Постанова 4803 № 212/4042/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4816/20 Справа № 212/4042/17 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження згідно ч.13 ст.7,ч.1 ст.369 ЦПК України без повідомлення осіб цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року, ухваленого суддею Пустовітом О.Г., повний текст судового рішення складено 13 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі- АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В мотивування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач підписала з Анкету-Заяву № б/н від 12.10.2010 року, за умовами якої отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за кредитним договором, шляхом надання кредитних коштів. Проте, відповідач не виконувала умови укладеного договору в результаті чого, станом на 31.05.2017 року утворилась заборгованість, яка становить 46303,64 грн., з яких 5817,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 37805,34 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2181,13 грн. - штраф (процентна складова), які позивач просить суд стягнути на свою користь та судові витрати. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року позов задоволено повністю. У жовтні 2018 року відповідачем та його представником подано заяву про перегляд заочного рішення. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 31.05.2017 року за договором б/н від 12.10.2010 року в сумі 5817,17 грн., суму судового збору в розмірі 1600 грн. В апеляційній скарзі представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про їх задоволення. В мотивування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що суд знехтував принципами платності кредитного договору, відмовивши в стягненні відсотків за користування коштами, порушивши вимоги цивільного законодавства, які передбачають право позикодавця вимагати від позичальника процентів від суми позики. Судом не враховано, що в день підписання анкети- заяви позичальник підписала довідку про умови кредитування в якій міститься інформація, зокрема про відсоткову ставку та розмір штрафів. Посилаючись на судову практику, вважає що позивачем належними та допустимим доказами доведений розмір кредитної заборгованості, анкетою заявою, довідкою про умови кредитування, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. Відзив на апеляційну скаргу представник відповідача- адвокат Яковлев Д.С., просить рішення суду, як законне та ограноване залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що заява позичальника не містить умов щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами та розміру неустойки за порушення виконання умов кредитного договору, а надані позивачем витяг з умов та правила не містять підтвердження того, що саме з цією редакцією наданих умов та правил позичальник був ознайомлений та погодився із ними, стягнув лише заборгованість за тілом кредиту. Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» від 12 жовтня 2010 року, видно що між сторонами укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання ОСОБА_1 анкети - заяви приєднання к Умовам та Правилам надання банківських послуг. В заяві зазначено, що вона разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді шляхом роздруківки з офіційного сайту. (а.с.6). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.8-22). Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» позичальнику ОСОБА_1 видано кредитну картку НОМЕР_1 з терміном дії 07/16. З наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 31.05.2017 року становить 46303,64грн. і складається з наступних сум: 5817,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 37805,34 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2181,13 грн. - штраф (процентна складова). Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до частини другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, що умовами укладеного договору не передбачено відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Даний висновок суду суперечить, наявній в матеріалах справи довідці від 12 жовтня 2010 року про умови кредитування, яка підписана позичальником та містить узгоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитним коштами з базовою ставкою за кредитом 2,5% на місяць Також в довідці про умови кредитування з використанням кредитна карта «універсальна 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем міститься відомості про погодження сторонами розміру відсотків та неустойки за порушення кредитного зобов`язання. (а.с.7). Даний факт спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність узгодженого між сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, тому доводи апеляційної скарги представника позивача в цій частині заслуговують на увагу. Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Колегією суддів досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості, зокрема по відсоткам, проте повністю із ним погодитися неможна. Як видно з виписки щодо руху коштів по рахунку відкритому на ім`я відповідача вона активно користувалася кредитними коштами, здійснюючи витрати та поповнюючи рахунок власними коштами. Останне поповнення кредитного ліміту відповідачем 18 жовтня 2014 року на суму 500 грн.(а.с.4-5,111-113). Перевіряючи розрахунок заборгованості, колегія суддів не може у повному обсязі з ним погодитися. Розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами позивачем проведено за збільшеною відсотковою ставкою по 34,80 % з 01 вересня 2014 року, та по 43,20% з 01 квітня 2015 року на місяць, проте матеріали справи не містять відомостей про погодження між сторонами збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом, тому колегія суддів не вважає за можливе його застосувати. Тобто, до розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами підлягає застосуванню фіксована відсоткова ставка 2,5% на місяць. Крім іншого, щодо строку дії кредитного договору, колегія суддів зауважує, що згідно відомостей, що містяться в матеріалах справи, строк дії останньої карти до 07/2016, тобто до 31 липня 2016 року. Матеріали справи не містять відомостей про погоджений між сторонами розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору, що відповідає строку дії картки, тобто до 31 липня 2016 року. Тому застосовувати відсотки за користування кредитом після 31 липня 2016 року до 31 травня 2017 року правові підстав відсутні. Колегією суддів наведений власний розрахунок заборгованості по кредитному договору за відсотками за користування кредитними коштами, за ставкою 2,5%. Колегія суддів погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за тілом кредиту 5817,17 грн., що підтверджується випискою по руху коштів по рахунку. Відповідачем не спростовано розмір виниклої заборгованості. Згідно матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем АТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності, згідно положення ч.4 ст. 267 ЦК України (а.с.97). Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що позичальник ОСОБА_1 сплачує щомісячні платежі за користування кредитними коштами до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (а.с.7). Згідно штампу вхідної кореспонденції суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся о суду 07 липня 2017 року, тому до вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з12 жовтня 2010 року по 07 липня 2014 року позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції. В період з 07 липня 2014 року по 31 липня 2016 року (закінчення строку дії картки) відсотки за користування кредитними коштами складатимуть 3635,73 грн. виходячи зі ставки 2.5% на місяць, незмінного розміру заборгованості по тілу кредиту 5817,17 грн., строку користування кредитними коштами 25 міс., виходячи з розрахунку (5817,17/100х2,5%х25міс). Колегія суддів зауважує, що належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами з 01 серпня 2016 року по 31 травня 2017 р., тобто після закінчення строку дії кредитного договору не надано. За недоведеністю цих вимог, колегія суддів відмовляє в їх задоволенні. Колегією суддів досліджено заяву позичальника ОСОБА_1 від 12 жовтня 2010 року та довідку про умови кредитування, яка підписана позичальником та містить умови що при порушенні позичальником строків платежів з будь-якого з грошових обов`язків, передбачених умовами договору, більше ніж на 30 днів, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.(а.с.7). З огляду на розмір боргу 9452,90 грн., який складається із 5817,17 грн. заборгованість за кредитом та 3635,73 грн. заборгованість за відсотками, штраф становитиме 500 грн. стала величина та 472,65 грн. відсоткова складова (9452,90/100%х5%), які підлягають стягненню з відповідача. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог законодавства, без належного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, тому на підставі положення п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2010 року в сумі 10425,55 грн., яка складається із 5817,17 грн. заборгованість за кредитом, 3635,73 грн. заборгованість за відсотками за період з 07 липня 2014 року по 31 липня 2016 року, штраф 500 грн. стала величина та 472,65 грн. відсоткова складова. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовними вимогами та апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір в сумі 4000 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 900,62 грн, відповідно розрахунку (10425,55х4000/46303,64). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк заборгованість за кредитним договором б/н від 12 жовтня 2010 року в сумі 10425,55 грн., яка складається із 5817,17 грн. заборгованість за кредитом, 3635,73 грн.- заборгованість за відсотками за період з 07 липня 2014 року по 31 липня 2016 року, штраф 500 грн. стала величина та 472,65 грн. відсоткова складова. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк витрати зі сплати судового збору в сумі 900,62 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст рішення суду складено 23 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: