Постанова 4857 № 380/3671/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3671/20 пров. № А/857/4672/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., представника позивача Бабій І.М., представника відповідача Саган Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (прийняте у м. Львові суддею Гавдиком З.В.; складене у повному обсязі 12 січня 2021 року) в адміністративній справі № 380/3671/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив: - визнати протиправним і скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 204-о від 17 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити його на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС; - стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в процесі реорганізації Львівської митниці ДФС більша частина її працівників була переведена до Галицької митниці Держмитслужби. 21.12.2019 в/о начальник митниці, голова Комісії з реорганізації Львівської митниці Державної фіскальної служби О.Лозинським виніс наказ № 666 «Про попередження про наступне вивільнення», у додатку до якого вказано 213 осіб, в т.ч. і його, які не переведені та яким мали бути вручені повідомлення про майбутнє вивільнення. Проте, жодних повідомлень про наступне вивільнення впродовж грудня 2019 січня 2020 року він не отримував. Лише 10.03.2020, після внесення змін до Закону України «Про державну службу», він був ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення та за місяць звільнений. При цьому Львівська митниця ДФС керувалася частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX та частиною 6 статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції Закону України від 12 грудня 2019 № 378-IX. Проте правовідносини з реорганізації Львівської митниці ДФС виникли 28.11.2019, тобто до набрання чинності Законами України від 14 січня 2020 року № 440-IX та від 12 грудня 2019 року № 378-IX, у зв`язку з чим положення цих Законів не підлягали застосуванню до відповідних правовідносин. Вважає, що до цих правовідносин повинна застосовуватися редакція Закону України «Про державну службу» в момент їх виникнення, на початок реорганізації Львівської митниці ДФС та переведення основної маси працівників до Галицької митниці Держмитслужби. Також мало місце порушення порядку звільнення, адже зміни до штатного розпису та реорганізація Львівської митниці планувалось здійснити до 08 грудня 2019 року, а фактично безпідставно звільнено наказом від 17 квітня 2020 року. З урахуванням дати початку реорганізації Львівської митниці ДФС (28.11.2019), її строків - 3 місяці, визначених пунктом 4 наказу ДФС України від 25.11.2019 № 30-рг, чинних як станом на 28.11.2019 так і на 28.12.2019, норм Закону України «Про державну службу» та КЗпП України, процедура вивільнення працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації. Проте, цих дій вчинено не було та Львівською митницею ДФС, Галицькою митницею Держмитслужби було порушено вимоги частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України, як і пункту 2 частини 2 статті 42 КЗпП України щодо його переважного права на залишення на роботі. Крім того, в ході приєднання Львівської митниці ДФС до Галицької митниці Держмитслужби скочення штатної чисельності не відбувалось. З початку діяльності Галицької митниці Держмитслужби туди призначено в порядку переведення з інших державних органів (без обов`язкового проведення конкурсу) 863 працівники. Станом на 10.03.2020 (момент попередження про наступне вивільнення) у Галицькій митниці Держмитслужби було 175 вакантних посад категорії «В», до яких відносяться посади головних державних інспекторів та державних інспекторів, а станом на 14.04.2020 року (момент звільнення) - було 160 таких посад. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 204-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 17.04.2020. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС з 18.04.2020. Зобов`язано Львівську митницю ДФС нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконанню. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 840,80 грн сплаченого судового збору. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, його оскаржила Галицька митниця Держмитслужби, яка вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні цих позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення не є обґрунтованим, мотивованим, зокрема, в ньому не надано оцінки жодному арґументу ані позивача, ані відповідача, не надано належної оцінки наявним у справі доказам, не мотивовано застосування (чи не застосування) певних норм права; суд не надав оцінки відповідності спірного наказу вимогам Закону України «Про державну службу». Позивача правомірно було звільнено відповідно до норм Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону від 14.01.2020 № 440-ІХ), порушень під час його звільнення допущено не було, при тому, що процедурою звільнення позивача є припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, яка наразі чітко врегульована Законом України «Про державну службу», а положення законодавства про працю до спірних правовідносин не застосовуються. Законом України «Про державну службу» не передбачено врахування професійних якостей державного службовця при його звільненні, а його переведення не є обов`язковим. Суд першої інстанції помилково послався на статтю 41 цього Закону, яка регламентує порядок переведення державних службовців, а не на статтю 87, яка регулює процедуру звільнення, тобто невірно застосував норми матеріального права. Також помилковими є доводи суду про те, що відповідач повинен був видавати накази про відмову в задоволенні заяв позивача про прийняття його на роботу. Також суд першої інстанції, стягуючи з відповідача судовий збір, не врахував, що за позовні вимоги у таких спорах судовий збір не сплачується, як і не врахував того, що позовні вимоги були задоволені частково. У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав. Як встановлено судом, 19.11.2019 наказом Львівської митниці ДФС № 785-о позивач був призначений на посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» за № 858 від 02.10.2019 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком

1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком

2. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби. Відповідно до Переліку територіальних органів Державної митної служби, що утворюються додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України за № 858 від 02.10.2019 утворено Галицьку митницю Держмитслужби. Згідно з Переліком територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізовуються додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України за № 858 від 02.10.2019 Івано-Франківську митницю ДФС, Львівську митницю ДФС, Тернопільську митницю ДФС приєднано до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вищевказаної постанови видано наказ ДФС № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС». Згідно із пунктом 4 наказу ДФС № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» встановлено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» та наказу ДФС № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» 28 листопада 2019 року розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. 24.04.2020 винесено наказ ДФС № 14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС», яким продовжено строк проведення реорганізації митниць, зокрема і Львівської митниці ДФС, а саме слова «три місяці» замінені словами «шість місяців». 11.12.2019 позивач звернувся із заявою до Галицької митниці Держмитслужби про переведення на рівнозначну посаду. 08.01.2020 він отримав відповідь на вказану заяву, в якій зазначено, що ця заява буде врахована та розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці ДФС. 07.02.2020 позивач знову звернувся із заявою до Галицької митниці Держмитслужби про переведення на рівнозначну посаду. 28.02.2020 позивача повідомлено, що його заява буде врахована та розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці ДФС та надано список вакантних посад. 11.03.2020 позивач ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення. 17 квітня 2020 року в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голова комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Роман Антоняк видав наказ № 204-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача звільнено відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Не погодившись із вказаним наказом, позивач оскаржив його до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його зокрема тим, що спірний наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 204-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 17.04.2020, є протиправним та підлягає скасуванню з тих підстав, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України), відповідач повинен був дотримуючись принципу юридичної визначеності у встановленому законом порядку перш за все вирішувати заяви позивача про переведення і лише після цього у випадку наявності законних підстав приймати спірне рішення. Проте, спірне рішення прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не безсторонньо (упереджено), не добросовісно, не розсудливо, без з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, не пропорційно, зокрема з без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення Вказані висновки суду також узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частин першої, третьої статті 569 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Відносини щодо звільненням з публічної служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та/або коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Загальний порядок припинення трудового договору з працівником з ініціативи власника, у разі проведення реорганізації юридичної особи визначають норми КЗпП України, відповідно до пункту 1 частини першої, частин другої та четвертої статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 вказаної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої вказаної статті, а також особливості застосування до них положень частини другої вказаної статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 вказаного Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Спеціальним законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби є Закон України Про державну службу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 якого державна служба, зокрема, припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 вказаного Закону). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Станом на час початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України Про державну службу не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу. Такий порядок передбачав КЗпП України, відповідно до частини другої статті 40 якого звільнення з підстав, зокрема, реорганізації підприємства, установи чи організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (частини перша - третя статті 49-2 КЗпП України). Також, відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Згідно з матеріалами справи, постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. Зокрема, Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби. За своєю суттю приєднання форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися. Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками, а в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників. Наказом ДФС України від 25.11.2019 № 30-рг Про реорганізацію митниць ДФС розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС, пунктом 4 якого визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Проте, лише 24.03.2020 наказом ДФС України № 14-рг внесено зміни до наказу від 25.11.2019 № 30-рг, замінивши у його пункті 4 слова три місяці словами шість місяців; отже, в період з 01.03.2020 по 24.03.2020 строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений, відтак дії, пов`язані з її реорганізацією, вчинялись у цей період з порушенням строку. Наказом Львівської митниці ДФС № 631 від 27.11.2019 затверджено план заходів, пов`язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, в пункті 1 розділу ІІІ якого визначено здійснення заходів щодо переведення, звільнення працівників Львівської митниці ДФС, які належать до номенклатури посад начальника Львівської митниці ДФС, з дотриманням законодавства про працю. Зміни до вказаного плану заходів у цій частині на момент звільнення позивача не вносились. Листом від 17.12.2019 № 4343/8/13-70-04 Львівська митниця ДФС повідомила Галицьку митницю Держмитслужби про заплановане до 21.12.2019 вручення посадовим особам Львівської митниці ДФС повідомлення про наступне вивільнення та забезпечення одночасно з попередженням про звільнення надання пропозицій працівникам митниці іншої роботи в Галицькій митниці Держмитслужби. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби, а 28.11.2019 було внесено запис про рішення щодо початку процедури припинення Львівської митниці ДФС. Розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної митної служби від 04.12.2019 № 1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій. Отже, з урахуванням приписів п. 13 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 08.12.2019. На час початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання. У ході приєднання Львівської митниці ДФС до Галицької митниці Держмитслужби скочення штатної чисельності не відбувалось. Так, штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби передбачено 1150 штатних одиниць, а штатними розписами Львівської (948 штатних одиниць), Тернопільської (79 штатних одиниць) та Івано-Франківської митниць ДФС (104 штатні одиниці) разом було передбачено 1131 штатних одиниць, тобто у новоствореній Галицькій митниці Держмитслужби навпаки відбулось розширення штату, при тому, із структури Тернопільської митниці ДФС - митний пост «Чортків» перейшов до структури Буковинської митниці Держмитслужби. За період з початку діяльності Галицької митниці Держмитслужби по 22 квітня 2020 року у Галицьку митницю Держмитслужби призначено в порядку переведення з інших державних органів (без обов`язкового проведення конкурсу) 863 працівники (грудень 2019 863, січень 2020 13, лютий 2020 31, березень 2020 0, квітень 2020 25). Станом на 10.03.2020 (час попередження позивача про наступне вивільнення) у Галицькій митниці Держмитслужби було 175 вакантних посад категорії «В», до яких відносяться посади головних державних інспекторів та державних інспекторів. Станом на 14.04.2020 року (час звільнення) кількість вакантних посад категорії «В», до яких відносяться посади головних державних інспекторів та державних інспекторів, складала

160. Законом України № 378-IX від 12.12.2019 (чинний з 02.02.2020) статтю 49-2 КЗпП України доповнено частиною шостою такого змісту: вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 вказаного Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 вказаного Кодексу та положення частини другої вказаної статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. А Законом України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи з 13.02.2020 набрали чинності зміни до Закону України Про державну службу, відповідно до яких частину 3 статті 87 цього Закону доповнено новим абзацом першим такого змісту: Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої вказаної статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. За приписами статті 41 Закону України Про державну службу державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Тобто, на час звільнення позивача підстави припинення державної служби (реорганізація державного органу) не були змінені, проте були запровадженні певні особливості процедури звільнення державних службовців, зокрема встановлено певну свободу дій керівника органу щодо надання пропозицій про переведення державних службовців до реорганізованого органу, що має наслідком переведення державного службовця на відповідну посаду, у разі його згоди на це. А відмова у наданні таких пропозицій, за наявності вакантних посад у новоствореному органі, як і надання переваги одним працівникам у вигляді пропозиції зайняття вакантної посади у новоствореному державному органі, на переконання суду, має бути належним чином обґрунтована, інакше такі дії можна вважати дискримінаційними по відношенню до окремих державних службовців. Відповідно до службової записки Управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Галицької митниці Держмитслужби № 117/7.4-12/37 від 11.06.2020, за період з листопада 2019 року по 22 квітня 2020 року до Галицької митниці Держмитслужби призначено в порядку переведення з Львівської митниці ДФС та інших державних органів 863 працівника. Проте, відповідач не надав доказів проведення перевірок рівня професійної підготовки чи професійної компетентності щодо переведених працівників, а також не надано доказів проведення такої перевірки відносно позивача. Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зауважити, що наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника. Із оскаржуваного наказу видно, що такий містить лише посилання на пункт 4 частини першої статті 83, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначене рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить перелік пунктів, передбачених частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу», які за своєю юридичною природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу правової визначеності, оскільки загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав та причин звільнення. Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24.04.2019 (справа № 815/1554/17), згідно з яким принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Отже, посилання відповідача в наказі про звільнення на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави для звільнення, лише з покликанням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у виді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Крім того, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень реалізовувати це право обґрунтовано та мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип «правової визначеності». При цьому колегія суддів також враховує, що відповідачем не були взяті до уваги та безпідставно відхилені заяви позивача про переведення до Галицької митниці Держмитслужби на рівнозначну посаду, позаяк підстав для такої відмови судом не встановлено, а відповідачі ні в рішенні про звільнення з посади, ні при розгляді цієї справи не довели неможливості продовження позивачем державної служби у реорганізованому органі. Європейський суд з прав людини у справі "Полях та інші проти України" від 17 лютого 2020 року визнав, що звільнення заявників становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя та наголосив, що таке втручання відбулось без жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. У вказаній адміністративній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця. Також встановлено, що посадова особа ГУ Держпраці у Львівській області провела інспекційне відвідування Львівської митниці ДФС, за результатами чого, відповідно до акта № ЛВ13637/2007/АВ, митним органом порушено, зокрема, вимоги пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України: керівництво установи не забезпечило реалізацію свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, так як прийняло рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби, в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, без жодного на це обґрунтування та без визначених критеріїв відбору таких працівників, які продовжили свою роботу у новоствореній Галицькій митниці Держмитсужби. При цьому, частина працівників Львівської митниці ДФС звільнена відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на час такого повідомлення. За результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області також 27.07.2020 було винесено припис № ЛВ13637/2007/АВ/П, яким зобов`язано Львівську митницю ДФС усунути встановлені в акті порушення у строк до 07.08.2020. З врахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі посада, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, його звільнення не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, визначений законом, а оскаржуваний наказ прийнято не на підставі, визначеній статтею 87 Закону України «Про державну службу». Вказане відповідно до статей 235, 241-1 КЗпП України має наслідком скасування вказаного наказу, поновлення позивача на попередньо займаній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованому відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №

100. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, разом з тим, не визначив суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи те, що відповідно до довідки Львівської митниці ДФС від 05.10.2020 за № 13-70-05/38-383 про доходи середньоденна заробітна плата позивача складає 479,60 грн, що сторонами не оспорюється, а кількість днів вимушеного прогулу за період з 18 квітня 2020 року по 12 січня 2021 року складає 182 дні (8 + 19 + 20 + 23 + 20 + 22 + 21 + 21 + 22 + 6), розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде складати: 479,60 грн Ч 182 дні = 87 282,20 грн. Відтак, з метою належного способу захисту порушеного права позивача з відповідача необхідно стягнути визначену суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, доповнивши про це резолютивну частину рішення новим абзацом (замість абзацу четвертого). Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції вирішеного стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача судовий збір в сумі 840,80 грн. Проте, пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 Верховний Суд висловив таку правову позицію: «Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою». Відтак, за позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку судовий збір не сплачується. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача судовий збір в сумі 840,80 грн, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу в цій частині необхідно задовольнити, виключивши із резолютивної частини рішення суду першої інстанції абзац сьомий, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача 840,80 грн сплаченого судового збору. Щодо доводів апелянта про те, що до спірних правовідносин підлягав застосуванню Закон України «Про державну службу» в редакції Закону України від 14 січня 2020 р. № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», що встановлює 30-денний строк для попередженню про вивільнення, а також право (не обов`язок) суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 р. №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Із матерів справи видно, що правовідносини з приводу реорганізації Львівської митниці ДФС виникли 28.11.2019, тобто до набрання чинності Закону України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Також колегія суддів звертає увагу на те, що звільнення позивача є частиною процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, яка розпочалась 28.11.2019. Тому, враховуючи наведене, до правовідносин щодо звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією державного органу необхідно застосовувати приписи Закону України «Про державну службу», чинні на час виникнення таких правовідносин, а саме: в період, коли розпочався процес реорганізації Львівської митниці ДФС в Галицьку митницю Держмитслужби. Відповідно до пункту 41 висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають, висновків цього суду не спростовують, а відтак такі доводи не потребують наведення додаткових підстав, відповідей та їх спростування. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і складають підстави для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питань щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору, тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити у зазначений вище спосіб. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року в адміністративній справі № 380/3671/20 змінити. Доповнити резолютивну частину рішення новим абзацом (замість абзацу четвертого) такого змісту: «Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 87 282 (вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн 20 коп., без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів. Виключивши із резолютивної частини рішення абзац сьомий такого змісту: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн сплаченого судового збору». У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 30 квітня 2021 року.