Постанова 4857 № 161/2186/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/2186/21 пров. № А/857/7676/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2021 року в справі № 161/2186/21 (прийняте в місті Луцьку суддею Філюк Т.М.; повний текст рішення виготовлено 24 березня 2021 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Волинській області, поліцейського управління патрульної поліції у Волинській області ДПП капрала поліції Суднікової Аліни Олегівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовною заявою та просив скасувати постанову серії ЕАН № 3709888 від 25 січня 2021 року, винесену поліцейським УПП у Волинській області ДПП капралом поліції Судніковою А.О. у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. В обґрунтування позову зазначав, що постанова складена за відсутності даних про вчинення правопорушення, не містить обґрунтованості вини та доказів вчинення правопорушення. Вказував, що під час розгляду адміністративної справи щодо нього поліцейським було порушено його права, зокрема, не надано можливості скористатись правом на правову допомогу, не отримано від нього пояснень по суті справи, не складено протокол про адміністративне правопорушення. Вважав постанову незаконною, прийнятою без урахування істотних обставин справи та такою, що порушує його права. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі, не надав оцінки всім аргументам позивача, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Правил дорожнього руху не порушував, а дії інспектора є неправомірними. Постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, а тому є незаконною і підлягає скасуванню. Зазначає, що ним були подані пояснення при винесенні оскаржуваної постанови, проте такі пояснення працівником поліції взяті до уваги не були, належних доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущеннях, що є порушенням вимог законодавства. Управління патрульної поліції у Волинській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому вказало, що доводи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови і рішення суду першої інстанції. Крім того, зазначає, що факт порушення позивачем приписів частини другої статті 122 КУпАП підтверджено належним чином. Вказує на те, що поліцейський пояснив позивачу суть вчиненого адміністративного правопорушення, повідомив про розгляд справи про адміністративне правопорушення, ознайомив його з правами відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП і надав можливість скористатись своїми правами. З наведених підстав вважає, що оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано та у повній відповідності до вимог чинного законодавства. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 19.1 «а» ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла. Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як встановлено судом, постановою серії ЕАН № 3709888 від 25 січня 2021 року, винесеною поліцейським УПП у Волинській області ДПП капралом поліції Судніковою А.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 25.01.2021 в м. Луцьку на пр. Перемоги керував транспортним засобом RENAULT ESPACE, д.н.з. НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив пункт 19.1 «а» ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, за яке накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн (а.с. 4). Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулась до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, доведена, прийняте рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності є обґрунтованим. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. З пояснень позивача видно, що підставою скасування оспорюваної постанови він не вказує на відсутність його вини у вчиненні правопорушення, а вказує на те, що таке правопорушення не зафіксоване належним чином, тобто доказів його вчинення немає і на те, що відповідачем допущено процесуальні порушення. Разом з тим, з долученого відповідачем відеозапису видно, що 25 січня 2021 р. в місті Луцьку на пр. Перемоги працівники поліції помітили автомобіль, який рухався без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Після цього патрульний автомобіль почав слідувати за цим автомобілем та після його зупинки було з`ясовано, що це транспортний засіб RENAULT ESPACE, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач (файл № IMG_1092). Подальше спілкування та оформлення адміністративних матеріалів зафіксоване на інших файлах на цьому диску. Зокрема у файлі 202126081609000348 на відрізку відео від 20:54:46-20:55:20 видно, що позивач під час спілкування з поліцейським сказав, що він після виявлення ним правопорушення його усунув, тобто фактично визнав вчинення ним правопорушення. Виходячи з наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи позивача не спростовують факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а факт правопорушення підтверджується відеозаписом, скерованим на адресу суду представником відповідача. Таким чином, покликання позивача спростовуються наведеними вище нормами права та встановленими у справі фактичними обставинами. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно з пунктами 1, 2, 9, 10 розділу ІІІ, пункту 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно із п. 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Тобто, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Щодо словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", колегія суддів зазначає, що воно вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення від імені органу уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення саме інспектором чи інспекторами патрульної поліції, які виявили правопорушення, не заборонений. Щодо посилання позивача на те, що відповідач, всупереч його усним клопотанням, не відклав розгляд справи на інший час, а також не забезпечив доступу його захисника, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з характеру спілкування позивача за працівниками поліції, яке зафіксоване на боді-камери, видно, що він не подавав письмових клопотань про відкладення розгляду справи, а його усні клопотання зводилися до незгоди з вчиненим адміністративним правопорушенням. Також позивач мав змогу скористатися правовою допомогою на стадії оскарження спірної постанови до суду, як до органу, який правомочний розглядати скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, і всі його доводи та заперечення були вислухані судом та враховані під час прийняття рішення, чим було забезпечено право на доступ до справедливого суду, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд не встановив порушень при винесенні інспектором патрульної поліції постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає. Також доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення чи допущення відповідачем процесуальних порушень під час складання постанови про адміністративне правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, на переконання суду, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2021 року в адміністративній справі № 161/2186/21 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 28 квітня 2021 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду