Постанова 4876 № 908/228/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.05.2021 року м. Дніпро Справа № 908/228/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А., секретар судового засідання Манчік О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р. (повний текст складено - 25.09.2020р.) та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2020р. (повний текст складено - 25.09.2020р.) у справі № 908/228/20 (суддя - Топчій О.А., м. Запоріжжя) за позовом Приватного акціонерного товариства "Берті" до Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 244 615,98 грн., 3% річних в розмірі 17 396,41 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішень суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р. задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича на користь Приватного акціонерного товариства "Берті" заборгованість за поставлений товар в розмірі 244 615,98 грн., 3% річних в розмірі 17 396,41 грн., 3 930,20 грн. судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи свідчать, що за період з 2016р. по 2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 594 348,60 грн. В порушення умов договору щодо повноти та своєчасності оплати отриманого товару відповідачем сплачено 349 732,62 грн., заборгованість складає 244 615,98 грн. Доказів розірвання договору або визнання недійсним договору сторонами у справі не надано, як не надано і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин. Заперечення відповідача щодо підтвердження відсутності заборгованості актами звіряння взаєморозрахунків не прийняті судом, оскільки акти не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій та не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 17 396,41 грн. суд, перевіривши правильність розрахунків позивача та керуючись приписами ст. ст. 612, 625 ЦК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині. Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором та доказів на спростування посилань позивача не надав. В зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.09.2020р. задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Берті" про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича на користь Приватного акціонерного товариства "Берті" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. При прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції керувався приписами статей 123, 126, 129, 221, 224 ГПК України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також виходив з того, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи критерії складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також принципи розумності, беручи до уваги витрачений адвокатом час для надання такої допомоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Фізична особа - підприємець Савченко Олексій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р. та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2020р.; відмовити ПрАТ "Берті" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнути з ПрАТ "Берті" на користь ФОП Савченка О.С. судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5 895,31 грн. та судові витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн. 2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - оскаржувані рішення та додаткове рішення господарського суду є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, неповною їх оцінкою, ухваленими з порушеннями норм процесуального права, що може бути підставою для скасування рішення, оскільки таке порушення призвело до неправильного вирішення справи; - відповідач заперечував наявність заборгованості за вказаними позивачем накладними, та надав разом з відзивом докази того, що в 2017р. поставки відбувались за іншим договором № 30 від 30.12.2016р., копії виписок з особового рахунку, які підтверджують, що оплати за поставлений товар в 2017р. відбувалися вже за іншим договором. Разом з письмовими поясненнями у справі від 15.09.2020р. були надані суду банківські виписки за 2016р. від 22.02.2016р., 03.11.2016р., 04.11.2016р., 11.11.2016р. на загальну суму 38 138,00 грн., якими спростовано доводи позивача про оплату відповідачем в 2016р. суми 349 732,62 грн. Фактично, виходячи з вказаних банківських виписок, відповідач довів, що здійснив оплату в 2016р. на користь позивача в розмірі 387 870,62 грн. Таким чином, сума переплати склала 218 571,62 грн., а не 180 433,62 грн., як зазначив позивач у позові. За наведених обставин, суд першої інстанції проігнорував надані відповідачем докази оплат та не врахував їх під час встановлення такої обставини, як дійсний розмір оплат відповідача в 2016р.; - судом в основу судового рішення покладено твердження про те, що відповідач не спростував доводи позивача про наявність заборгованості, а акти звірки, які надавалися відповідачем, не спростовують зазначену обставину. В свою чергу, відповідач неодноразово зауважував, що акти звірки, які підписані обома сторонами, підтверджують зовсім інший стан розрахунків між сторонами, не такий, як зазначає позивач. Акт звірки по рахунку № 631 станом на 01.09.2017р., в якому відображені спірні видаткові накладні, надані позивачем, співпадають по сумам та номерам, з чого можна зробити висновок про те, що в бухгалтерському обліку ПрАТ "Берті" відображені операції на спірні суми, а отже інформація, яка міститься в акті, який підписаний обома сторонами, має більш вірогідний характер у порівнянні з твердженнями позивача; - місцевим господарським судом в порушення ст. 210 ГПК України під час розгляду справи не досліджено докази у справі. При вивчені накладних № РН0000363 від 18.05.2017р., № РН0000412 від 02.06.2017р., № РН0000766 від 18.09.2017р., № РН0000778 від 22.09.2017р. відповідачем встановлено, що вони не відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та не містять зазначення посади і прізвища осіб, яка прийняла товар; - якщо б суд в порядку ст. 210 ГПК України безпосередньо дослідив би додаткову угоду № 1 від 30.12.2016р., то встановив би інші обставини, зокрема, що додаткова угода укладена до іншого договору № 31/12-2015-3 від 31.12.2015р., а не до договору № 31/12/2015-3 від 31.12.2016р. За таких обставин, п. 6.1 договору № 31/12/2015-3 від 31.12.2015р. "остання партія товару за цим договором має бути відвантажена не пізніше 31.12.2016р." не змінюється додатковою угодою № 1, яка укладена до іншого договору № 31/12-2015-3. Саме з цих підстав відповідач не може підтвердити оплати в 2017р. за договором № 31/12/2015-3 від 31.12.2015р., оскільки оплати відбувались на підставі іншого договору; - відповідач вважає, що подані ним докази у даній справі - договір № 30, банківські виписки, акти звірки взаємних розрахунків є достатніми та належними доказами, які спростовують вимоги позивача про стягнення основного боргу, а також в частині стягнення 3 % річних, які безпідставно нараховані; - щодо додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що з договору № 30/02/20 від 13.02.2020р. про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та АО "Діалог" не можна встановити вартість послуг, оскільки в ньому відсутні розцінки, тарифи чи інший порядок обчислення гонорару., що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" має визначатися в договорі про надання правової допомоги. Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу, які складають 20 000,00 грн., суд помилково визнав співмірними із складністю справи, що є не надто складною, та не потребувала багато часу для отримання та опрацювання тих доказів, які надані позивачем у справу, підготовку процесуальних документів, в яких відсутні посилання на судову практику Верховного Суду тощо. Суд не надав належну оцінку обсягам виконаної роботи адвокатом та розміру стягнутих витрат на таку роботу. 22.03.2021р. до апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення представника відповідача по апеляційній скарзі, в яких, зокрема, зазначено, що оскільки ПрАТ "Берті" не може підтвердити існування оригіналу додаткової угоди № 1, то це свідчить про спростування факту укладення такого документу між сторонами. 2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р. та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2021р. - без змін, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Посилається на те, що оскаржувані рішення є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним в ній матеріалам, а доводи скаржника їх не спростовують. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Тому посилання відповідача на не укладання додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. не спростовує презумпції правомірності правочину. Доказів на підтвердження сплати заборгованості відповідачем за договором поставки № 31/05/2015-3 від 31.12.2015р. не надано, а отже відсутність заборгованості перед позивачем за накладними, доданими позивачем до позовної заяви, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами. Акт звірки заборгованості, на який посилається відповідач не є належним доказом відсутності заборгованості відповідача перед позивачем. Зазначений акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов`язків сторін, підписання акту не впливає на їх майновий стан, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов`язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків не виникає, тобто функція акту звірки розрахунків носить суто інформаційний характер. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дослідив надані позивачем докази та надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат. Також, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що попередньо визначена сума витрат на професійну правничу допомогу складає 6 000,00 грн. Докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у встановленому ч. 8 ст. 129 ГПК України порядку.

3. Апеляційне провадження. 3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 01.02.2021р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021р. забезпечено учасникам провадження у справі участь у судовому засіданні 01.02.2021р. в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.03.2021р. та забезпечено учасникам провадження у справі участь у судовому засіданні 16.03.2021р. в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області. В судовому засіданні 16.03.2021р. представник позивача в режимі відеоконференції надав пояснення по апеляційній скарзі. Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 16.03.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2021р. В судовому засіданні 22.03.2021р. представник відповідача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги. Позивач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.04.2021р. та забезпечено учасникам провадження у справі участь у судовому засіданні 19.04.2021р. в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області. 19.04.2021р. у зв`язку із затримкою часу початку судового засідання останнє не відбулось в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області за участю представника ПрАТ "Берті". Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 19.04.2021р. в приміщенні апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.05.2021р. та забезпечено учасникам провадження у справі участь у судовому засіданні 11.05.2021р. в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. 11.05.2021р. в судовому засіданні представник позивача в режимі відеоконференції надав пояснення по апеляційній скарзі. Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. 11.05.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. 31.12.2015р. між ПрАТ "Берті" (надалі - позивач, продавець) та Фізичною особою-підприємцем Савченко Олексієм Сергійовичем (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 31/12/2015-3 (надалі - договір), відповідно до якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію та люки гумові з кришкою, в кількості, в асортименті та за ціною відповідно до видаткових накладних. Кількість товару, що поставляється в 2016р. визначається сумою всіх видаткових накладних, оформлених належним чином (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 3 договору з урахуванням положень додаткової угоди № 1 від 30.12.2016р. , ціни на товар встановлюються в гривнях та вказані в видаткових накладних. Оплата товару відбувається шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку-фактури або договору у строк не більше 7 календарних днів з дати отримання покупцем партії товару. Отримання партії товару підтверджується підписанням покупцем відповідної видаткової накладної. За даним договором можлива передплата. Відповідно до п. 12.1. договору, з урахуванням умов додаткової угоди, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань за даним договором. Договір та додаткова угода підписані та скріплені печатками сторін. Як свідчать видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, за період 2016-2017 років позивачем поставлено відповідачу товар на суму 594 348,60 грн. Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень. В порушення умов договору щодо повноти та своєчасності оплати отриманого товару відповідачем сплачено суму 349 732,62 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 244 615,98 грн. За порушення зобов`язання зі сплати товару, позивачем нараховано 3 % річних від суми боргу за кожен день прострочення на загальну суму 17 396,41 грн. Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, а саме несплата відповідачем заборгованості в сумі 244 615,98 грн. 3 % річних на суму 17 369,41 грн. стала підставою для звернення до суду з позовом про захист своїх порушених прав. ПрАТ "Берті" подано до суду заяву № 16/09/01 від 16.09.2020р. про понесення та стягнення з відповідача судових витрат у зв`язку з розглядом господарської справи. 3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне. За змістом статей 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору. Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Матеріалами справи свідчать про здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 594 348,60 грн., з них у 2016 році - на суму 169 299,00 грн., у 2017 році - на суму 425 049,60 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН0000787 від 05.02.2016р. на суму 720,00 грн., № РН0000112 від 16.02.2016р. на суму 600,00 грн., № РН0000118 від 17.02.2016р. на суму 600,00 грн., № РН0000125 від 18.02.2016р. на суму 1 200,00 грн., № РН0000147 від 24.02.2016р. на суму 48,00 грн., № РН0000160 від 29.02.2016р. на суму 31 680,00 грн., № РН0000234 від 28.03.2016р. на суму 960,00 грн., № РН0000268 від 11.04.2016р. на суму 2 295,00 грн., № РН0000284 від 12.04.2016р. на суму 1 500,00 грн., № РН0000312 від 19.04.2016р. на суму 110 400,00 грн., № РН0000834 від 21.09.2016р. на суму 18 000,00 грн., № РН0000838 від 22.09.2016р. на суму 1 296,00 грн., № РН0000013 від 24.01.2017р. на суму 142 473,60 грн., № РН0000109 від 22.02.2017р. на суму 696,00 грн., № РН0000363 від 18.05.2017р. на суму 57 528,00 грн., № РН0000412 від 02.06.2017р. на суму 1 920,00 грн., № РН0000766 від 18.09.2017р. на суму 188 448,00 грн., № РН0000778 від 22.09.2017р. на суму 33 984,00 грн. В позовній заяві позивач зазначив, що станом на 31.12.2016р. у покупця сформувалась переплата, а саме постачальником було здійснено поставку товару у 2016р. на загальну суму 169 299,00, в той час як сплата проведена в повному обсязі у сумі 349 732,62 грн. Сума переплати складає 180 433,62 грн. Вказана сума переплати була зарахована позивачем в якості оплати за постачання в 2017р., що покрила сплату за видатковими накладними № РН000013 від 24.01.2017р. на суму 142 473,60 грн. (в повному обсязі), № РН0000109 від 22.02.2017р. на суму 696,00 (в повному обсязі), № РН000363 від 18.05.2017р. на суму 57528,00 (на суму 37300,02 грн., заборгованість за накладною - 20 227,98 грн.). Таким чином, сума заборгованості за поставлений та неоплачений товар за даними позивача складає 244 615,98 грн. Дослідивши банківські виписки, що містяться в матеріалах справи та на які в обґрунтування своїх вимог посилається апелянт колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені у банківських виписках платежі, були здійснені не на виконання договору № 31/12/2015-3 від 31.12.2015р., а тому їх не можна зараховувати до суми оплати за даним договором, що спростовує відповідні доводи відповідача. За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором та доказів на спростування посилань позивача не надав. В зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню. За порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати товару, позивачем за період з 25.05.2017р. по 27.01.2020р. було нараховано 3 % річних від суми боргу за кожен день прострочення на загальну суму 17 396,41 грн. Відповідно до ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши правильність розрахунків 3 % річних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок виконано позивачем вірно. В зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 17 396,41 грн. Щодо посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2017р. по рахунку № 631 та відомості, які відображені у названому акті, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18. Крім того, з акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2017р. по рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи (а. с. 67-68) неможливо встановити договір, відносно якого проводиться таке звіряння. Щодо посилання відповідача на те, що додаткова угода № 1 від 30.12.2016р. укладена не до договору № 31/12/2015-3 від 31.12.2015р., а до іншого договору - № 31/12-2015-3 від 31.12.2015р. колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 74 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в підтвердження вказаного вище посилання не було надано до суду доказів існування "іншого" договору № 31/12-2015-3 від 31.12.2015р., до якого укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2016р. та за яким відбувалась поставка товарів в 2017р., а отже зазначені доводи вважаються непідтвердженими та не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції. З огляду на наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин, на які посилався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права. Щодо додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2021р. у даній справі апеляційний господарський суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні встановлюються приписами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). До видів адвокатської діяльності в силу приписів ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відноситься: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Між ПрАТ "Берті" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Діалог" укладено договір № 14/01/20 від 14.01.2020р. про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п. 2.1. договору адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, за його попереднім замовленням, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги визначеної в п.п. 2.1.1.-2.1.3. договору. Згідно з п. 2.3. договору адвокатське об`єднання має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою адвокатське об`єднання укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу, адвокатське об`єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов даного договору. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.1. договору). Даний договір укладений на строк до 31.12.2020р. та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1. договору). Договір підписано та скріплено печатками сторін. 13.02.2020р. між АО "Діалог" та адвокатом Короленко Іриною Миколаївною укладено договір № 13/02/20 про надання правової допомоги, відповідно до якого на підставі п. 2.3. договору № 14/01/20, АО "Діалог" доручає адвокату виконання робіт з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів ПрАТ "Берті" у справі № 908/288/20 за позовною заявою ПрАТ "Берті" до ФОП Савченко О.С. про стягнення 262 012,39 грн., що перебуває в провадження Господарського суду Запорізької області. Договір підписано та скріплено печатками сторін. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару погоджується лише клієнтом разом із адвокатом, а суд не вправі втручатися в дані правовідносини. Відповідно до Акту № ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт про надання юридичних та консультаційних послуг від 16.09.2020р. АО "Діалог" здійснено юридичний супровід господарської діяльності клієнта згідно договору № 14/01/20 від 14.01.2020р. у справі № 908/228/20, а саме надано наступні послуги: консультації клієнта з приводу підготовки документів для подання позову, узгодження правової позиції, розмір винагороди складає 2000,00 грн.; вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, підготовка та подання до суду і супровід позовної заяви - 10 000,00 грн.; участь адвоката в судових засіданнях - 8 000,00 грн. Загальна сума наданих послуг складає 20 000,00 грн. Акт підписано та скріплено печатками сторін без зауважень. Частиною 5 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представник позивача подав копію договору на надання правничої допомоги, акт здачі-прийняття робіт про надання юридичних та консультаційних послуг. Колегія суддів наголошує на тому, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України встановлено обов`язок доведення неспівмірності витрат, що покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами Аналогічні правові висновки про застосування норм процесуального права щодо співмірності судових витрат викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, які враховуються апеляційним господарським судом в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу, які складають 20 000,00 грн., суд помилково визнав співмірними із складністю справи, що є не надто складною, та не потребувала багато часу для отримання та опрацювання тих доказів, які надані позивачем у справу, підготовку процесуальних документів, в яких відсутні посилання на судову практику Верховного Суду колегія суддів враховує наступне. Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо заяви позивача про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу. Такі заперечення відповідачем заявлено лише в апеляційній скарзі. Разом із тим, відповідачем під час розгляду справи подавались докази на підтвердження розрахунків з позивачем, що потребувало з`ясування та надання оцінки цим доказам з урахуванням наявності інших правовідносин сторін. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обсягам виконаної роботи адвокатом та розміру стягнутих витрат на таку роботу спростовуються змістом оскаржуваного додаткового рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводами, наведеними в апеляційній скарзі не спростовується висновок суду першої інстанції, викладений в додатковому рішенні та не ставиться під сумнів доцільність, необхідність, обґрунтованість відповідних витрат. Витрати, понесені позивачем, на професійну правничу допомогу є співмірними з сумою, що підлягає стягненню в даній справі. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з ФОП Савченко О.С. на користь ПрАТ "Берті" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. 3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятих ним судових рішень. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі мають бути залишені без змін. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне. Як вбачається із змісту апеляційної скарги, що поперердній орієнтовний розрахунок судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу відповідача за складання апеляційної скарги та представництво в суді апеляційної інстанції у даній справі становить 8 000,00 грн. Зазначено, що детальний опис робіт та докази витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів. 15.03.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника відповідача про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати відповідача на професійну правничу допомогу у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р. у справі № 908/228/20 - залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2020р. у справі № 908/228/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 17.05.2021р. Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко Суддя _________________ Л.М. Білецька Суддя _________________ Т.А. Верхогляд