Постанова 4824 № 757/37171/20-ц

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 757/37171/20-ц Номер провадження 22-ц/824/7769/2021 Головуючий у суді першої інстанції О.Л. Бусик Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 12 травня 2021 року місто Київ Номер справи 757/37171/20-ц Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. секретар судового засідання: Сіра Ю.М. сторони: позивач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відповідач Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада», відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» відповідач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Бусик О.Л., в приміщенні Печерського районного суду міста Києва, інформація про дату складання повної ухвали відсутня, - в с т а н о в и в : Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просив: - накласти арешт на нежилий будинок - комплекс приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118828280000, загальною площею 14102,9 кв.м; земельну ділянку, площею 0,5283 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0017, цільове призначення для будівництва комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118674680000; - заборонити будь-яким особам, у тому числі, але не виключно, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, псування, переходу права власності, надання в забезпечення тощо: нежилого будинку - комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118828280000, загальною площею 14102,9 кв.м; земельної ділянки площею 0,5283 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0017, цільове призначення для будівництва комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118674680000; - заборонити будь-яким державним реєстраторам, яким за законом надано право вчиняти реєстраційні дії з нерухомим майном вчиняти будь-які реєстраційні дії та записи по відношенню до: нежилого будинку - комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118828280000, загальною площею 14102,9 кв. м; земельної ділянки площею 0,5283 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0017, цільове призначення для будівництва комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118674680000. В обґрунтування вимог поданої заяви заявник зазначав, що виконуючи функції, покладені на нього Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», він має намір звернутись до суду з позовом до АТ «АКБ «Аркада», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Будеволюція», за участю третіх осіб: Приватного Нотаріуса Остапчук Н.В., Приватного Нотаріуса Снігової К.В., Національного банку України, про визнання договору позики та іпотечного договору недійсними, оскільки вказані правочини вчинені на невигідних для АТ «АКБ «Аркада» умовах та ставлять під загрозу інтереси вкладників банку. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року у справі №757/35423/20-ц вказану заяву було задоволено та вжито заходів забезпечення позову до подання позовної заяви: - накладено арешт на нежилий будинок - комплекс приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118828280000, загальною площею 14102,9 кв. м; земельну ділянку, площею 0,5283 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0017, цільове призначення для будівництва комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118674680000; - заборонено будь-яким особам, у тому числі, але не виключно, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, псування, переходу права власності, надання в забезпечення тощо: нежилого будинку - комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118828280000, загальною площею 14102,9 кв.м; земельної ділянки площею 0,5283 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0017, цільове призначення для будівництва комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118674680000; - заборонено будь-яким державним реєстраторам, яким за законом надано право вчиняти реєстраційні дії з нерухомим майном вчиняти будь-які реєстраційні дії та записи по відношенню до: нежилого будинку - комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118828280000, загальною площею 14102,9 кв. м; земельної ділянки площею 0,5283 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0017, цільове призначення для будівництва комплексу приміщень банку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 118674680000. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року було відкрито провадження у даній справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до АТ АКБ «Аркада», ТОВ «Будеволюція», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В., ОСОБА_3 , Національний банк України про визнання недійсними договорів, скасування реєстраційних дій та записів. 26 січня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 19 серпня 2020 року. Вказане клопотання заявника було мотивоване тим, що заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову не містила обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також в обґрунтування Фондом не надано доказів можливого ускладнення виконання судового рішення та доказів, які свідчать про ризик відчуження майна. Зазначав, що запропоновані заходи забезпечення позову є неспівмірними із вимогами, які заявлені позивачем у позовній заяві. Також, заявник вказує, що Фонд немає повноважень на звернення із заявою про забезпечення позову у даних правовідносинах, оскільки делегував всі повноваження уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію АТ АКБ «Аркада». Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року вищезазначене клопотання ОСОБА_1 задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року у справі №757/35423/20-ц за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову до його подання. Дана ухвала суду мотивована тим, що об`єкти нерухомого майна, на які було накладено арешт та заборону відчуження, не є предметом майнових вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у даній справі. Крім того, вжиті судом заходи забезпечення позову містять заборони щодо дій, які можуть бути вчинені з майном, яке станом на сьогоднішній день належить ОСОБА_1 . Враховуючи той факт, що у поданій заяві про забезпечення позову Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не зазначено, які негативні наслідки можуть виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також які обставини свідчать, що такі негативні наслідки обов`язково настануть, суд першої інстанції вбачав наявними підстави для задоволення поданого ОСОБА_1 клопотання. Суд взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що нежилий будинок - комплекс приміщень, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 здається Фондом (ФГВФО) в оренду, чим порушуються його права як власника вказаних нежилих приміщень. Водночас зазначив, що вказані обставини на переконання суду призводять до порушення принципу співмірності заходів забезпечення позову, а також до грубого порушення прав власника на мирне володіння своїм майном, що в свою чергу обумовлювало відсутність обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Не погоджуючись з ухвалою суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просив апеляційний суд скасувати вищевказану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року по справі №757/35423/20-ц. В обґрунтування скарги вказував, що з аналізу тексту оскаржуваної ухвали убачається, що суд першої інстанції фактично повторно розглянув заяву Фонду про вжиття заходів забезпечення позову, яка вже була розглянута судом. На переконання позивача, вирішуючи в межах цивільної справи №757/37171/20-ц питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду, що була постановлена судом у іншому складі суду по справі №757/35423/20-ц, суд першої інстанції фактично вийшов за межі своїх повноважень підмінивши собою суд апеляційної інстанції. Також вказав, що скасовуючи заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19 серпня 2020 року у справі №757/35423/20-ц, місцевий суд залишив поза увагою той факт, що на момент постановлення такої ухвали існувала об`єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову до подачі позову. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_5 підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених у ній підстав. Представник третьої особи - Національного банку України Перевертун В.Г. та представник відповідача АТ «АКБ «Аркада» - Остафійчук М.В. подану Фондом апеляційну скаргу підтримали та просили суд про її задоволення. Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Представник відповідача ТОВ «Будеволюція» та треті особи - Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом у відповідності до вимог закону. Будь-яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції на час розгляду справи від останніх не надходило, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності нез`явившихся осіб з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, скасовуючи заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року у справі №757/35423/20-ц за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову до його подання, суд першої інстанції виходив із того, що об`єкти нерухомого майна, на які було накладено арешт та заборону відчуження, не є предметом майнових вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у даній справі. Також, врахував, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, на переконання суду, призводять до грубого порушення прав власника на мирне володіння своїм майном, оскільки Фонд передав спірні нежитлові приміщення в оренду, скориставшись тим, що відбувається ліквідація Банку, а ОСОБА_1 , будучі власником спірних нежитлових приміщень, позбавлений навіть права користування своїм майном. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону. Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 28.08.2020 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до АТ АКБ «Аркада», ТОВ «Будеволюція», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Снігової К.В., Національного банку України з вимогами про визнання недійсними Договору позики №43/09/19 від 10.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та особою пов`язаною з АТ АКБ «Аркада» - ТОВ «Будеволюція», Іпотечного договору від 10.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ АКБ «Аркада», Договору іпотеки № 427 від 30.07.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень. При цьому, до подачі вказаного позову до суду за заявою Фонду ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року було вжито заходів забезпечення позову до його пред`явлення у зазначений вище спосіб. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Так, за змістом статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно положень частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до положень частин першої, другої та четвертої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Як зазначено у пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року №5, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Згідно роз`яснень даних в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вірно зазначив у своїй ухвалі суд першої інстанції, передбачене частиною першою статті 158 ЦПК України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить від встановлення судом після вжиття заходів забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Зокрема, у разі якщо особа доведе відсутність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, або у разі якщо обставини, які слугували підставами для вжиття заходів забезпечення позову після постановлення відповідної ухвали відпали. Таким чином, у питанні скасування заходів забезпечення позову, якщо це не підпадає під ознаки випадків, встановлених ч.ч.7-10 та ч.13 ст.158 ЦПК України, суд наділений певною свободою розсуду. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що підставою для її постановлення судом стала перевірка обставин, зазначених у клопотанні відповідача ОСОБА_1 , про існування обґрунтованих сумнівів щодо наявності між сторонами дійсного спору, наявність якого є обов`язковою умовою для забезпечення позову, а також щодо наявності обставин, з якими пов`язується застосування певних заходів забезпечення позову. У поданому клопотанні заявник зазначив, що станом на момент подачі такого клопотання не існують обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Зокрема вказав на те, що не існує реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з боку позивача загалом не наведено обґрунтованих доказів існування ризику відчуження майна. Крім того, відсутня співмірність застосованого заходу забезпечення позову вимогам, які були заявлені Фондом у позовній заяві, а самими заходами порушується принцип збалансованості інтересів сторін, у зв`язку із чим вжиті ухвалою суду від 19 серпня 2020 року заходи забезпечення позову є безпідставними з призми засад розумності та адекватності заходів. Зазначені обставини не були предметом розгляду під час вжиття судом заходів забезпечення позову у серпні 2020 року. Встановлено, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову в межах даної справи було здійснено з метою ймовірного запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з урахуванням того, що їх невжиття могло фактично унеможливити захист порушених прав і інтересів в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб. Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Так, 26 серпня 2020 року на підставі постанови Правління Національного банку України про Тимчасову адміністрацію у АТ АКБ «АРКАДА» запроваджено тимчасову адміністрацію Банку на підставі рішення Правління Національного банку України від 25 серпня 2020 року №541-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АРКАДА» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 серпня 2020 року №1583 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ АКБ «АРКАДА» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень тимчасового адміністратора АТ АКБ «АРКАДА», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37-39 Закону, строком на один місяць з 26 серпня 2020 року до 25 вересня 2020 року (включно) призначено начальника відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків. В подальшому розпочато процедуру ліквідації АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АРКАДА» строком на три роки з 25 вересня 2020 року до 24 вересня 2023 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегування повноважень ліквідатора АТ АКБ «АРКАДА» призначено Луньо Іллю Вікторовича на три роки з 25 вересня 2020 року до 24 вересня 2023 року включно. Як вірно було установлено судом першої інстанції, об`єкти нерухомого майна, на які було накладено арешт та заборону відчуження, не є предметом майнових вимог Фонду. Водночас, вжиті ухвалою суду заходи забезпечення позову містили заборони щодо дій, які можуть бути вчинені з майном, яке станом на сьогоднішній день належить ОСОБА_1 . Розглядаючи подане ОСОБА_1 клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року, судом першої інстанції також встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було зазначено, які негативні наслідки можуть виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також які обставини свідчать, що такі негативні наслідки обов`язково настануть. Разом з тим, процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, з матеріалів справи убачається, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання про скасування заходів забезпечення позову не було наведено підстав, які б свідчили про доцільність збереження дії заходів забезпечення позову, а також обставин, які свідчили про наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Постановою пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скасував заходи забезпечення позову, так як після вжиття заходів забезпечення позову наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, не підтвердилася. Разом з тим, місцевий суд слушно звернув увагу на те, що оскільки за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтвердилась відсутність існування вищевказаних обставин, вжиті судом заходи забезпечення позову впливають на можливість реалізації відповідачем своїх прав, як власника майна. Зокрема, у останнього вжитими заходами забезпечення позову виникли труднощі у безпосередньому доступі до об`єкту нерухомості, у отриманні платежів за користування його майном третіми особами, а також у вчиненні будь-яких інший дій. При цьому матеріалами справи не підтверджується, що останнім вчиняються дії, які можуть свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у даній справі. Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Крім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року, оскільки судом надано належну правовому оцінку викладеним відповідачем доводам клопотання, які не були у встановленому порядку спростовані позивачем, у зв`язку із чим зроблено обґрунтований висновок для наявності підстав для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову. Водночас, колегія суддів відхиляє викладені заявником доводи апеляційної скарги стосовно того, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому процесуальним законом повноважень, чим фактично підмінив собою суд апеляційної інстанції, оскільки статтею158 ЦПК України прямо передбачене право суду першої інстанції, яким розглянута або розглядається відповідна цивільна справа вирішити питання про скасування раніше вжитих судом заходів забезпечення позову. Решта доводів апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм процесуального або матеріального права, апеляційна скарга не містить. Також, колегія суддів приймає до уваги, що постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року, якою було вжито зазначені вище заходи забезпечення позову. Однак, на час звернення Фонду до суду з апеляційною скаргою на ухвалу про скасування заходів забезпечення позову від 01 лютого 2021 року, вона діяла. А відповідно до вимог ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевірив законність вказаного судового рішення на час вчинення процесуальної дії. Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, ухвала постановлена із дотриманням вимог закону, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга судом апеляційної інстанції залишається без задоволення, а оскаржена ухвала без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 14.05.2021. Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна