Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1592/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1592/24 пров. № А/857/14172/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 300/1592/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- суддя у І інстанції Матуляк Я.П., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач, ОСОБА_2 , представник позивача) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач) у якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0056850-5502-0915, за №0056851-5502-0915 від 31.05.2018, за №0063584-5513-0915, за №0063585-5513-0915 від 31.05.2019, за №140393-5533-0915 від 03.06.2020 за №183309-5533-0915 від 04.06.2020, за №0500715-2405-0915, за №0767877-2405-0915 від 26.05.2021 за №0438305-2405-0915, за №0470534-2405-0915 від 05.09.2022 за №0729134-2405-0915 від 31.05.2023.. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем, за відсутності законодавчо визначених повноважень, протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу податкові зобов`язання за платежами податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки, оскільки, з 09.01.2008 зареєстрованим місцем проживання позивача є селище Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, як і місцезнаходження об`єктів нерухомості. Відтак, на думку позивача, адміністрування податку на нерухоме майно повинно здійснюватись податковим органом за місцем його реєстрації. Крім того, відповідачем не враховано рішення Дніпровської міської ради, якими були встановлені на території м. Дніпро ставки з податку на нерухомість. З наведених підстав вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають до скасування. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0056850-5502-0915, за №0056851-5502-0915 від 31.05.2018, за №0063584-5513-0915, за №0063585-5513-0915 від 31.05.2019, за №140393-5533-0915 від 03.06.2020 за №183309-5533-0915 від 04.06.2020, за №0500715-2405-0915, за №0767877-2405-0915 від 26.05.2021 за №0438305-2405-0915, за №0470534-2405-0915 від 05.09.2022 за №0729134-2405-0915 від 31.05.2023. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_1 не звернувся з письмовою заявою до контролюючого органу та не надав відповідні документи, що підтверджували б зменшення розміру ставки податку або його скасування, об`єкт нерухомого майна, який належав позивачу на час винесення податкових повідомлень-рішень підлягав оподаткуванню на загальних підставах згідно вимог ПК України. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 29.03.2024 позивач у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роках був власником об`єктів нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,0024 га по АДРЕСА_1 ; житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 314,7 кв.м по АДРЕСА_2 ; квартири загальною площею 79,8 кв.м по АДРЕСА_3 . 14.09.2023 своїм листом Дніпровська міська рада повідомила ОСОБА_1 про наявну заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (а.с.16). Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на запит представника позивача від 02.11.2023, листом від 09.11.2023 повідомило, що станом на 06.11.2023 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який нараховано Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області. 23.12.2023 представник позивача звернулась з адвокатським запитом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з питань підстав виникнення заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 08.01.2024 своїм листом Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повідомило представника позивача про підстави виникнення такої заборгованості та роз`яснено обов`язок платника податків подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків. До зазначеної відповіді долучено копії податкових повідомлень-рішень та їх корінців: за №00568505502-0915, за №00568515502-0915 від 31.05.2018; за №00635845513-0915, за №00635855513-0915 від 31.05.2019; за №1403935533-0915 від 03.06.2020; за №1833095533-0915 від 04.06.2020; за №05007152405-0915, за №07678772405-0915 від 26.05.2021; за №04383052405-0915, за №04705342405-0915 від 05.09.2022; за №07291342405-0915 від 31.05.2023, якими позивачу визначено суми платежів з податку на вищевказане нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки (а.с.33-47). Позивач вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано та за відсутності повноважень визначених пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Положенням підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України врегульовано, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. У пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно із п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до абз.1 пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно п.45.1 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Судом першої інстанції вірно встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Згідно ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Спірні податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачем засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_4 (а.с.39,40,42,44,46). Як вбачається з відмітки в паспорті позивача та відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.01.2008 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачем на адресу за якою позивач не зареєстрований та не проживає. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в порушення вимог пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, оскільки винесені контролюючим органом не за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника нерухомості. Тобто, у Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не було повноважень на прийняття податкових повідомлень-рішень щодо ОСОБА_1 , податкова адреса (місце реєстрації) якого є Дніпропетровська область. Доводи відповідача щодо встановленого Податковим кодексом України обов`язку платника податків подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків, на думку суду є необґрунтованими, оскільки на момент реєстрації місця проживання позивача на території Дніпропетровської області, Податковий кодекс України ще не було прийнято. Згідно п.п.3, 5 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 476 (далі - Порядок) Мін`юст, територіальні органи і підрозділи ДМС подають до 15 квітня 2013 р., а у подальшому - щокварталу протягом 15 днів після закінчення податкового (звітного) кварталу контролюючим органам відомості станом на перше число відповідного кварталу. Територіальні органи і підрозділи ДМС подають відповідним контролюючим органам інформацію про фізичних осіб, місце проживання яких зареєстровано (знято з реєстрації) у відповідному населеному пункті, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження, місця проживання (країна, регіон, район, населений пункт, вулиця, номер будинку (корпусу) і квартири (до і після реєстрації), серії та номера паспорта, свідоцтва про народження або іншого документа, що посвідчує особу, найменування органу, який видав документ, і дати видачі після запровадження електронного обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб. Передача інформації про фізичних осіб здійснюється на рівні територіальних органів і підрозділів ДМС та контролюючих органів в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами МВС і Мінфіну. До запровадження електронного обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб територіальні органи і підрозділи ДМС подають інформацію контролюючим органам за їх письмовим запитом. Таким чином, у відповідача була можливість отримати інформацію щодо податкової адреси (місця реєстрації) позивача. Разом з тим, при обчисленні сум податку з об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності позивача, контролюючим органом не враховано рішення Дніпровської міської ради, якими були встановлені на території м. Дніпро ставки та пільги з податку на нерухомість. За таких обставин, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано та за відсутності повноважень визначених пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі №300/1592/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник