Постанова 4824 № 760/21830/21

Постанова Іменем України 22 листопада 2022 року м. Київ провадження №22-ц/824/9696/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., за участю секретаря Ратушного А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" та заяву про поворот виконання рішення суду на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2022 року в складі судді Шереметьєвої Л. А. у цивільній справі №760/21830/21 Солом`янського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні У С Т А Н О В И В: 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що Публічним акціонерним товариством "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" (далі - ПАТ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД", Товариство) під час звільнення з ним не проведено повного розрахунку, що підтверджується довідкою Товариства №420/804 від 25.06.2021, просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 159 407 грн 48 коп. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату в розмірі 159 407 грн 48 коп. та 87 057 грн 29 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині стягнення 11 404,90 грн заборгованості із заробітної плати та 77 057,29 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині задоволених позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не відповідає обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував, що суд дійшов передчасного висновку про невиплату позивачу заробітної плати саме в сумі 159 407,48 грн. Зазначив, що 15.09.2021 Товариством на адресу суду було направлено відзив на позовну заяву із додатками, що підтверджується накладною та описом вкладення до неї від 15.09.2021 Кур`єрської служби ТОВ "Двадцять п`ять годин", що є оператором поштового зв`язку. До відзиву на позовну заяву було додано платіжні доручення від 07.07.2021 та від 04.08.2021, які підтверджують часткове погашення ПАТ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" заборгованості із виплати заробітної плати на загальну суму 11 404,90 грн, відтак актуальний розмір заборгованості по заробітній платі становить 148 002,58 грн (159407,48-11404,90), про що свідчить довідка від 15.09.2021. Судом неправильно обраховано середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні, оскільки не враховано наявні у справі докази, які підтверджують, що у березні 2021 року було 14 робочих днів, а у квітні 2021 року - 12 робочих днів, що передували місяцю, в якому позивача звільнено, відтак середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді складало 13 днів. Суд першої інстанції не навів обґрунтування свого висновку, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 165 днів. Вважав, що оскільки позивач у позовній заяві зазначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 96 348,16 грн за період по 12.08.2021 і не подавав до суду заяви про збільшення позовних вимог, то стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 165 днів, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог. Судом не враховано прохання відповідача про зменшення розміру його відповідальності до 10 000,00 грн за затримку виплати заробітної плати. За наведених обставин просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10.06.2022 в частині стягнення 11 404,90 грн заборгованості із заробітної плати та в частині стягнення 77 057,29 грн середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову у стягненні цих сум. Крім того, просив дослідити та надати оцінку доказам, які долучені до апеляційної скарги. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу призначено до розгляду. 24 жовтня 2022 року ПАТ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" подало заяву, в якій просило вирішити питання про поворот виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.06.2022 та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства 125 925 грн 40 коп. Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, рішення суду - без змін, а клопотання про поворот виконання рішення суду без задоволення. Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України перевіряє законність рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині стягнення заробітної плати в сумі 11 404,90 грн та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 77 057,29 грн, то воно переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині. З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу №414/к від 20 квітня 1987 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника зв`язку Конструкторського бюро контрольних приладів Науково-виробничого об`єднання "Електронприлад". Наказом №334-к від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно довідки ПАТ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" №420/804 від 25 червня 2021 року, станом на 25.06.2021 заборгованість із виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 складала 159 407 грн 48 коп. Матеріали справи не містять доказів виплати Товариством ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в сумі 159 407 грн 48 коп. в день звільнення. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач належними доказами не спростував заборгованість із заробітної плати в сумі 159 407,48 грн та відзив не подавав. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи на виконання ухвали суду від 19.11.2021 про витребування доказів, ПАТ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" надано заяву до якої долучено довідку від 15.12.2021 №79 про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 33-35). В заяві зазначено, що аналогічну довідку було додано відповідачем до відзиву на позовну заяву. Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та не з'ясував обставин надходження відзиву на позовну заяву і долучених до нього доказів. Крім того, перевіряючи доводи апеляційної скарги, щодо подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів враховує наступне. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви 31.08.2021 отримано відповідачем (а.с. 16, 19). Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач вказав, що 15.09.2021 ним було направлено на адресу Солом`янського районного суду м. Києва та позивачу відзив на позовну заяву з додатками. Копію відзиву на позовну заяву відповідачем долучено до апеляційної скарги. За приписами ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила). Відповідно до пункту 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що факт поштового відправлення (відзиву на позовну заяву з додатками тощо) підтверджується описом вкладення, який містить номер поштового відправлення. На підтвердження направлення відзиву до суду першої інстанції TOB "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" долучило до апеляційної скарги поштову накладну №8752 з описом вкладення до неї від 15.09.2021 кур`єрської служби ТОВ "Двадцять п`ять годин", яка є оператором поштового зв`язку. З даних документів вбачається, що 15.09.2021 ТОВ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" на адресу Солом`янського районного суду м. Києва направлено відзив на позовну заяву з додатками у справі №760/21830/21. На описі вкладення поштового відправлення та поштовій накладній про відправку міститься номер поштового відправлення: 8752, штемпель оператора поштового зв`язку - ТОВ "Двадцять п`ять годин" та підпис уповноваженої особи оператора поштового зв`язку. Аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву з доказами, на обґрунтування заперечень проти позову, який не долучався судом першої інстанції до матеріалів справи. Ураховуючи викладене, враховуючи принцип змагальності сторін, а також з метою правильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до уваги відзив відповідача на позовну заяву та дослідити долучені до нього докази. Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 частково виплачено заборгованість по заробітній платі, а саме за квітень 2021 року в сумі 11 404,90 грн. Дійсно, як вбачається з доказів долучених разом з відзивом до апеляційної скарги, за квітень 2021 року, згідно платіжного доручення №256246 від 07.07.2021 відповідачем на рахунок позивача сплачено 7 963,43 грн заробітної плати, а згідно платіжного доручення №150214 від 04.08.2021 - 3 421,47 грн, що разом становить загальну суму 11 404,90 грн. Згідно довідки ТОВ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" №20/1233 від 15.09.2021, станом на 15.09.2021 заборгованість із виплати заробітної плати перед звільненим працівником ОСОБА_1 склала 148 002,58 грн. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати є доведеними на суму 148 002,58 грн (159 407,48-11 404,90). Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати на суму 148 002,58 грн. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заробітної плати, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні, шляхом зменшення розміру заробітної плати з 159 407,48 грн до 148 002,58 грн. Перевіряючи на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає таке. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції правильно виходив з обґрунтованості цих вимог, оскільки відповідачем не доведено проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення або в подальшому до звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, як і не доведено відсутність вини підприємства у не проведенні розрахунку. Однак, при визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції не врахував наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції на день ухвалення рішення), в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку визначено, що зарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ПАТ "НТК "ЕЛЕКТРОНПРИКЛАД" №79 від 15.12.2021, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 13 021,81 грн. В даній довідці також зазначено, що сумарне число робочих днів, згідно режиму роботи підприємства, за останні два місяці перед звільненням становило 26 днів, а фактична кількість відпрацьованих ОСОБА_1 днів за два місяці, які передували звільненню, становить 19 (а.с. 34). Суд, виходячи з того, що середньоденна заробітна плата складає 685,36 грн дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 113 084,40 грн (165 (кількість днів затримки) х 685,36 (середньоденна заробітна плата)). Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо неправильного обрахування судом кількості днів затримки розрахунку при звільненні та те, що суд вийшов за межі позовних вимог. Так, з урахуванням вищенаведених положень закону та наявних у справі доказів, кількість робочих днів у спірному періоді, які мають бути оплачені за середнім заробітком, становить 273 (двісті сімдесят три) дні. Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються. Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 травня 2021 року (день звільнення) по 10 червня 2022 року (день ухвалення оскаржуваного рішення) становить 187 103,28 грн (685,36х273). Тому висновок суду першої інстанції, що кількість днів затримки розрахунку становить 165 днів, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 113 084,40 грн, є помилковим. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосувавши положення абзацу 2 статті 117 КЗпП України, та врахувавши розмір невиплаченої заробітної плати, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також принцип справедливості та співмірності, дії кожної із сторін, дійшов правильного висновку про зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 87 057,29 грн. При цьому, визначаючи розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні в сумі 87 057,29 грн, суд першої інстанції взяв до уваги, що невиплаченої на момент звільнення позивача суми 72 350,19 грн є сумою за травень 2021 року, до якої ввійшли всі суми при звільненні, як то визначено ст. 116 КЗпП України, а саме: компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, доплата за вислугу років та компенсація невиплаченої відпустки. А 87 057,29 грн - це розмір заборгованості із заробітної плати за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року включно. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні необхідно визначити в сумі 87 057,29 грн. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицієюВеликої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц. Крім того, колегія суддів враховує, що визначена судом сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Доводи апеляційної скарги, щодо зменшення розміру відповідальності відповідача до 10 000,00 грн такого висновку суду першої інстанції не спростовують і зводяться лише до неможливості сплати такої суми лише з підстав наявності обов`язку щодо виплати заробітної плати перед іншими працівниками та інших виплат. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що оскільки позивач у позовній заяві зазначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 96 348,16 грн за період по 12.08.2021 і не подавав до суду заяви про збільшення позовних вимог, то стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 165 днів, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог. Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апеляційної скарги, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви позивач, здійснивши власний розрахунок, вказав на те, що з дня звільнення до дня звернення до суду з даним позовом минуло 64 робочі дні і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 96 348,16 грн. Проте, в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. За приписами ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції на день ухвалення оскаржуваного рішення), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як вбачається з мотивувальної частини рішення та вже вказувалося вище по тексту даної постанови, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що спір судом вирішено в межах заявлених позивачем вимог, тобто з дотриманням ст. 13 ЦПК України. Апеляційна скарга не містить інших доводів незгоди з рішенням суду в цій частині. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо заяви відповідача про поворот виконання рішення, колегія суддів зазначає наступне. За приписами п. 4 ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Водночас, частиною 2 статті 445 ЦПК України визначено, що у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Проте, звертаючись до апеляційного суду із заявою про поворот виконання рішення суду, відповідач не доводив обставин того, що оскаржуване рішення обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Більше того, зміст позовної заяви не свідчить про те, що викладені позивачем обставини ґрунтуються на завідомо неправдивих відомостях, а навпаки до позовної заяви було долучено довідку видану відповідачем. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2022 року - змінити в частині визначеного розміру заробітної плати, зменшивши розмір заробітної плати з 159 407 грн 48 коп. до 148 002 грн 58 коп. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2022 року - залишити без змін. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" (код ЄДРПОУ: 14312134; місцезнаходження: м. Кїв, вул. Богдана Гаврилишина, 27/29) на користь ОСОБА_1 (Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД") 148 002 (сто сорок вісім тисяч дві) грн 58 коп. заробітної плати та 87 057 (вісімдесят сім тисяч п'ятдесят сім) грн 29 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні". В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС "ЕЛЕКТРОНПРИЛАД" про поворот виконання рішення суду - відмовити. Поновити дію рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа В. А. Кравець