Постанова 4824 № 757/72634/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8217/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2025 року місто Київ справа № 757/72634/17-ц Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної казначейської служби України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі, постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року заявник Державна казначейська служба України звернувся до Печерського районного суду міста Києва з заявою, в якій просив: виправити помилку допущену у виконавчому листі, виданого 01 листопада 2024 року Печерським районним судом міста Києва по справі №757/72634/17-ц замість невірного найменування боржника - «Державна казначейська служба України» (код ЄДРПОУ 37567646)» вказати вірно боржником - «Держава Україна». Заяву обгрунтовував тим, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Вказував, що оскільки рішенням суду у справі №757/72634/17-ц кошти стягнуто з Державного бюджету України, то боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету у цій справі є держава Україна, а не Казначейство як окрема юридична особа. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року у задоволенні заяви відповідача Державної казначейської служби України про виправлення помилки у виконавчому листі відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач Державна казначейська служба України подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою заяву задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Казначейство зверталося до суду першої інстанції із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року у справі №757/72634/17-ц на підставі приписів статті 432 ЦПК України, а не виправлення помилки у рішенні чи в ухвалі суду. Вказував, що оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №757/72634/17-ц кошти стягнуто з Державного бюджету України, то боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету у цій справі є держава Україна, а не Казначейство про що помилково зазначено у виконавчому листі. Зазначав, що суд першої інстанції не врахувавши положення статті 431 ЦПК України та підпункту 7 пункту 5 Порядку №845 та помилково посилаючись на частину другої статті 269 ЦПК України, виніс ухвалу щодо відмови заяви Казначейства про виправлення помилки у справі №757/72634/17-ц, яка підлягає скасуванню. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло. У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача Державної казначейської служби України доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 та відповідач Міністерство юстиції України у судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засіданні на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача Державної казначейської служби України, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі, суд першої інстанції посилаючись на статтю 269 ЦПК України виходив з відсутності підстав для її задоволення. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В іншій частині позову відмовлено. Постаново Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року апеляційну скаргу відповідача Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінено, збільшено розмір моральної шкоди стягнутої за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з 3000 грн. до 10000 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року залишено без змін. На виконання рішення суду 01 листопада 2024 року Печерським районним судом міста Києва усправі №757/72634/17-ц видано виконавчий лист, в якому боржником зазначено - «Державна казначейська служба України» (код ЄДРПОУ 37567646). Заявник, звертаючись до суду з заявою про виправлення помилки у виконавчому листі вказував на те, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, відповідно наявні підстави для виправлення помилки у виконавчому листі, виданого 01 листопада 2024 року Печерським районним судом міста Києва по справі №757/72634/17-ц замість невірного найменування боржника - «Державна казначейська служба України» (код ЄДРПОУ 37567646)» необхідно вказати вірно боржником - «Держава Україна». Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість виконання судових рішень закріплена також «, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 15 вказаного Закону визначено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Верховний Суд неодноразово наголошував у постановах від 25 вересня 2019 року у справі №607/5841/17, від 18 листопада 2020 року у справі №554/5980/18, від 15 червня 2022 року у справі №398/2910/20, від 09 лютого 2022 року у справі №757/6203/21-ц, від 23 лютого 2022 року у справі №757/23994/20-ц, від 28 квітня 2022 року у справі №464/5200/19, від 25 січня 2023 року у справі №757/4091/20-ц, від 04 жовтня 2023 року у справі №757/5351/21-ц, від 18 жовтня 2023 року у справі №127/1407/22, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу УкраїниКазначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно з п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Підпунктом 1 п.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 визначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538 цс 19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. Отже, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Аналогічні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року в справі №211/2832/19 (провадження №61-9749 св 23). Таким чином, списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України не відповідатиме бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України, тобто являтиме собою нецільове використання бюджетних коштів (бюджетне правопорушення). У постанові від 03 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону №4901-VI). Пунктом 47 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. Враховуючи вищевикладене, а також те, що обставина на яку посилається заявник унеможливлює виконання судового рішення та не порушуватиме права позивача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про виправлення помилки допущеної у виконавчому листі, виданому 01 листопада 2024 року Печерським районним судом міста Києва по справі №757/72634/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків та моральної шкоди, а саме замість невірного найменування боржника - «Державна казначейська служба України» (код ЄДРПОУ 37567646)» необхідно вказати вірного боржника - «Держава Україна». А відтак, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви відповідача Державної казначейської служби України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Державної казначейської служби України - задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року - скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву відповідача Державної казначейської служби України - задовольнити. Виправити помилку допущену у виконавчому листі, виданому 01 листопада 2024 року Печерським районним судом міста Києва по справі №757/72634/17-цза позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків та моральної шкоди, а саме замість невірного найменування боржника - «Державна казначейська служба України» (код ЄДРПОУ 37567646)» вказати вірно боржником - «Держава Україна». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 25 липня 2025 року. Головуючий: Судді: