Постанова 4876 № 908/3511/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.02.2021 року м.Дніпро Справа № 908/3511/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів: Березкіна О.В., Антонік С.Г. при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю. Представники сторін: від позивача за первісним позовом: Кузнецова А.С. (в режимі відеоконференції) адвокат, ордер серії ЗП №005295 від 03.02.2020 р.; від відповідача за первісним позовом: Короленко І.М. (в режимі відеоконференції) адвокат, ордер серії АР №1031807 від 21.12.2020 р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 (повний текст складено та підписано 10.12.2020 суддя Дроздова С.С.) та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 (повний текст складено та підписано 18.12.2020 суддя Дроздова С.С.) у справі №908/3511/19 за позовом: Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до відповідача: Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359) про стягнення 840 001 грн. 11 коп. за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359) до відповідача за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання недійсним договір новації б/н від 10.12.2018 ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Фізична особа-підприємець Савченко Олексій Сергійович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" про стягнення 840 001 грн. 11 коп. боргу., 23.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" до Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича про визнання недійсним договір новації б/н від 10.12.2018. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 у справі №908/3511/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" на користь Фізичної особи-підприємця Савченка Олексія Сергійовича 840 001 грн. 11 коп. основного боргу, 9367 грн. 91 коп. - 3 % річних, 5868 грн. 21 коп. втрат від інфляції, 12828 грн. 56 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що на час укладення Договору новації від 10.12.2018, який припинив в свою чергу дію договору поставки № 10 від 30.12.2010, вочевидь, у сторін договору були досягнуті домовленості по сумі боргу - 1 303 446,12 грн., яка стала предметом нового зобов`язання - позикового, і вже нових зобов`язань сторін, що виходять з договору позики. В договорі новації від 10.12.2018 є посилання на припинення чинності вказаного договору поставки, викладена згода сторін договору новації про те, що сторони не мають претензій щодо виконання первісного договору поставки (п. 1.5. договору новації) після укладення новації. Всі ці обставини підтверджують реальність відносин між сторонами справи, а отже і реальність тих правових наслідків, на які сторони розраховували, укладаючи договір новації. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/3511/19 заяву задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" на користь Фізичної особи-підприємця Савченка Олексія Сергійовича 32000 грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення вмотивовано тим, що з огляду на пердмет спору, ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, час витрачений адвокатом, критерію справи та суму предмету спору, загальна вартість професійної правничої допомоги є співмірною та підлягає задоволенню. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "БЕРТІ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича, визнати недійсним договір новації б/н від 10.12.2018, стягнути на користь скаржника витрати на професійну правничу допомогу. Скасувати Додаткове рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційну скаргу обгрунтовано наступним: - Оскільки первісний договір - договір поставки №10 від 30.12.2010 не містив зобов`язання Відповідача сплатити Позивачу грошові кошти за поставлений товар, то й перетворення грошового зобов`язання не могло відбутися. - договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов`язку позичальника повернути грошові кошти. За Договором новації (позики) відсутні підтвердження передачі Позивачем Відповідачу грошових коштів, а відповідно до договору поставки М10 від 30.12.2010 відсутні докази наявності заборгованості ПрЛТ «БЕРТІ» перед ФОП Савченком О.С. - жодних доказів на підтвердження виконання сторонами умов договору новації та договору поставки Позивачем за первісним позовом не надано, в тому числі і доказів на підтвердження оплати Відповідачем Позивачу протягом 2019 року 463 445, 01 грн. суми позики на підставі договору новаиії. - акти звірки заборгованості, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог, не є належними доказом наявності грошових вимог до Відповідача, в тому числі вимог, що виникли на підставі договору новації. Зазначений акт звірки розрахунків не містять істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов`язків сторін, підписання акту не впливає на їх майновий стан, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов`язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків не виникає, тобто функція акту звірки розрахунків носить суто інформаційний характер. Жодних первинних документів на підтвердження наявності господарської операції за договором поставки №10 від 30.12.2010 ФОП Савченко О.С. не надано. - укладаючи договір новації сторони договору діяли не у межах наданих їм договором поставки №10 від 30.12.2010 прав, що є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. - Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення не надав оцінки тому факту, що доказів понесення витрат на проїзд Запоріжжя- Бердянськ-Запоріжжя Позивачем не надано. Враховуючи відсутність доказів понесення Позивачем витрат на проїзд, вважаємо витрати на правову допомогу - зустріч з клієнтом в м. Бердянськ підлягає стягненню, із розрахунку кількості годин наданого Позивачем, у розмірі 2 000, 00 грн. Таким чином витрати на правову допомогу підлягають стягненню у розмірі 22 000, 00 грн. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: У відзиві на апеляяційну скаргу Фізична особа-підприємець Савченко Олексій Сергійович зазначає, що: - підтвердженням реальності договору № 10 від 30.12.2010, в якому позивач є постачальником, є його виконання сторонами договору, зокрема ПрАТ «Берті» здійснювало оплати на користь ФОП Савченко О.С. з посиланням на такий договір (копії банківських виписок по рахунку позивача дадавалися). - зазначає, що саме апелянт мав навести докази відсутності у нього обов`язку з повернення позики за договором новації, а не позивачмав наводити докази наявності заборгованості за договором поставки. - ніякі грошові кошти під час укладення договіру новації не передавалися, був зафіксований факт наявності боргу на суму 1 303 446,12 грн. Суму боргу не спростував апелянт в суді першої інстанції, тому ФОП Савченко О.С. вважає судове рішення обґрунтованим та законним. - щодо заперечень апелянта щодо законності додаткового рішення вважає їх необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання апелянта про зменшення витрат позивача з належним обґрунтуванням підстав зазначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. 26.01.2021 до канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази. Ухвалою суду від 01.02.2021 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/3511/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.02.2021 о 12:20 годин. 22.02.2021 у судовому засіданні, за участі представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: Між фізичною особою-підприємцем Савченко Олексієм Сергійовичем (Продавець) та Приватним акціонерним товариством «БЕРТІ» (Покупець) був укладений Договір поставки № 10 від 30.12.2010 (Договір поставки). Відповідно до умов Договору поставки Продавець передав у власність Покупця товар, а Покупець товар прийняв, однак повну вартість товару не сплатив. 10 грудня 2018 року Фізична особа-підприємцем Савченко О.С. та Приватне акціонерне товариство «Берті» уклали Договір новації (заміна первісного зобов`язання на нове). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого вказано, що зобов`язання, яке виникне на підставі цього договору замінює собою зобов`язання, що виникло між сторонами на підставі договору поставки № 10 від 30.12.2010 (первинний договір). За первинним договором поставки № 10 від 30.12.2010 позичальник (покупець за первинним договором) зобов`язаний сплатити позикодавцю (постачальнику за первинним договором) 1303446,12 грн. за поставлений товар. Сторони погодили суму заборгованості за поставлений товар по договору поставки в розмірі 1 303 446, 12 грн. та вирішили припинити зобов`язання по ним шляхом заміни первісного зобов`язання новим (новація), а саме зобов`язанням з позики. Сторони прийшли до згоди, що сума боргу за поставлений товар, яка виникла на підставі договору № 10 від 30.12.2010 в розмірі 1 303 446,12 грн. є сумою позики за Договором новації від 10.12.2018. Позичальник, ПАТ «Берті» згідно з умовами Договору новації зобов`язувалося повернути позикодавцю, ФОП Савченко О.С., грошові кошти в розмірі, вказаному в п. 1.2 договору новації, у строк і в порядок, які передбачені Договором новації (п.1.4). Пунктом 1.2 Договору новації від 10.12.2018 вказана суми позики 1 303 446,12 грн. Строк, на який надавалася позика, становив 12 місяців з дня набрання договором новації чинності. Цей строк може бути продовжено за домовленістю сторін, про що оформлюється додаткова угода до цього Договору (п. 2.1 Договору новації). Відповідач за первісним позовом мав повернути суму позики по Договору новації в строк до 10.12.2019 року. Умовами Договору новації було передбачено порядок повернення позики відповідачем шляхом сплати щотижня по 100 000 грн. періодичних платежів, але не менше 400 000 грн. щомісяця (п. 2.2 Договору новації). Додатковою угодою від 28.12.2018 до п. 2.2 Договору новації були внесені зміни, що стосувалися розміру періодичних платежів, який зменшувався до 200 000 грн. щомісяця на розрахунковий рахунок позивача. Відповідачем була частково повернута сума позики по Договору новації в розмірі 463 445,01 грн. Сума позики в розмірі 840 001,11 грн. не була повернута. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Вирішуючи питання про правомірність прийняття судом першої інстанції в якості належного і допустимого доказу примірника договору поставки № 10 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 120-121), виписок по банківському рахунку за 11.01.2011р. (т.1 а.с. 122); за 04.03.2011р. (т.1 а.с. 123); за 10.05.2011р. (т.1 а.с. 124); за 13.07.2011р. (т.1 а.с. 125); за 06.09.2011р. (т.1 а.с. 126); за 12.09.2011р. (т.1 а.с. 127); за 26.09.2011р. (т.1 а.с. 128); за 12.10.2011р. (т.1 а.с. 129); за 11.11.2011р. (т.1 а.с. 130); за 16.11.2011р. (т.1 а.с. 131); за 01.12.2011р. (т.1 а.с. 132); за 08.12.2011р. (т.1 а.с. 133); за 12.12.2011р. (т.1 а.с. 134); за 28.12.2011р. (т.1 а.с. 135), колегія суддів виходить з наступного: Як вбачається з резолютивної частини Ухвали про відкриття провадження у справі від 08.01.2020р., суд запропонував позивачу надати всі докази, які будуть подані на підтвердження своєї правової позиції у справі, крім доданих до позову. Надати детальний розрахунок заявленої до стягнення суми. Крім цього, позивачу було роз`яснено, що відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК до закінчення підготовчого засідання він має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Відповідно до пунктів 5-7 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд: 5) може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; 6) з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; 7) з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Як вбачається зі змісту ухвали суду від 27.01.2020р., якою відкладено підготовче засідання на 20.02.2020р., 27.01.2020 р. у підготовче засідання, представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не з`явився. 27.01.2020 р. представником позивача було надано до канцелярії суду клопотання (вх. № 1829/08-08/20 від 27.01.2020 р.) про відкладення підготовчого засідання для надання часу підгодування заперечень на відзив та відзиву на зустрічну позовну заяву (т.1 а.с. 104) 27.01.2020 р. у підготовчому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) проти первісного позову заперечив з підстав викладених у відзиві б/н від 22.01.2020 р. (вх. № 1668/08-08/20 від 23.01.2020 р.). Просив суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 184 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення. З позиції позивача, яка викладена у відповіді на відзив (т.1 а.с. 113-116), яка зареєстрована в канцелярії Господарького суду Запорізької області, вбачається, що заперечуючи проти доводів відповідача в частині того, що між сторонами була відсутня підстава, що спричинила укладення договору новації від 10.12.2018р., зокрема, у відповідача були відсутні перед позивачем грошові зобов`язання, які могли би трансформуватися в договір позики на підставі договору новації, оскільки за договором № 10 від 30.12.2010р. позивач є покупцем, а відповідач продавцем і , відповідно, у позивача не могли виникнути грошові вимоги до ПрАТ «Берті», ФОП Савченко О.С. послався на помилковість подання до суду першої інстанції представником позивача разом із позовною заявою іншого договору поставки, який має тіж самі реквізити (номер і дату укладання). До відповіді на відзив, ФОП Савченко О.С. додано копію договору поставки № 10 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 120-121) та виписки з банківського рахунку АТ «ОТП - БАНК» на 14 аркушах (т.1 а.с. 122 - 135). Ухвалою суду від 07.10.2020р. підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 04.11.2020р. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що відповідь на відзив разом із примірником договору поставки № 10 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 120-121) та виписками з банківського рахунку АТ «ОТП - БАНК» на 14 аркушах (т.1 а.с. 122 - 135) були подані ФОП Савченко О.С. під час підготовчого провадження у відповідності до ухвали суду від 27.01.2020 р. При цьому неможливість подання примірника договору поставки № 10 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 120-121) обґрунтована позивачем у відповіді на відзив, в зв`язку із чим наведені докази правомірно враховані судом першої інстанції. У відповідності до умов Договору поставки № 10 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 120-121), Частний підприємець Савченко Олексієм Сергійовичем «Продавець» (ІПН НОМЕР_1 ) та Закрите акціонерне товариство «БЕРТІ» «Покупець» (ОКПО 00152359) в особі директора Шепель А.С. уклали договір, за умовами пункту 1.1 якого, Продавець зобов`язався продати, а Покупець сплатити товар: каучук, тканина БКНЛ, гумову суміш і іншу продукцію необхідну для виробництва. Продавець зобов`язаний передати товару Покупцю. Разом з товаром Покупцю передається вся документація на товар (п.2.1). Покупець зобов`язаний прийняти і оплатити товар (п.2.2). Ціна на продукцію встановлюється в гривнях за домовленістю сторін (п.3.1). Як вбачається з виписок по банківському рахунку ФОП Савченко О.С. Ідентифікаційний код/Tax ID 3085511417 НОМЕР_2 UAN: - 11.01.2011р. від ЗАТ «БЕРТІ» отримано 20 000,00 грн з призначенням платежу «За тех. тканину зг.рах.б/н від 11.01.2011» (т.1 а.с. 122); - 04.03.2011р. від ЗАТ «БЕРТІ» отримано 100 000,00 грн з призначенням платежу «За тех.тканину зг.рах. № СФ-000037 від 22.06.2010р.» (т.1 а.с. 123); - 10.05.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 458 364,00 грн з призначенням платежу «За тех.тканину зг.рах. № СФ-00040-7 від 28.04. 2011р.» та 941 635,56 з призначенням платежу «За каучук зг.рах. № СФ-00040-6 від 28.04. 2011р.» (т.1 а.с. 124); - 13.07.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 45 000,00 грн з призначенням платежу «За гумотехнічні вироби згідно договора № 10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 125); - 06.09.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 40 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. №10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 126); - 12.09.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 60 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. №10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 127); - 26.09.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 70 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. №10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 128); - 12.10.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 40 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. №10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 129); - 11.11.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 40 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. №10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 130); - 16.11.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 80 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. №10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 131); - 01.12.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 45 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. №10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 132); - 06.12.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 15 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. № 10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 133); - 16.12.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 40 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. № 10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 134); - 27.12.2011р. від ПрАТ «БЕРТІ» отримано 783 000,00 грн з призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог. № 10 від 30.12.2010р.» (т.1 а.с. 135). 10 грудня 2018 року між фізичною особою-підприємцем Савченко О.С. «Позичальник» (постачальник за первісним договором) та Приватне акціонерне товариство «Берті» «Позичальник» (покупець за первинним договором) уклали Договір новації (заміна первісного зобов`язання на нове). Відповідно до розділу

1. Предмет договору, зобов`язання, яке виникне на підставі цього договору замінює собою зобов`язання, що виникло між сторонами на підставі договору поставки № 10 від 30.12.2010 (первинний договір) (пункт 1.1). За первинним договором поставки № 10 від 30.12.2010 позичальник (покупець за первинним договором) зобов`язаний сплатити позикодавцю (постачальнику за первинним договором) 1 303 446,12 грн. за поставлений товар (пункт 1.2). Строк, на який надавалася позика, становив 12 місяців з дня набрання договором новації чинності. Цей строк може бути продовжено за домовленістю сторін, про що оформлюється додаткова угода до цього Договору (п. 2.1 Договору новації) Тобто відповідач за первісним позовом мав повернути суму позики по Договору новації в строк до 10.12.2019 року. Умовами Договору новації було передбачено порядок повернення позики відповідачем шляхом сплати щотижня по 100000 грн. періодичних платежів, але не менше 400 000 грн. щомісяця (п. 2.2 Договору новації). Додатковою угодою від 28.12.2018 до п. 2.2 Договору новації були внесені зміни, що стосувалися розміру періодичних платежів, який зменшувався до 200 000 грн. щомісяця на розрахунковий рахунок позивача. Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. В судовому засіданні 22.02.2021р. представником відповідача визнано відсутність заперечень щодо належності уповноваженій на підписання договорів особі підпису та печатки підприємства в примірниках Договору поставки № 10 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 120-121), Договорі новації від 10.12.2018р. (т.1 а.с.12-13) та в Додатковій угоді від 28.12.2018р. (про зміну зобов`язання, що виникли на підставі договору поставки № 10 від 30.12.2010р.) до Договору новації (заміна первісного зобов`язання на нове) від 10.12.2018р. (т.1 а.с.14) З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає, що вищенаведені докази, які надані позивачем на підтвердження наявності обставин виникнення у відповідача зобов`язань з Договору поставки № 10 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 120-121) на суму 1 303 446,12, укладання і виконання договору новації від 10.12.2018р. (т.1 а.с.12-13) та Додаткової угоди від 28.12.2018р. до Договору новації (т.1 а.с.14) є більш вірогідними, ніж відсутність доказів на їх спростування з боку відповідача. З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги в частині того, що жодних первинних документів на підтвердження наявності господарської операції за договором поставки №10 від 30.12.2010 ФОП.. Савченко О.С. не надано, а отже оскільки за первісним, договором - договором поставки №10 від 30.12.2010 не підтверджено наявності господарської операції, таким чином і не підтверджено зобов`язання ПрАТ «БЕРТІ» сплатити ФОП Савченку О.С. грошові кошти за поставлений товар, то й перетворення грошового зобов 'язання не могло відбутися; жодних доказів на підтвердження виконання сторонами умов договору новації б/н від 10.12.2018 та договору поставки №10 від ЗО. 12.2010 Позивачем за первісним позовом не надано, в тому числі і доказів на підтвердження оплати Відповідачем Позивачу протягом 2019року 463 445. 01. 11 грн. суми позики на підставі договору новації б/н від 10.12.2019. на які посилається Позивач за первісним, відхиляються як такі, що спростовуються вище встановленими фактичними обставинами справи і є необґрунтованими. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 609/67/18 у постанові від 13.03.2019 р. (касаційне провадження № 61-43444св18) дійшов висновку що заміна первинного зобов`язання новим між тими самими сторонами (новація) повинна містити у новому договорі вказівку на первинне і нове зобов`язання та наміри сторін вчинити новацію. Так, Верховний Суд вважає що аналіз ст. 604 ЦКУ дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Зі змісту статті 604 ЦКУ вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання. До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим. Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим. З урахуванням вищевикладених фактичних обставин справи, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині того, що сторонами була погоджена сума заборгованості за поставлений товар по договору поставки в розмірі 1 303 446, 12 грн. та прийняте рішення припинити зобов`язання по ним шляхом заміни первісного зобов`язання новим (новація), а саме зобов`язанням з позики. Відповідач за первісним позовом мав повернути суму позики по Договору новації в строк до 10.12.2019 року. Сума позики в розмірі 840 001,11 грн. не була повернута. Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України. Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК). Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним. Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов`язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином, вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) суми в розмірі 840001 грн. 11 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У зв`язку із невиконанням відповідачем (за первісним позовом) умов Договору, позивачем (за первісним позовом) нараховано до стягнення з відповідача (за первісним позовом) за загальний період з 11.12.2019 по 24.04.2020 суму 9389 грн. 44 коп. - 3 % річних, 5880 грн. 01 коп. - втрат від інфляції за період з січня 2020 по березень 2020. На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Наданий розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов договору не суперечать нормам діючого законодавства України. Судом встановлено, при перерахунку судом отримані суми 3 % річних та втрат від інфляції менші ніж заявлено позивачем, тому судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 9367 грн. 91 коп. - 3 % річних, 5868 грн. 21 коп. - втрат від інфляції. Судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, неправильного тлумачення закону, застосування закону, який не підлягав би застосуванню або незастосування закону, який підлягав би застосуванню, в зв`язку із чим, з урахуванням положень частин1,2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020р. у даній справі підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення відхиляються з огляду на наступне: У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок: Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Звертаючись до місцевого господарського суду із позовною заявою, позивачем в передостанньому абзаці зазначено, що попередньо витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000.00 грн, остаточний розрахунок яких та відповідні докази будуть подані суду до закінчення судових дебатів згідно зі статтею 129 ГПК України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що позивачем дотримано приписи частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він понес і які очікував понести у зв`язку із розглядом справи і який становив 40 000.00 грн 02.04.2020р. позивачем подано до суду заяву про долучення доказів несення витрат на професійну правничу допомогу (т.1 а..с 173-174), до якої додано Договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.04.2018р. (т.1 а.с. 175176); додаткова угода до нього (т.1 а.с. 177), акт приймання передачі наданих послуг № 19/03/20 від 18.03.2020р. (т.1 а.с. 178) рахунок фактура № 4 від 18.03.2020р.. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). В акті приймання - передачі наведено детальний опис наваних послуг, а саме :

1. Зустріч з клієнтом в м. Бердянськ (включаючи вартість проїзду Запоріжжя-Бердянськ-Запоріжжя), надання і консультації тривалістю 6 годин і вартістю 12 000, 00 грн

2. Збір доказів, включаючи аналіз первинних документів, договорів, банківських виписок. Вивчення судової практики, що склалася у спірних правовідносинах, на які було витрачено 2 години вартістю 4 000,00 грн 3.Складання позовної заяви, на що було витрачено 3 години вартістю 6 000,00грн.

4. Представництво клієнта в суді, участь в судових засіданнях тривалістю 2 години і вартістю 4 000,00грн

5. Ознайомлення з відзивом на позовну заяву, зустрічною позовною заявою, правовий аналіз вказаних документів, тривалістю 1 година і вартістю 2000,00 грн

6. Складання відповіді на відзив на яку було витрачено одну годину вартістю 2 000,00 грн

7. Складання відзиву на зустрічну позовну заяву, на що було витрачено одну годину вартістю 2 000,00 грн (т.1 а.с. 178). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що позивачем дотримані вимоги частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України в частині надання детального опису наданих послуг із визначенням їх вартості. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що позивачем дотримано порядок подання доказів на підтвердження заявленного до стягення розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р.у справі № 922/445/19, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Як вбачається з протоколу судового засідання від 07.10.2020р. в ньому приймав представник відповідача за зустрічним позовом Королекно А.М. Ухвалою суду від 07.10.2020р. було закрито підготовче засідання і справу призначено до розгляду на 04.11.2020р. З протоколу судового засідання від 04.11.2020р. вбачається, що в ньому приймав представник відповідача за зустрічним позовом Короленко А.М. Ухвалою суду від 04.11.2020р. у справі було оголошено перерву до 30.11.2020р. було закрито підготовче засідання і справу призначено до розгляду на 30.11.2020р. При прийнятті рішення суду 30.11.2020р. питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції не вирішувалося. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що Приватне акціонерне товариство «БЕРТІ», маючи можливість надати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в розумінні частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України відповідним правом не скористалося, в зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги в частині неспіврозмірності витрат на правничу допомогу, їх не підтвердження не були надані суду першої інстанції скаржником і відповідно, не досліджувалися, в зв`язку із чим, суд дійшов правомірного висновку про задовлення заявлених витрат у повному обязі. Відповідно до частин1,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Оскільки відповідачем за первісним позовом не надавалося до суду першої інстанції клопотання про зменшення, необґрунтованість, відсутність доказів несенення витрат на правничу допомогу, доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості включення до судових витрат на правничу допомогу витрат пов`язаних з виїздом представника до міста Бердянська відхиляються як такі, що не були предметом дослідження у суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги в частині того, що витрати у сумі 32000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення становить надмірний тягар для Відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, відхиляються як такі, що мають наслідком нехтуванням стороною своїми правами в частині вчасного надання суду першої інстанції клопотання в порядку частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України і не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/3511/19 слід залишити без змін. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 22 395,83 грн. (т.2 а.с.60) покладаються особу, що подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/3511/19 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 у справі №908/3511/19 - залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/3511/19 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 22 395,83 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "БЕРТІ" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, 2/40, код ЄДРПОУ 00152359). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2021 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна