Постанова 4805 № 278/1236/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1236/19 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П. Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/1236/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратура Житомирської області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2020 року, ухвалене суддею Маслак В.П. в м. Житомирі в с т а н о в и в: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного рахунку державної казначейської служби України спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури на його користь моральну шкоду в сумі 300000,00грн. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.09.2015р. був затриманий працівниками Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області та доставлений до відділу міліції. В подальшому, 26.09.2015р. йому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.153 КК України. Відносно нього 23.03.2016 р. був складений обвинувальний акт, який було передано до Житомирського районного суду Житомирської області. Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 04.10.2017р. ОСОБА_1 виправдано у пред`явленому йому обвинувачені за ч.3 ст.15, ч.3 ст.153 КК України. Ухвалою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином, позивач перебував під слідством та судом в період з 26.09.2015р. по 17.09.2018р., тобто 2 роки 11 місяців та 23 дні, чим заподіяно моральної шкоди. Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій правоохоронних органів на нього почепили ярлик «маньяка». Негативне відношення до себе позивач відчув одразу після затримання його працівниками поліції, які нанесли йому тілесні ушкодження. Позивач вказує, що 28.09.2015р. ухвалою слідчого судді до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.11.2015р. та направлено в СІЗО УВП №8 м.Житомира. Майже два місці позивач перебував під вартою. В подальшому, 23.11.2015р. запобіжний захід тримання під вартою було змінено на домашній арешт. Висновки всіх експертиз вказували на непричетність позивача до злочину, яке інкримінував йому орган досудового слідства. Разом з цим, слідство відправило ОСОБА_1 на місяць до психіатричної лікарні для проведення судово-психіатричної експертизи. Внаслідок чого ОСОБА_1 знову на тривалий час був позбавлений волі. Через безпідставні звинувачення позивач зазнав душевних страждань та переніс нервове потрясіння, погіршився стан його здоров`я, репутація була зіпсована. На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», ст.ст. 23, 1176 ЦК України, позивач просить позов задовольнити. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 300000,00грн. моральної шкоди. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд неправильно застосував положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» та не звернув увагу на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, щодо необхідності дотримання підсудності при розгляді зазначеної категорії справ. При цьому вважає, що розгляд справи повинен був здійснювати Житомирський районний суд Житомирської області, який виніс щодо позивача виправдовувальний вирок, а не Корольовський районний суд м. Житомира. Крім того, як слідує зі змісту позовних вимог, Державна казначейська служба Українижодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдала, а тому з урахуванням положень норм чинного законодавства не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншими суб`єктами. Також зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання йому моральних страждань, застосування додаткових зусиль для організації свого життя. Не доведено належним чином факту спричинення моральної шкоди, не обґрунтовано її розмір, не підтверджено обсяг страждань, не надано доказів про розмір заподіяної шкоди, у зв`язку з чим вважає, що судом неправильно визначено розмір моральної шкоди за перебування позивача під слідством та судом. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор доводи апеляційної скарги підтримав. Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин. Про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що слідчим слідчого відділення Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області старшим лейтенантом міліції Ружицкою І.А. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.153 КК України (а.с.7-8). Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.09.2015р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.11.2015 р. (а.с.24-25). Відповідно до ухвали слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 23.11.2015р. змінено підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт до 26.12.2015р. (а.с.26-28). У кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному до ЄРДР за №12015060190000552, 23.03.2016р. складено обвинувальний акт (а.с.9-12). Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 04.10.2017р. у справі №280/1480/15-к ОСОБА_1 визнано невинним і виправдано у пред`явленому обвинувачені за ч.3 ст.15, ч.3 ст.153 КК України, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопрушення вчинене обвинуваченим (а.с.13-18). Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17.09.2018р. апеляційну скаргу прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Сенька В.О. залишено без задоволення, вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 04.10.2017р. щодо ОСОБА_1 - без змін (а.с.19-23). Задовольняючи позов, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, внаслідок якого позивач знаходився під слідством та судом з 26.09.2015 р. по 17.09.2018 р., тобто 2 років 11 місяців 23 дні, йому завдано моральної шкоди. Розмір моральної шкоди судом першої інстанції визначено з урахуванням його доведеності позивачем, вимог ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 23,1176 ЦК України, врахувавши при цьому також роз`яснення, надані судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів, а суд не обґрунтував визначений розмір моральної шкоди є безпідставними, оскільки висновки суду вказують на те, як незаконні дії щодо позивача призвели до того, що він тривалий час був обмежений у здійсненні своїх конституційних прав та свобод, ізольований від суспільства в установах виконання покарань, поза своєю волею перебував в середовищі підозрюваних та засуджених, не мав можливості нормального спілкування із своїми рідними, близьким та друзями, тощо. Крім цього, вимушені зміни у житті позивача, порушення нормальних життєвих зв`язків, зниження його авторитету, престижу, репутації, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Цей розмір шкоди відповідає положенням закону щодо врахування вимог розумності та справедливості, а також розміру заробітної плати на час розгляду справи і не порушує положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності під час розгляду справи, колегія суддів дійшла наступного висновку. Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР) передбачено, що розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, у разі винесення виправдовувального вироку, для визначення розміру шкоди, передбаченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглянув справу по першій інстанції. Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті

12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (частини перша, друга статті 13 Закону від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР). Отже, вирішення вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди вирішується судом в однаковому порядку в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті 12 Закону від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР). Відповідний висновок викладений Верховним Судом України у Постанові від 24 квітня 2017 року у справі№6-2885цс16. Отже належним судом, який визначено Законом від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР для вирішення питання відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди завданої, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури є Житомирський районний суд Житомирської області, який вироком від 04.10.2017р. у справі №280/1480/15-к визнав позивача невинним і виправдав його у пред`явленому обвинувачені за ч.3 ст.15, ч.3 ст.153 КК України Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що з даним позовом про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 спочатку звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області, який ухвалою від 23.05.2019 року передав позовну заяву для розгляду за належною підсудністю до Корольовського райсуду м. Житомира. Ухвалою від 26 червня 2019 року Корольовський райсуду м.Житомира прийняв позову заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідно до ч.1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Згідно ч.2 ст. 378 ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Під час розгляду справи було встановлено, що дану ухвалу Корольовського райсуду м.Житомирі від 26.06.2019 року про відкриття провадження у справі, яка була отримана представником Державної казначейської служби України 27.08.2019 року, останній в апеляційному порядку у зв`язку з порушенням територіальної підсудності не оскаржував. Під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв про непідсудність даної справи Корольовському райсуду м.Житомирі. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, вони були предметом дослідження в судовому засіданні, суд дав їм належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 червня 2020 року. Головуючий: Судді: