Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/3326/20

Дата документу 12.05.2021 Справа № 336/3326/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 336/3326/20 Провадження №22-ц/807/1487/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2021 року в складі судді Жупанової І.Б. в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 28 грудня 2005 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Укладений договір, відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, є договором приєднання. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 262 006,32 грн., яка складається з: 3 648, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками на поточну заборгованість; 256 358, 07 грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість; 2 000, 00 грн. - нарахована пеня; 0, 00 грн. - нарахована комісія. Звертає увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Ураховуючи зазначене, АТ КБ «ПриватБанк»просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 грудня 2005 року у розмірі 137 868, 04 грн., яка складається з наступного: 3 648, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 134 219, 79 грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за період з 28 грудня 2005 року по 30 травня 2019 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору тривалий час, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, а, отже, визнав, свої зобов`язання за угодою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, суд не перевірив розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що останній платіж здійснений відповідачем 10.08.2017, що унеможливлює застосування в даному випадку строку позовної давності. Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сердюк Р.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. У відзиві зазначає, що строк дії кредитної карти відповідача закінчився у квітні 2016 року. Після вказаної дати нову кредитну карту він не отримував. Відповідно, за процентами, тілом кредиту та іншими платежами, нарахованими до кінця квітня 2016 року сплив строк позовної давності, а платежі, нараховані після вказаної дати є безпідставними, оскільки нараховані після закінчення строку дії кредитного договору, тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано застосував строки позовної давності. Окрім того, відповідач заперечує наявність у позивача права на стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум, які нараховані відповідно до Умов та Правил, які відповідач не підписував. Не погоджується із доводами банку, якими він обґрунтовує переривання строку позовної давності шляхом здійсненого 10 серпня 2017 року платежу на погашення заборгованості. На час здійснення вказаного платежу кредитна карта відповідача з 04/16 вже була заблокована по факту закінчення строку її дії. ОСОБА_1 до вказаного не має жодного відношення і вказаний факт нічим іншим, окрім внесення позивачем відповідних недостовірних відомостей до розрахунку заборгованості не підтверджується. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових правовідносин. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки строк останньої поновлюваної кредитної картки закінчився в квітні 2016 року, а банк звернувся до суду 30 червня 2020 року, тобто трирічний строк позовної давності розпочався з 01 травня 2016 року та закінчився 01 травня 2019 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 28 грудня 2005 року ОСОБА_1 підписав Заяву, за змістом якої він погодився, що вказана заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 21). Вказана заява містить наступні умови: -сума кредитного ліміту становить 4000, 00 грн.; -базова відсоткова ставка 3% в місяць із розрахунку 360 днів в році; -строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки; -погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку. До кредитного договору банк додав Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 22-31). Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 грудня 2005 року станом на 31 березня 2020 року, яка заявлена банком до стягнення, становить 137 868, 04 грн., яка складається з наступного: 3 648, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 134 219, 79 грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за період з 28 грудня 2005 року по 30 травня 2019 року (а.с. 4-11). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи, що заява підписана особисто ОСОБА_1 , вищевказані умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином. Оскільки відповідач не виконував умови договору,утворилась заборгованість, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати захисту своїх прав через суд. З виписки по особовому рахунку (а.с. 12-18) вбачається, що ОСОБА_1 активував кредитну картку та активно користувався кредитними грошовими коштами, в тому числі, здійснював платежі на повернення кредитних коштів. Колегія суддів, дослідивши наявну у матеріалах справи виписку про рух коштів, яка є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та часткової сплати грошей в рахунок погашення заборгованості, вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредиту в АТ КБ «ПриватБанк» та наявність заборгованості за тілом кредитного договору. Крім того, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за період з 28 грудня 2005 року по 30 травня 2019 року в розмірі 134 219, 79 грн. В заяві, яка підписана ОСОБА_1 , сторонами погоджена базова відсоткова ставка 3% на місяць із розрахунку 360 днів в році. Однак, в суді першої інстанції відповідач заявив про застосування строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Так, укладений сторонами кредитний договір встановлював окремі зобов`язання, які деталізували обов`язок відповідача повертати борг щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. А строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки. Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 отримав карту № НОМЕР_1 . Згідно з довідко, наданою АТ КБ «ПриватБанк» строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 становить - 12/08 (а.с. 20). 24.04.2013 відповідачу перевипущена кредитна карта за № НОМЕР_2 зі строком дії - 04/16. Таким чином, строк дії кредитного договору становить - 30.04.2016. Перебіг позовної давності починається з 01.05.2016 та закінчується 01.05.2019. Зважаючи на те, що строк виконання боргового зобов`язання настав 30.04.2016, а з відповідним позовом до суду позивач звернувся 30.06.2020, висновки суду першої інстанції про пропуск АТ КБ «ПриватБанк» трирічного строку позовної давності є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача відсотків. Крім того, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2016 по 30.05.2019 задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що до позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2016 строки позовної давності застосуванню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, здійснивши 10.08.2017 платіж на погашення заборгованості перервав строк позовної давності, виходячи з наступного. Статтею 264 ЦК України закріплені підстави переривання позовної давності. Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Верховний Суд в постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Крім того, вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 самостійно або іншою особою за його дорученням вчинено дії щодо погашення кредитного боргу після настання строку виконання основного зобов`язання. Із виписки по особовому рахунку не вбачається, що 10.08.2017 поповнення готівкою в терміналі самообслуговування здійснено саме відповідачем, що свідчило б про визнання ним боргу. Отже, вчинення дій відповідачем, які б переривали строк позовної давності, позивачем не доведено належними і допустимими доказами. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2021 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова