Постанова 4875 № 917/215/26

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/215/26 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф., за участю представників сторін: від позивача адвокатка Гудзевич І.А., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду), від відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України" (вх.№1068П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2026, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., повне судове рішення складено 22.04.2026, у справі №917/215/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М", м. Новий Буг, Баштанський район, Миколаївська область, до Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України", с. Степне, Полтавський район, Полтавська область, про стягнення 982 429, 92грн ВСТАНОВИВ: У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" звернулось до Господарського суду Полтавської облаті з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України", в якому просить стягнути з останнього на свою користь 982 429, 92грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 02.07.2024 договору поставки шроту соняшникового №02/07-2024 (основний борг). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором поставки частково не оплачено отриманий від позивача товар. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" 982 429, 92грн основного боргу та 13 454, 00грн судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивовано наступним: - позивач належним чином виконав зобов`язання за договором в частині специфікацій №22-26 щодо здійснення поставки товару відповідачу, який, у свою чергу, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором не повністю оплатив поставлений позивачем товар у вказані строки, заборгованість останнього складає 982 429, 92грн; - наявні у матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін, підписи скріплені печатками сторін, доказів в спростування поставки товару у вказаній кількості та вартістю, а також доказів оплати у більшому розмірі, ніж вказав позивач, відповідачем суду не надано. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 22.04.2026, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також апелянт просить стягнути з позивача на свою користь судові витрати, пов`язані із зверненням з апеляційною скаргою. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним: - позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичної поставки товару відповідачу саме у тій кількості та якості, які передбачені умовами договору та відповідними специфікаціями; - наданий договір, претензія та не підписаний акт звірки не підтверджують належного виконання зобов`язань постачальником, зокрема щодо відповідності товару погодженим показникам якості та обсягу поставки; - наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків на підтвердження наявності заборгованості не підписаний відповідачем, що виключає можливість вважати наведені у ньому дані погодженими сторонами та такими, що підтверджують безспірність заборгованості. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026, для розгляду справи №917/215/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2026 у справі №917/215/26. Призначено справу до розгляду на "16" червня 2026 р. о 15:00 годині. 29.05.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного: - у матеріалах справи наявні копії усіх видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, які відображають обсяг поставок, на них проставлено підпис та печатку відповідача про отримання товару. Жодних зауважень від відповідача щодо якості чи кількості товару не надходило ні в момент отримання товару, ні після того; - після подання позову відповідач надіслав позивачу підписаний зі свого боку акт звірки, який останнім надано суду першої інстанції разом із заявою про забезпечення позову. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 15 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копії: договору №01-11/24 про надання юридичних послуг від 13.11.2024, додаткової угоди №2/1 від 20.05.2026 до договору №01-11/24 про надання юридичних послуг від 13.11.2024, рахунку №01/20-05/2026 від 20.05.2026, детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг у справі №917/215/26, що знаходиться у провадженні Східного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" про участь його представниці в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/215/26, призначене на "16" червня 2026 року о 15:00 годині, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" в особі його представниці - адвокатки Гудзевич Інни Андріївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника. 16.06.2026 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що його представник позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні, оскільки цього ж дня бере участь у кримінальному провадженні, розгляд якого здійснюється Чернігівським районним судом Чернігівської області у справі №736/754/24. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відмовлено апелянту у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Оголошено перерву у судовому засіданні до "23" червня 2026 р. о 15:00 годині. Постановлено судове засідання, призначене на "23" червня 2026 о 15:00год., провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" в особі його представниці - адвокатки Гудзевич Інни Андріївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.06.2026 представниця позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні скарги відмовити. Також представниця позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 15 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу. Апелянт своїм правом на участь у судовому засіданні знову не скористався, його представник в судове засідання не з`явився, у тому числі, не звертався до суду із заявою про розгляд скарги за участю його представника в режимі відеоконференції, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду скарги, представник апелянта вже вдруге не з`являється у судове засідання, і його неявка не перешкоджає розгляду скарги, про що сторони були повідомлені ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та від 16.06.2026, судова колегія здійснює розгляд скарги в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" (Постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України" (Покупець) був укладений договір поставки шроту соняшникового №02/07-2024 (надалі Договір), за умовами якого: - Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити шрот соняшниковий Товар, в кількості та на умовах, передбачених цим Договором та специфікаціями, що є його невід`ємною частиною (пункт 1.1 Договору); - узгодження Постачальником замовлення на поставку товару оформлюється Сторонами шляхом підписання Специфікації на поставку товару, згідно з якою Постачальник виставляє Покупцю рахунок на оплату. Датою виставлення рахунку вважається дата його виписки (пункт 3.1 Договору); - датою поставки товару є дата підписання Сторонами відповідної ТТН (пункт 3.4 Договору); - ціна за одиницю товару та його кількість погоджується Сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 4.1 Договору); - оплата товару здійснюється на умовах 100% оплати вартості товару (пункт 5.3 Договору). Сторонами у справі підписано Специфікацію №22 від 20.03.2025, відповідно до якої Постачальник постачає Покупцю наступну продукцію: Шрот соняшниковий, у кількості 50 000, 00кг (+/-5%), ціна продукції грн/кг. без ПДВ 10, 83грн, орієнтовна вартість 649 800, 00грн (+/-5%), з 20.03.2025 року до моменту виконання зобов`язань. На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Специфікацією №22 позивач відповідно до видаткової накладної №21 від 25.03.2025 року та товарно-транспортної накладної №00547 від 25.03.2025 поставив відповідачу Товар у кількості 24, 560 тон на суму 319 181, 76грн. Відповідач частково оплатив отриманий за вказаною видатковою накладною товар 25.03.2025 та 26.03.2025 року в сумі 152 059, 94грн, залишок боргу складає 163 574, 52грн; Позивач відповідно до видаткової накладної №22 від 26.03.2025 та товарно-транспортної накладної №00548 від 26.03.2025 поставив відповідачу Товар у кількості 24, 280 тон на суму 315 542, 88грн. Відповідач частково оплатив отриманий за вказаною видатковою накладною товар 08.07.2025 в сумі 199 998, 00грн, залишок боргу 115 544, 88грн. Між сторонами підписано Специфікацію №23 від 07.05.2025, відповідно до якої Постачальник постачає Покупцю наступну продукцію: Шрот соняшниковий, у кількості 25 000, 00кг (+/-5%), ціна продукції грн/кг без ПДВ 11, 00грн, орієнтовна вартість 330 000, 00 (+/-5%), з 07.05.2025 року до моменту виконання зобов`язань. На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Специфікацією №23 позивач відповідно до видаткової накладної №32 від 12.05.2025 та товарно-транспортної накладної №956 від 25.03.2025 поставив відповідачу Товар у кількості 24, 320 тон на суму 321 024, 00грн. Відповідач не оплатив отриманий за вказаною видатковою накладною товар. Між сторонами підписано Специфікацію №24 від 05.06.2025, відповідно до якої Постачальник постачає Покупцю наступну продукцію: Шрот соняшниковий, у кількості 25 000, 00кг (+/-5%), ціна продукції грн/кг без ПДВ 11, 00грн, орієнтовна вартість 330 000, 00 (+/-5%), з 05.06.2025 року до моменту виконання зобов`язань. На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Специфікацією №24 позивач відповідно до видаткової накладної №33 від 05.06.2025 та товарно-транспортної накладної №991 від 05.06.2025 поставив відповідачу Товар у кількості 24, 810 тон на суму 327 492, 00грн. Відповідач не оплатив отриманий за вказаною видатковою накладною товар. Між сторонами підписано Специфікацію №25 від 27.06.2025, відповідно до якої Постачальник постачає Покупцю наступну продукцію: Шрот соняшниковий, у кількості 50 000, 00кг (+/-5%), ціна продукції грн/кг без ПДВ 10, 50грн, орієнтовна вартість 630 000, 00 (+/-5%), з 27.06.2025 року до моменту виконання зобов`язань. На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Специфікацією №25 позивач відповідно до видаткової накладної №36 від 01.07.2025 та товарно-транспортних накладних №967 та №971 від 01.07.2025 поставив відповідачу Товар у кількості 49, 120 тон на суму 618 912, 00грн. Відповідач частково оплатив отриманий за вказаною видатковою накладною товар 30.06.2025 в сумі 599 994, 00грн, залишок боргу складає 18 919, 00грн. Між сторонами підписано Специфікацію №26 від 04.08.2025, відповідно до якої Постачальник постачає Покупцю наступну продукцію: Шрот соняшниковий, у кількості 50 000, 00кг (+/-5%), ціна продукції грн/кг без ПДВ 12, 33грн, орієнтовна вартість 739 800, 00 (+/-5%), з 04.08.2025 року до моменту виконання зобов`язань. На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Специфікацією №26 позивач відповідно до видаткової накладної №37 від 07.08.2025 та товарно-транспортних накладних №977 від 07.08.2025 та №978 від 01.07.2025 поставив Товар у кількості 49, 870 тон на суму 737 876, 52грн. Відповідач частково оплатив отриманий за вказаною видатковою накладною товар 06.08.2025 та 07.08.2025 року в сумі 702 000, 00грн, залишок боргу складає 35 876, 52грн. Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 від 19.01.2026 про сплату 982 429, 92грн заборгованості, яка отримана відповідачем 28.01.2026, та залишена останнім без реагування. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку з несплатою відповідачем у повному обсязі вартості поставленого позивачем за специфікаціями товару. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У статті 664 Цивільного кодексу України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Матеріалами справи, а саме, наданими позивачем специфікаціями, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар за специфікаціями №22-26. Надані позивачем видаткові накладні містять з боку відповідача підпис, скріплений печаткою, що свідчить про отримання останнім товару. Відповідач проти отримання товару не заперечує, однак, в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичної поставки товару відповідачу саме у тій кількості та якості, які передбачені відповідними специфікаціями. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за специфікацією №22 позивач мав поставити відповідачу товар у кількості 50 000, 00кг (+/- 5%); згідно видаткових накладних поставлено товар у кількості 48, 840кг, що відповідає специфікації №22. За специфікацією №23 позивач мав поставити відповідачу товар у кількості 25 000, 00кг (+/- 5%); згідно видаткової накладної позивачем поставлено товар у кількості 24, 320кг, що відповідає специфікації №23. За специфікацією №24 позивач мав поставити відповідачу товар у кількості 25 000, 00кг (+/- 5%); згідно видаткової накладної позивачем поставлено товар у кількості 24, 810кг, що відповідає специфікації №24. За специфікацією №25 позивач мав поставити відповідачу товар у кількості 50 000, 00кг (+/- 5%); згідно видаткової накладної позивачем поставлено товар у кількості 49, 870кг, що відповідає специфікації №25. Тобто, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи є доводи апелянта, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичної поставки товару відповідачу саме у тій кількості, яка передбачена відповідними специфікаціями. Щодо якості товару, то згідно наявних у матеріалах справи доказів, усі видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень, у тому числі стосовно якості прийнятого ним товару. Відповідачем також не надано суду доказів, що він звертався до позивача з претензією щодо якості прийнятого товару. Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що наданий договір, претензія та не підписаний акт звірки не підтверджують належного виконання зобов`язань постачальником, зокрема щодо відповідності товару погодженим показникам якості та обсягу поставки, оскільки позивачем надані первинні бухгалтерські документи (специфікації, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні), які є належними та допустимими доказами на підтвердження поставки товару та його прийняття відповідачем у зазначеній вище кількості. Відповідач не заперечує, що частково оплатив прийнятий товар; не надав суду доказів відсутності заборгованості перед позивачем або існування заборгованості в іншому розмірі, ніж заявлено позивачем - 982 429, 92грн. Щодо доводів апелянта, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків на підтвердження наявності заборгованості не підписаний відповідачем, що виключає можливість вважати наведені у ньому дані погодженими сторонами та такими, що підтверджують безспірність заборгованості, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Сам по собі акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою, ні за змістом, а отже і бути доказом суми заборгованості. Господарські операції мають оформлюватися первинними бухгалтерськими документами, вимоги до реквізитів яких визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують поставку товару та його оплату. Як зазначено вище, позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду специфікації, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, які є первинними бухгалтерськими документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. І відсутність підписаного акту звірки не може спростовувати обґрунтованість позовних вимог. Позивач посилається на те, що ним надано підписаний акт звірки до заяви про забезпечення позову, однак, судовою колегією встановлено, що вказаний акт складено за іншим договором - №05/04-2024 від 05.04.2024. Зазначене не впливає на обґрунтованість та законність заявлених позовних вимог. З аналізу наведених норм права та поданих доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 982 429, 92грн заборгованості підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. У цілому судова колегія розцінює доводи апеляційної скарги як такі, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем з оплати отриманого товару. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2026 у справі №917/215/26 без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати апелянта, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000, 00грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму на свою користь. На підтвердження доводів щодо понесених витрат і зазначеного розміру позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копії: договору №01-11/24 про надання юридичних послуг від 13.11.2024, додаткової угоди №2/1 від 20.05.2026 до договору №01-11/24 про надання юридичних послуг від 13.11.2024, рахунку №01/20-05/2026 від 20.05.2026, детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг у справі №917/215/26, що знаходиться у провадженні Східного апеляційного господарського суду. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне. 13.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" в особі директора Суторміна С.В. (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Центр-Лекс" в особі директора Гудзевич І.А. (далі - Компанія) було укладено договір про надання юридичних послуг №01-11/24 (далі - Договір). У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне: - Компанія зобов`язується надати Клієнту, а Клієнт зобов`язується оплатити консультаційні та юридичні послуги (надалі - Послуги), у тому числі, але не виключно: послуги з аналізу документів, судової практики, повного супроводу в судах України (пункт 2.1 Договору); - Послуги згідно цього Договору надаються за конкретними запитами Клієнта. Запити направляються як в усній так і в письмовій формі. Послуги можуть також надаватися як в усній, так і в письмовій формах відповідно до вимог Клієнта (пункт 3.6 Договору); - в рамках виконання цього Договору з метою представництва інтересів Клієнта в суді, між працівником Компанії, що є адвокатом, може бути укладено відповідний договір про надання адвокатської допомоги (послуг) (пункт 3.11 Договору); - в рамках дії цього Договору Клієнт укладає із працівниками Компанії - адвокатами Гудзевич Інною Андріївною, Андросович Ганною Сергіївною відповідні договори про надання правових послуг адвоката, та надає їм відповідні довіреності (пункт 3.12 Договору); - за надання Компанією Послуг Клієнт сплачує Компанії плату за надання Послуг, що визначається за кожним конкретним запитом Клієнта, та оформлюється Додатковою угодою до Даного договору (пункт 4.1 Договору); - цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 13.11.2027 (пункт 8.1 Договору). 20.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" в особі директора Суторміна С.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Центр-Лекс" в особі директора Гудзевич І.А. було укладено Додаткову угоду №2/1 до Договору про надання юридичних послуг №01-11/24. У Додатковій угоді №2/1 до Договору сторони узгодили доповнити пункт 1 Договору підпунктами наступного змісту : - підпункт 1.1.1 "Компанія зобов`язується надати Клієнту, а Клієнт зобов`язується оплатити консультаційні та юридичні послуги, у тому числі, але не виключно: послуги з представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції по стягненню заборгованості із ДП "ДГ" "Степне" інституту свинарства і АПВ НААН" за Договором №02/07-2024 від 02.07.2024 року (справа №917/215/26). До складу вказаних послуг входить аналіз апеляційної скарги, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції"; - підпункт 1.1.2 "За надання Компанією Послуг, передбачених пп. 1.1.1 Клієнт сплачує Компанії плату за надання Послуг, що становить 15 000,00 грн". - підпункт 1.1.3 "Строк на оплату послуг, передбачених п.п.1.1.1 становить 60 днів з моменту підписання даної Додаткової угоди та виставлення рахунку". Також позивачем надано суду Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №917/215/26, що знаходиться в провадженні Східного апеляційного господарського суду. У даному описі зазначено що адвокат виконав роботи (надав послуги) з аналізу апеляційної скарги (1 година); підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу (3 години); участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (заплановано на 16.06.2026), підготовка відповідної заяви та направлення її до суду (1 година). Адвокат Гудзевич І.А., яка представляла інтереси позивача у цій справі, є адвокатом (копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5641/10 наявна у матеріалах справи) та керівником ТОВ "Адвокатська компанія "Центр-Лекс". Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, і матеріалами справи підтверджується надання Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" адвокатом Гудзевич І.А. правової допомоги, витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, мають бути відшкодовані відповідачем. Разом з тим, судова колегія зазначає, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що така послуга, як вивчення апеляційної скарги фактично входить до складу послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу; заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції є шаблонною, тому не потребує від адвоката часу заявленої у Детальному описі 1 години. Участь адвоката Гудзевич І.А. у судових засіданнях мала місце у режимі відеоконференції, відтак, не потребувала для адвоката додаткового часу для того, що добратися до суду та відповідних зусиль. Крім зазначеного, судова колегія враховує, що спірні правовідносини не є складними, відтак, адвокат не потребувала зазначених у Детальному описі 3 годин для складення відзиву на апеляційну скаргу, обсяг якого складає трохи більше сторінки; правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції вже сформована, адвокат Гудзевич І.А. представляла інтереси позивача в суді першої інстанції, відповідно, надаючи правову допомогу позивачу в суді апеляційної інстанції була обізнана з усіма деталями у справі, що з неї випливають. Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського доходить висновку, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок відповідача мають бути відшкодовані витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 7 000, 00грн, які колегія суддів розцінює достатніми та обґрунтованими. В решті вимог позивача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям. Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2026 у справі №917/215/26 залишити без змін. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00грн задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії Аграрних Наук України" (вул. Центральна 18, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00724904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" (вул. Цибулька, 9, м. Новий Буг, Баштанський район, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31160318) 7 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 26.06.2026. Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко