Постанова 4808 № 348/1380/19

Справа № 348/1380/19 Провадження № 22-ц/4808/595/21 Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Єлісевич О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, управління державної казначейської служби України у Надвірнянському районі, Івано-Франківської області, Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України Ціцюрик Олександри Юріївани на рішення Надвірнянського районного суду від 29 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Грещук Р. П. у м.Надвірні, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі: Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, управління державної казначейської служби України у Надвірнянському районі, Івано-Франківської області, Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення моральної шкоди. Позовна заява мотивовано тим, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року задоволено його позов до ОСОБА_2 та вирішено стягнути з останньої на його користь борг за договором позики від 07.07.2010 року в сумі 8000,00 доларів США, що еквівалентно 94 022 грн 38 коп., 68 636 грн 33 коп. пені і 1 626 грн 59 коп. судових витрат. Ним до відділу ДВС Надвірнянського районного управління юстиції було надіслано заяву про відкриття виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа від 12.01.2016 року, які були отримані відділом ДВС Надвірнянського районного управління юстиції 09.03.2016 року. Зазначає, що в порушення норм ЗУ «Про виконавче провадження» у строки, встановлені законодавством не отримав жодної відповіді на свою заяву про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 12 травня 2016 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Надвірнянського районного управління юстиції Скорікової Т.М. по виконанню рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року та зобов`язано державного виконавця відділу ДВС Надвірнянського районного управління юстиції Скорікову Т.М. надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію постанови про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 348/1823/14-ц, виданого 12.01.2016 року на підставі рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року. Разом з тим, 30 червня 2017 року державним виконавцем Надвірнянського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Скоріковою Т.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв`язку з тим, що у боржниці ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 16.04.2018 року задоволено його скаргу та визнано неправомірними дії державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Скорікової Т.М., які проявились у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2017 року у виконавчому провадженні № 50451742; визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2017 року у виконавчому провадженні № 50451742; зобов`язано державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Скорікову Т.М. відновити виконавче провадження № 50451742. Таким чином, рішенням суду встановлено неправомірні дії державного виконавця щодо невиконання рішення суду. Просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Управління державної казначейської служби України у Надвірнянському районі, Івано-Франківської області на його користь 70 000 (сімдесят тисяч) грн заподіяної моральної шкоди та судові витрати. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 26 травня 2020 року первісного співвідповідача по даній справі - Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області замінено на його правонаступника Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Рішенням Надвірнянського районного суду від 29 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. заподіяної моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку. В задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України, управління державної казначейської служби України у Надвірнянському районі, Івано-Франківської області - відмовлено. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку.. Не погоджуючись з рішенням суду, представник Державної казначейської служби України Ціцюрик О. Ю. подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. На думку апелянта, Державна казначейська служби Українине є головним розпорядником бюджетних коштів та не передбачено покладання відповідальності на Державну казначейську службу за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування. Крім того, позивачем не надано обґрунтування розміру моральної шкоди. Казначайська служба України не перебуває в правових відносинах з позивачем та не завдавала йому шкоди. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що належним доказом протиправних (неправомірних) дій і бездіяльності державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Скорікової Т.М. є ухвала Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016 року, якою визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Надвірнянського районного управління юстиції Скорікової Т.М. по виконанню рішення Надвірнянського районного суду від 01.09.2015 року та зобов`язано державного виконавця відділу ДВС Надвірнянського районного управління юстиції Скорікову Т.М. надіслати ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію постанови про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 348/1823/14-ц, виданого 12.01.2016 року на підставі рішення Надвірнянського районного суду від 01.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу за договором позики. А також, ухвала Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 року у справі № 348/1823/14-ц задоволено скаргу ОСОБА_1 , а саме: визнано неправомірними дії державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Скорікової Т.М., які проявились у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2017 року у виконавчому провадженні № 50451742; визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2017 року у виконавчому провадженні № 50451742; зобов`язано державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Скорікову Т.М. відновити виконавче провадження № 50451742. Тобто, позивач довів свої вимоги в частині спричинення йому моральної шкоди, у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду державним виконавцем, що підтверджується ухвалами Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016 року та 16.04.2018 року. Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Судом встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 07.07.2010 року в сумі 8000,00 доларів США, що еквівалентно 94 022 грн. 38 коп., 68 636 грн. 33 коп. пені і 1 626 грн. 59 коп. судових витрат. В зв`язку з невиконанням рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року позивач ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Надвірнянського районного управління юстиції до суду. Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Надвірнянського районного управління юстиції Скорікової Т.М. по виконанню рішення Надвірнянського районного суду від 01.09.2015 року та зобов`язано її надіслати ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію постанови про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 348/1823/14-ц, виданого 12.01.2016 року на підставі рішення Надвірнянського районного суду від 01.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на його ( ОСОБА_1 ) користь боргу за договором позики(а.с.5-6). 30.06.2017 року державним виконавцем Надвірнянського РВ ДВС ГТУЮ Івано-Франківської області Скоріковою Т.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв`язку з тим, що у боржника ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 року у справі № 348/1823/14-ц задоволено скаргу ОСОБА_1 , а саме: визнано неправомірними дії державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Скорікової Т.М., які проявились у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2017 року у виконавчому провадженні № 50451742; визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2017 року у виконавчому провадженні № 50451742; зобов`язано державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Скорікову Т.М. відновити виконавче провадження № 504517429(а.с.7-9). Згідно з положенням статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав. Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. У справі "Войтенко проти України" (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N

1. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року, що підтверджується рішеннями Надвірнянського районного суду від 12.05.2016, 16.04.2018. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження». Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" N 202/98-ВР від 24 березня 1998 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Здійснивши аналіз указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України. Крім того, у статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції"). У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі "Антонюк проти України" зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні Європейський суд з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди. Надмірне і тривале невиконання рішення суду встановлено ухвалами Надвірнянського районного суду від 12.05.2016 року та 16.04.2018 року підтверджує заподіяння позивачу моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Викладене узгоджується з правовими висновками, висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19). Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи щодо дій державного виконавця при виконанні рішення суду, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума стягнутої на користь позивача моральної шкоди підлягає зменшенню до 3 000 грн. За таких обставин рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині стягнутої на користь позивачки моральної шкоди підлягає зміні із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Згідно з пунктом 1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України. Відповідно до покладених завдань Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення). Таким чином, стягуючи з Державної казначейської служби України заподіяну моральноу шкоду, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення з Державного бюджети України моральну шкоди та правовідносин виникли між ОСОБА_1 та Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у зв`язку з несвоєчасним виконання рішення суду. Крім того, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Враховуючи наведене, рішення суду в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн заподіяної моральної шкоди слід змінити та стягнути Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн. заподіяної моральної шкоди. Оскільки за змістом статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" та законом України «Про виконавче провадження» не передбачено стягнення за рахунок державного бюджету судових витрат, то такі витрати підлягають відшкодуванню Надвірнянським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). За таких обставин Рішення Надвірнянського районного суду від 29 січня 2021 року в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку скасувати. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи; 4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 70 000 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2189 грн*100=218 900 грн). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України Ціцюрик Олександри Юріївани задовольнити частково. Рішення Надвірнянського районного суду від 29 січня 2021 року в частині стягнення з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн моральної шкоди змінити та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 000 грн (три тисяч1 гривень) на відшкодування моральної шкоди. Рішення Надвірнянського районного суду від 29 січня 2021 року в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення. Стягнути з Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісів гривень) сплаченого судового збору за подання позовної заяви та в користь Державної казначейської служби України України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) 1 152 грн (одну тисячу сто п`ятдесят дві гривні) судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. В решті оскаржуване рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 14 травня 2021 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський