Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 534/1274/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 р.Справа № 534/1274/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Куц Т.О., м. Комсомольськ, по справі № 534/1274/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці ДФС України про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0095/80600/19, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС України про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0095/80600/19 від 07.08.2019 року. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.04.2020 року було замінено первісного відповідача Полтавську митницю ДФС України на належного Дніпропетровську митницю Держмитслужби. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 січня 2021 року позов задоволено. Скасовано постанову про порушення митних правил № 0095/80600/19 від 07.08.2019 року заступника начальника Полтавської митниці ДФС Кримського А.О. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 75686,22 грн, а провадження у справі закрито. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дніпровська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Апелянт наголошує, що ст. 458 МК України вказує, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07.08.2019 року заступником начальника Полтавської митниці ДФС начальником відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії розглянуто матеріали адміністративної справи про порушення митних правил №0095/80600/19 та винесено постанову про порушення митних правил, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 1694154,54 грн (т. 1 а.с.10-14). Вказана постанова була винесена на підставі протоколу про порушення митних правил №0095/80600/19 від 21.05.2019 року (т. 1 а.с. 15-19). Згідно протоколу про порушення митних правил та постанови про порушення митних правил, 05.02.2019 фахівцем відділу митного декларування ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_1 на митний пост «Кременчук» Полтавської митниці ДФС була подана до митного оформлення митна декларація № UA806060/2019/200220, згідно якої у митному режимі імпорт було зазначено 4 товари з відповідним описом, товар № 1 з класифікацією - 8501523090, ставка ввізного мита 0%, товар №2 з класифікацією - 8412292000, ставка ввізного мита 5%, товар № 4 з класифікацією 7308100000, ставка ввізного мита 0%. Однак товар №1 та № 4 мають гідравличні системи та класифікуються у відповідності до Правил 1.6 «Основних правил інтерпретації кодування товарів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, викладеної у додатку до ЗУ від 19.09.2013 «Про митний тариф України, приміткою В (6) пояснень до товарної позиції 8412 УКТЗЕД товар «Привід згущувача з трьома гідравлічними двигунами та планетарним редуктором», в товарній підкатегорії 8412292000 УКТЗЕЛ, ставка ввізного мита 5%. Таким чином ОСОБА_1 було вчинено дї щодо неправомірного заявлення в митній декларації № UA806060/2019/200220 неправдивих відомостей щодо коду товарів № 1 та № 4, які були підставою для зменшення розміру сплати митних платежів на суму 564718,18 грн., чим вчинено правопорушення, передбаченест. 485 МК України. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом. Задоволяючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент митного оформлення товару в діях позивача був відсутній прямий умисел для ухилення від сплати митних платежів та надання недостовірних відомостей щодо товару. Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Митним кодексом України (далі - МК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 75 МК України передбачено, що для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Відповідно до ч.1 та п.5 ч.8 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів. Частиною 8 ст. 264 МК України встановлено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно ч.1 ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів. Відповідно до вимог ст. 485 МК України (дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів) - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством передбачено адміністративну відповідальність за подання недостовірних відомостей та документів при декларуванні товару для проходження митного контролю. Відповідно до частини 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 працює на ПрАТ «Полтавський ГЗК» на посаді фахівець з митного декларування (т. 1 а.с.21). ОСОБА_1 05.02.2019 подала митну декларацію до митного оформлення, якій було присвоєно №UA 806060/2019/2000220 та розпочато оформлення, однак не було завершено і прийнято рішення про відмову в митному оформленні. При розгляді матеріалів справи про порушення митних правил та прийнятті оскаржуваної постанови заступник начальника Полтавської митниці ДФС Кримський А.О. дійшов висновку, що ОСОБА_1 05.02.2019 року було вчинено дії щодо неправомірного заявлення в митній декларації №UA806060/2019/200220 неправдивих відомостей щодо коду товарів №1 та №4 згідно УКТ ЗЕД (графа 33 МД), які були підставою для зменшення розміру сплати митних платежів на загальну суму 564718,18 грн., тобто вчинено порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. Тобто, суть вчиненого позивачем порушення, відповідно до протоколу про порушення митних правил та постанови в справі про порушення митних правил, полягає в неправомірному заявленні в митній декларації № UA806060/2019/200220 неправдивих відомостей щодо коду товарів №1 та №4 згідно УКТ ЗЕД (графа 33 МД). Колегія суддів зазначає, що діями, які становлять склад порушення митних правил згідно статті 485 Митного кодексу України є заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Отже згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Згідно наданих суду матеріалів вбачається, що при митному оформленні товару ОСОБА_1 внесла дані (код), які були зазначені у технічному описі товару, який підлягав митному оформленню. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ні в протоколі про порушення митних правил, ні в оскаржуваній постанові, ні в матеріалах справи не встановлено порушення позивачем норм, передбачених диспозицією статті 485 Митного кодексу України - неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Сам по собі факт неправильного зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.03.2021 № 760/14721/16-а, від 02 жовтня 2018 року у справі N 640/5082/17, від 22 травня 2020 року у справі N 751/1477/17, від 10 грудня 2020 року у справі N 569/16120/15-а, від 14 січня 2021 року у справі N 640/5081/17. Відповідно до частин 1-6 статті 69 МК України, якою встановлений порядок класифікації товарів, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Отже, наведені положення МК України передбачають, що контрольну функцію стосовно правильності визначення декларантом коду товару за УКТ ЗЕД здійснює митний орган. Законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТ ЗЕД (у разі чого митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації до тієї чи іншої позиції за УКТ ЗЕД. Крім того, судова колегія зазначає, що само по собі зазначення невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що дії позивача були направлені на умисну недоплату податків та зборів та доказом вини у формі прямого умислу. Верховний Суд в складі колегії суддів касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 10.12.2020 справа № 569/16120/15-а зазначив: «Аналізуючи зміст наведених вище норм права є підстави погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Вищевикладене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі N 638/10546/16-а.» Оцінюючи зібрані та досліджені докази, колегія суддів зазначає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості висновків, зроблених в оскаржуваній постанові в справі про порушення митних правил, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач заявила неправдиві відомості щодо товару з метою ухилення від сплати митних платежів та в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.485МК України, тобто не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови. Враховуючи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 МК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова № 0095/80600/19 від 07.08.2019 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є такою, що підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28.01.2021 року по справі № 534/1274/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28.01.2021 по справі № 534/1274/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко