Постанова 4850 № 360/3462/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" травня 2021 р. справа №360/3462/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження заяву адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 360/3462/20 за апеляційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 р. у справі за позовом Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Алексєєв Олексій Ігорович звернувся в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач, УДМС), в якій просив: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 03.09.2020; визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, оформлене повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів від 03.09.2020 № 44011100000260; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області обміняти посвідку на тимчасове проживання громадянці Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі документів, поданих нею 31.08.2020. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн та сплачений судовий збір в сумі 2 312,10 грн на користь Алексєєва Олексія Ігоровича . Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року позов задоволено, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Управління державної міграційної служби України в Луганській області про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 03.09.2020; визнав протиправним та скасував рішення Управління державної міграційної служби України в Луганській області, оформлене повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів від 03.09.2020 №44011100000260; зобов`язав Управління державної міграційної служби України в Луганській області обміняти посвідку на тимчасове проживання громадянці Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі документів поданих 31.08.2020; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1996,90 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Луганській області, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 р. у справі № 360/3462/20 залишено без змін. Адвокат Алексєєв Олексій Ігорович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Заявник просив стягнути на його користь суму понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, встановив наступне. Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України). Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат. Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат. У підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу при зверненні з апеляційною скаргою матеріали справи містять: копію договору з адвокатом; додаток ? від 04.02.2021 щодо визначення гонорару за виконання доручення - апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у розмірі 5000 грн; акт надання правової допомоги від 19.02.2021 в якому визначено, що в межах виконання доручення адвокатом здійснено ознайомлення з апеляційною скаргою (2 год) - 2000 грн, пошук судової практики (1 год) - 1000 грн, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та його подання до сду (2 год) - 2000 грн.; квитанція від 19.02.2021 на суму 5000 грн. Отже, загальна сума витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції згідно вищевказаного Договору та підтверджуючих документів складає загальну суму в розмірі - 5000,00 грн. Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача. Відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування. Суд звертає увагу, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами співмірність його витрат на правничу допомогу із складністю предмету позову його значення для позивача та обсягу наданих робіт. З врахуванням викладеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн при зверненні з апеляційною скаргою. Керуючись ст. 139, 243, 252, 308, 311, 321, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Заяву адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 360/5303/19 - задовольнити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (громадянин Нігерії, паспорт НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України в Луганській області (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 12, код за ЄДРПОУ 37851432) витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, у сумі 5000,00 грн (пять тисяч гривень). Судове рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст судового рішення складено та підписано 12 травня 2021 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.В. Геращенко Г.М. Міронова