Постанова 4857 № 809/2562/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 809/2562/14 пров. № А/857/15225/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Онишкевича Т. В., Сеника Р. П., за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, ухвалену головуючим суддею Тимощуком О. Л. о 12:05 год у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2010 №0001631703/0 та №0001641703/0. Вимоги позову обґрунтовані тим, що в період з січня по грудень 2007 року він перебував на спрощеній системі оподаткування, а відтак відповідно до Указу Президента від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Указ №727/98) не був платником податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про заниження ним у IV кварталі 2007 року відповідних податкових зобов`язань зі сплати цих податків. Справа розглядалась судами неодноразово. Так, при повторному розгляді постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликався на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховані наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують понесені витрати на придбання товарів та послуг у четвертому кварталі 2007 року на суму 879770 грн, які в подальшому використані у господарській діяльності. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.03.2016 скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив; визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 у частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2010 №0001641703/0 скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що апеляційним судом достеменно не встановлено момент досягнення позивачем після порушення ним умов для перебування на спрощеній системі оподаткування (перевищення граничного обсягу виручки, визначеного у статті 1 Указу №727/98), обсягу операцій з поставки товарів (послуг) сукупно на суму 300 тис. грн (без урахування ПДВ), з якого у ФОП виник обов`язок зареєструватися платником ПДВ, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, що виключає можливість перевірити законність і обґрунтованість здійсненого відповідачем розрахунку податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Під час апеляційного розгляду представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржувана постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні. Позивач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає здійснювати розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 09.07.2010 №12158/17-3/ НОМЕР_1 . Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 (далі - Декрет), пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889-V), статей 13, 14 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12 (далі - Інструкція №12), внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з ПДФО у IV кварталі 2007 року на суму 72521,14 грн; підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7 статті 7, пункту 9.5 статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), підпункту 4.1.4 «а» пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ), оскільки позивач не зареєструвався як платник ПДВ та відповідно занизив зобов`язання зі сплати податку на загальну суму 89838,07 грн, у тому числі за жовтень 2007 року на 9666,67 грн, за листопад 2007 року - 10165,83 грн, за грудень 2007 року - 70005,57 грн. Такі висновки обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, у IV кварталі 2007 року отримав на рахунок кошти у сумі 1144632,39 грн від провадження підприємницької діяльності, чим перевищив розмір у 500000 грн, встановлений статтею 1 Указу №727/98, однак, перейшовши з I кварталу 2008 року на загальну систему оподаткування, не включив суму перевищення в розмірі 644632,39 грн до складу річного оподатковуваного доходу та не сплатив з неї податкові зобов`язання зі сплати ПДФО та ПДВ. 16.08.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: №0001631703/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 72521,14 грн за основним платежем, та №0001641703/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 134757,11 грн, в тому числі, за основним платежем - 89838,07 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44919,04 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2010 № 0001641703/0, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно донараховано податок на додану вартість, оскільки позивач перевищив 500000 грн виручки за рік, відтак, був зобов`язаний зареєструватись платником податку на додану вартість та сплачувати податки на загальних підставах. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові основи оподаткування ПДВ на час виникнення спірних правовідносин визначались Законом №168/97-ВР. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 вказаного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платником ПДВ є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку. Така особа, як це установлено пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету. За правилами, передбаченими підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР, особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн (без урахування ПДВ). Як визначено підпунктом «а» пункту 9.6 статті 9 Закону №168/97-ВР, особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом. Абзацом четвертим пункту 9.4 статті 9 Закону №168/97-ВР встановлено, що особа, яка не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що з моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у статті 1 Указу №727/98, тобто порушення умови для перебування на спрощеній системі оподаткування, на таку особу починають розповсюджуватись приписи Закону №168/97-ВР, застосування яких не ставиться у залежність від виконання нею обов`язку переходу на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з наступного звітного періоду (кварталу), встановленого статтею 5 Указу №727/98, й у разі допущення такою особою перевищення обсягу операцій з поставки товарів (послуг) сукупно на суму 300 тис. грн (без урахування ПДВ), у останньої виникає обов`язок зареєструватися платником, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) податок до бюджету. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 17.10.2019 у справі №820/2496/13-а та від 22.10.2019 у справі №822/3349/14. Як встановлено з матеріалів справи (акта перевірки, витребуваних апеляційним судом у відповідача детальних розрахунків суми, що підлягає оподаткуванню, пояснень представника відповідача, наданих у суді апеляційної інстанції), з 03.10.2007 позивачем досягнуто обсягу виручки понад 500 тис. грн, чим допущено порушення умов для перебування на спрощеній системі оподаткування та перевищено обсяг операцій з поставки товарів (послуг) сукупно на суму 300 тис. грн (без урахування ПДВ), відтак, з цього моменту в позивача виник обов`язок зареєструватися платником ПДВ, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) податок до бюджету. Натомість, протягом 20 днів, наступних за таким звітним податковим періодом, позивач не надіслав до ДПІ в м. Івано-Франківську заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, що не виключає його обов`язку зі сплати цього податку, однак, без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Вказані обставини свідчать про обґрунтованість висновку контролюючого органу про наявність підстав для донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на додану вартість з жовтня по грудень 2007 року, а саме: за жовтень 2007 року в розмірі 9666,67 грн (з валового доходу в розмірі 58000 грн), за листопад 2007 року - 10165,83 грн (з валового доходу в розмірі 60995 грн), за грудень 2007 року -70005,57 грн (з валового доходу в розмірі 420033,42 грн). Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.08.2010 №0001641703/0 та відсутність підстав для задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в цій частині. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі № 809/2562/14 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 16 серпня 2010 року №0001641703/0 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 11.05.2021