Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/3462/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року справа №360/3462/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 р. у справі № 360/3462/20 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної міграційної служби України в Луганській області (далі відповідач, УДМС), в якій просив: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про скасування посвідки на тимчасове проживання № 4401.5-12601/44.1-20 від 03.09.2020; визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, оформлене повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів від 03.09.2020 № 44011100000260; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області обміняти посвідку на тимчасове проживання громадянці Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі документів, поданих нею 31.08.2020. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн та сплачений судовий збір в сумі 2 312,10 грн на користь ОСОБА_2 . Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року позов задоволено, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Управління державної міграційної служби України в Луганській області про скасування посвідки на тимчасове проживання № 4401.5-12601/44.1-20 від 03.09.2020; визнав протиправним та скасував рішення Управління державної міграційної служби України в Луганській області, оформлене повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів від 03.09.2020 №44011100000260; зобов`язав Управління державної міграційної служби України в Луганській області обміняти посвідку на тимчасове проживання громадянці Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі документів поданих 31.08.2020; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1996,90 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що судом не надано оцінки та не досліджено належним чином викладені у відзиві на позов, запереченнях та поясненнях відповідача доводи та докази, жодного доказу до уваги не прийнято під час винесення рішення. Апелянт зазначає, що факт вступу позивача на навчання в 2014 році не оскаржується. Відповідачем доведено факт припинення навчання, оскільки навчальний заклад де навчався позивач з 06.10.2014 переміщено до м. Сєвєродонецька, з цього часу іноземні студенти проживають та реєструються в двох гуртожитках в м. Сєвєродонецьк, що позивачем не було здійснено. Також, у 2017 році змінились відомості щодо іншої приймаючої сторони навчального закладу. Крім того, за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їхала в Україну за візою (М)У06106307, 08.10.2017, перетнувши пункт пропуску Бориспіль, тобто, позивач до 08.10.2017 на території України не перебував та не навчався. Крім того, судом безпідставно не враховано посилання відповідача на не співмірність судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Громадянці Нігерії ОСОБА_1 14.07.2014 УДМС в Луганській області була оформлена посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 строком дії до 20.09.2020 за підставою 04/12 навчання (а.с.7-8, 42). 08.10.2017 позивач в`їхала на територію України за новою візою (М) Y06106307 та отримала іншу посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_2 , строком дії до 01.10.2018, у зв`язку із навчанням в іншому навчальному закладі (Приватному вищому навчальному закладі Міжнародна академія екології та медицини). З листа Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ДМС України встановлено, що за клопотанням адміністрації ПВНЗ Міжнародна академія екології та медицини громадянка Нігерії ОСОБА_1 була документована посвідкою на тимчасове проживання в України серії НОМЕР_2 орган видачі 8001 підстава (04/12) терміном дії до 01.10.2018. Згідно листа ПВНЗ Міжнародна академія екології та медицини від 12.12.2018 № 1316 іноземку знято з обліку у зв`язку з закінченням навчання та закінченням терміну дії посвідки на тимчасове проживання (а.с.53). Наказом Державного закладу Луганський державний медичний університет від 25.08.2020 за № 04.02-03/278 Про зарахування у зв`язку з поновленням на навчання ОСОБА_1 поновлено з 01.09.2020 до Державного закладу Луганський державний медичний університет на 5 курс (ІХ семестр) 2020/2021 н.р. за спеціальністю Медицина (термін навчання 6 років) на денну форму навчання за контрактом у групу 17ім (англійською мовою) у зв`язку з поновленням на навчання ОСОБА_1 , НОМЕР_3 ) відрахований за власним бажанням (наказ про відрахування № 1514-СН від 19.08.2020) з 4 курсу 2019/2020 н.р. Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини, що навчалася на медичному факультеті за спеціальністю Медицина (а.с.9, 43). 31.08.2020 позивач звернулась до відповідача з заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 та видачу нової строком до 11.03.2025 (а.с.12). До заяви позивачем були додані наступні документи: паспорт А1 1 13563 з перекладом на українську мову сторінки паспорту з персональними даними, засвідчений нотаріально; посвідка на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 ; витяг з наказу ЛДМУ від 25.08.2020 № 278 Про зарахування у зв`язку з поновленням на навчання; копія наказу ЛДМУ від 25.01.2019 № 16-02/2 Про терміни навчання здобувачів вищої освіти котрі вступили на навчання у 2019 році; договір медичного страхування іноземців та осіб без громадянства № 20.641050.0301-0168 від 27.08.2020; банківська квитанція про сплату адміністративного збору від 27.08.2020 (а.с.35-48), що не заперечується сторонами по справі. За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем винесено рішення від 03.09.2020 № 4401.5-12601/4 про скасування посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , видане громадянці Нігерії ОСОБА_1 на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (а.с.11). Також, повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів від 03.09.2020 № 44011100000260 позивачу відмовлено в прийнятті (розгляді) документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання у зв`язку з припиненням підстав для перебування на території України (наявність іншої посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 ) (а.с.10). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон № 3773-VI) та Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 (далі Порядок № 322). Пунктом 6, 7, 17, 18 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. За змістом частини 13 статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання. Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах 4 - 15, 18 та 20 статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (частина 3 статті 5 Закону № 3773-VI). В частині 13 статті 5 Закону № 3773-VI визначено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу. Окрім документів згідно з частиною 18 статті 5 Закону № 3773-VI для відповідної категорії осіб, визначених частинами 1 - 17 цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи: 1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262; 3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; 4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки. У разі продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземці та особи без громадянства додатково подають оригінал посвідки на тимчасове проживання. Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про видачу або продовження строку дії посвідки. Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 19 статті 5 Закону № 3773-VI). За положенням частини 20 статті 5 Закону № 3773-VI, органам державної влади заборонено вимагати від іноземців або осіб без громадянства, членів їхніх сімей, роботодавців та інших осіб будь-які інші документи або відомості, не визначені цією статтею, для видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання. Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 затверджено Прядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі Порядок № 322, в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Згідно із абзацом 5 пункту 4 Порядку № 322 іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів. Відповідно до пункту 7 Порядку № 322 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання. Пунктом 16 Порядку № 322 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні (пункт 17 Порядку № 322). Пунктом 19 Порядку № 322 обумовлено, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті (пункт 21 Порядку № 322). У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку. Пунктом 32 Порядку № 322 передбачено, що для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, крім випадків, установлених абзацом сьомим цього пункту; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки; 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», подаються для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання: документ, що підтверджує факт навчання в Україні (засвідчені в установленому порядку копії наказу закладу освіти про зарахування та про встановлення періодів навчання для іноземних студентів); зобов`язання закладу освіти повідомити ДМС про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу (підпункт 10 пункту 33 Порядку № 322). Проаналізувавши наведені законодавчі норми Закону № 3773-VI та Порядку № 322 судом встановлено, що з метою посвідчення особи та підтвердження законності підстав для тимчасового проживання в Україні іноземець або особа без громадянства зобов`язані отримати посвідку на проживання. Вказаними положеннями законодавства визначено вичерпний перелік документів, що подається для отримання посвідки на проживання, а також встановлено заборону на витребування від іноземця будь-яких інших документів або відомостей, не визначених Законом № 3773-VI та Порядком №

322. Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки зазначені в пункті 61 Порядку №

322. Відповідно до положень пункту 62 Порядку № 322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні. У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства. Підстави для скасування територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, зазначені в пункті 63 Порядку №

322. Так, за пп. 6-1 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся. Отже, посвідка скасовується якщо припинилися підстави для перебування на території України або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся. Тобто, у разі встановлення під час ідентифікації іноземця чи особи без громадянства недостовірної інформації, що враховується при прийнятті уповноваженим органом рішень щодо видачі посвідки на тимчасове проживання, здійснюється її скасування, а не після звернення самого іноземця із документами для обміну посвідки. Матеріали справи свідчать, що посвідка позивача серії НОМЕР_1 від 14.07.2014 була видана з підстав вступу позивача на навчання. Факт вступу позивача на навчання був визнаний та не оспорюється відповідачем. Суд зазначає, що чинене на час видачі посвідки законодавство не дозволяли отримати посвідку на тимчасове проживання у зв`язку із вступом на навчання до українського навчального закладу без подання органам ДМС документу. Таким чином, у даному випадку не може йти мова про те, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах 4 - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся, оскільки факт вступу позивача на навчання до навчального закладу України станом на 14.07.2014 відбувся. Суд зазначає, що на час подачі документів матеріали справи підтверджують навчання позивача, а саме існував факт поновлення позивача з 01.09.2020 на денну форму навчання за контрактом до Державного закладу Луганський державний медичний університет на 5 курс 2020/2021 н.р. Також, законодавство України станом на дату отримання позивачем посвідки серії НОМЕР_2 в 2017 році не забороняло наявність у іноземців декількох посвідок на тимчасове проживання одночасно, не містило підстав для відмови у видачі нової посвідки у разі наявності іншої діючої та не зобов`язувало іноземця знаходитися на території України якусь певну кількість днів після її отримання. Відповідачем суду не надано доказів існування будь-яких інших підстав для прийняття оскаржуваного рішення. На підставі викладено, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача від 03.09.2020 № 4401.5-12601/44.1-20 про скасування посвідки на тимчасове проживання є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки, відповідачем протиправно було скасовано позивачу посвідку на тимчасове проживання позивача та відмовлено у прийнятті документів для обміну посвідки з підстав, не передбачених чинним законодавством, ефективним та належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є саме зобов`язання відповідача обміняти посвідку на тимчасове проживання громадянці Нігерії ОСОБА_1 . Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6730,69 грн. та витрати із сплати судового збору. Відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, непропорційними та неспіввісними в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг адвокатом. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України). Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Щодо заяви про зменшення судових витрат на правничу допомогу обґрунтовану тим, що дана сума є безпідставно завищеною, необґрунтованою, непропорційною та неспівмірною в розрізі предмету спору та складності справи. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію від 14.11.2020 про сплату позивачем на підставі договору про надання правничої допомоги 14-09/2 від 14.09.2020 та додатка № 1 до договору від 14.09.2020 коштів у сумі 15000,00 грн (а.с.162 зворотній бік). Матеріали справи містять договір № 14-09/2 від 14.09.2020 (далі Договір) про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Алексєєвим О.І. (а.с.160 зворотній бік, 161). Підпунктом 4.1 пункту 4 Договору визначено, що за надання правової допомоги за цим договором, замовник зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі та порядку, які погоджені сторонами у додатках до цього договору. У відповідності із додатком №1 до Договору про надання правничої допомоги № 14-09/2 від 14.09.2020 сторони дійшли згоди, що гонорар за виконання доручення згідно пункту 4 Договору про надання правової допомоги № 14-09/2 від 14.09.2020 становить 15000,00 грн. Оплата проводиться на вимогу адвоката у готівковій формі (а.с.161 зворотній бік). Послуги адвоката з правової допомоги прийнято позивачем згідно акта від 18.11.2020 надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги, відповідно до якого за надану правову допомогу замовник сплатив виконавцеві гонорар в сумі 15000,00 грн: а саме: ознайомлення із документами щодо справи (витрачено 2 години) 2000,00 грн; пошук судової практики (витрачено 2 години) 2000,00 грн; розробка судової стратегії (витрачено 1 годину) 1000,00 грн; підготовка позовної заяви та подання її до суду (витрачено 4 години) 4000,00 грн; супровід справи в суді першої інстанції (не більше трьох судових засідань) 6000,00 грн (а.с.162). З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Отже, у відповідності до вимог КАС України, понесені судові витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 р. у справі № 360/3462/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 р. у справі № 360/3462/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 24 лютого 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.В. Геращенко Г.М. Міронова