О.Ф., Немировська О.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 січня 2024 року (у складі судді Шестопалової Я.В., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог У лютому 2022 року до Ірпінського міського суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія БТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів, у якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» на користь ОСОБА_1 105 485,94 грн, з яких: 101 804,64 грн - сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, 3 681,30 грн - сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати зарплати. В обґрунтування позову зазначає, що Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.07.2021 по справі №367/7652/20 було задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія - БТ» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати в сумі 33 773,41 грн. На виконання вищевказаного рішення суду ТОВ «Синергія-БТ» на банківський рахунок позивача перерахувало кошти загальною сумою у розмірі 33 773,41 грн, а саме 12.11.2021 - 11 250,00 грн; 19.11.2021 - 11 250,00 грн; 26.11.2021 - 11 273,41 грн. Зазначає, що сума середньоденної заробітної плати позивача відповідно до довідки про доходи № 01 від 18.11.2020, виданої відповідачем, складає 354,72 грн (зарплата за серпень 2020 року - 7 098,72 грн + зарплата за вересень 2020 року - 7 799,70 грн = 14 898,42 грн : 42 робочих дня (у серпні та вересні 2020 року) = 354,72 грн). Кількість робочих днів, належних до оплати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.10.2020 по 26.11.2021 складає 287 робочих днів. Тому сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні становить: 287 робочих дня х 354,72 грн = 101 804,64 грн. Приріст індексу інфляції за період невиплати заробітної плати становить: 1.013 (Листопад 2020) х 1.009 (Грудень 2020) х 1.013 (Січень 2021) х 1.010 (Лютий 2021) х 1.017 (Березень 2021) х 1.007 (Квітень 2021) х 1.013 (Травень 2021) х 1.002 (Червень 2021) х 1.001 (Липень 2021) х 0.998 (Серпень 2021) х 1.012 (Вересень 2021) х 1.009 (Жовтень 2021) = 1.108907 х 100= 110,9%- 100= 10,9% Отже, сума компенсації дорівнює 3 681,30 грн (33 773,41 грн х 10,9 : 100). З урахуванням викладеного вище, просив суд позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Синергія-БТ» на користь ОСОБА_1 68 678,18 грн, з яких: 65 000 грн - сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, 3 678,18 грн - сума компенсації втрати частини доходів у завязку з порушенням термінів виплати зарплати. Стягнуто з ТОВ «Синергія-БТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у ромірі686,78 грн. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що позивач на підставі статті 117 КЗпП України має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проте вважав, що заявлений позивачем розмір є завищеним та не відповідає вимогам справедливості та співмірності, а тому зменшив його з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «Синергія-БТ» 09 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що ухвалене рішення не відповідає вимогам справедливості та пропорційності, які визначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що згідно наказу № 27-к від 06.09.2018 року був прийнятий на роботу на посаду головного інженера в ТОВ «Синергія-БТ». Відповідно до наказу № 254-к від 06.10.2020 року його було звільнено за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.07.2021 року по справі №367/7652/20 було задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія - БТ» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати в сумі 33773,41 грн. На виконання вищевказаного рішення суду ТОВ «Синергія-БТ» на банківський рахунок позивача перерахувало кошти загальною сумою у розмірі 33 773,41 грн, а саме 12.11.2021 - 11 250,00 грн; 19.11.2021 - 11 250,00 грн; 26.11.2021 - 11 273,41 грн. Звертаючись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач посилався на те, що оскільки в день звільнення 06.10.2020 сума, яка належала до виплати, не була виплачена, то відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 06.10.2020 по 26.11.2021 включно. Згідно з розрахунком, проведеним позивачем середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 06.10.2020 по 26.11.2021 становить 101 804,64 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Отже, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Подібні висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц. За таких обставин колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом було враховано розмір простроченої заборгованості, період протягом якого не виплачено суму заборгованості, який становить 285 днів, а також дії позивача, який звільнився з займаної посади, а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 65 000 грн апеляційний суд також вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Заперечень щодо правильності визначення Позивачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів Відповідачем не висловлено, в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо неправильності розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи та застосовувані норми права, а рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги мотивованих висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення не свідчать, посилань на нові обставини, докази чи факти не містять, повторюють доводи відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та зводяться до незгоди із рішенням суду, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції. Судові витрати Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишається без змін, підстави для розподілу судових витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141 та 382 ЦПК України відсутні. Керуючись ст. 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-БТ» - залишити без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.В. Немировська