Постанова 4857 № 300/2331/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2331/20 пров. № А/857/2079/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, головуючий суддя Гундяк В.Д., ухвалене о 15:35 год. у м. Івано-Франківськ, повний текст якого складено 21.12.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0066436-5533-0915/2017 від 26.05.2020 року, №0066436-5533-0915/2018 від 26.05.2020 року, №0066436-5533-0915/2019 від 26.05.2020 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що належна позивачу будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є будівлею промисловості. Враховуючи те, що в даному об`єкті здійснюється господарська діяльність по виготовленню промислової продукції, такий об`єкт згідно чинного законодавства України звільнений від оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0066436-5533-0915/2017 від 26.05.2020 року, №0066436-5533-0915/2018 від 26.05.2020 року, №0066436-5533-0915/2019 від 26.05.2020 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у контролюючого органу відсутня інформація щодо використання об`єкта нерухомого майна протягом звітного (податкового) періоду за призначенням позивачем у своїй господарській діяльності. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Позивач заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.02.2002 року, здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД-2005): - виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (основний) - код 25.93; - виробництво інших готових металевих виробів - код 25.99; - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення - код 46.49; - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах - код 47.19. Вказане відображено у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За позивачем, як за власником, обліковано 1/2 виробничого приміщення загальною площею 1676.8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Як слідує з матеріалів справи, 12.03.2020 року ОСОБА_1 надав відповідачу копію документів на нерухоме майно, серед яких Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №968366. Відповідно до даного доказу ОСОБА_1 належить частка 1/2 виробничого приміщення загальною площею 1676,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки металургія та оброблення металу. 26.05.2020 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 цього Кодексу прийнято податкові повідомлення-рішення №0066436-5533-0915/2017, №0066436-5533-0915/2018, №0066436-5533-0915/2019, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 6707,20 грн., за 2018 рік 15606,81 грн, за 2019 рік 10495,93 грн. відповідно. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем спірне нерухоме майно використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, суд дійшов висновку, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 якого належить позивачу, не є об`єктом оподаткування податку з податку на нерухоме майно в силу підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України). Як передбачено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей); будівлі промислові та склади. Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості". До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Водночас відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво". Отже будівлі, які використовуються промисловим підприємством для забезпечення виробничої діяльності, є будівлями промисловості, в тому числі й ті, які передбачені для розміщення устаткування, задіяного у виробничому процесі, а отже не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі №560/4000/18. Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює "виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (КВЕД 25.93)", що відноситься до секції С - "Переробна промисловість" та належить до галузі "Промисловість". З фотосвітлин, долучених до матеріалів справи видно, що вказане приміщення позивачем використовується для виготовленню будівельних матеріалів та виробів з металу. Крім цього, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку видно, що місце провадження господарської діяльності ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що виробниче приміщення загальною площею 1676.8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 якого належить позивачу на праві власності, відноситься до будівель промисловості, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №300/2331/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 30.04.2021 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду