Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 441/751/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 441/751/20 пров. № А/857/10548/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року (прийняте суддею Перетятько О.В. у м. Городку) в адміністративній справі № 441/751/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Городоцького районного суду Львівської області з цим позовом і просив скасувати постанову Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у Львівській області) серії ЕАК № 2406731 від 18 квітня 2020 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказана постанова є необгрунтованою та такою, що не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів і з грубими порушеннями чинного законодавства. Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило УПП у Львівській області, яке вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суду було надіслано на електронну адресу відзив на позовну заяву, до якого долучено фото та відеозапис правопорушення, проте суд не взяв цього до уваги та зазначив в рішенні, що відповідачем не подано відзив. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (далі ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із матеріалів справи видно, що 18.04.2020 щодо позивача винесено постанову серії ЕАК № 2406731 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. За змістом постанови ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12.4 ПДР України, оскільки 18.04.2020 об 11 год. 52 хв., на автодорозі Львів-Шегині 15 км + 600 м в населеному пункті с. Бартатів Городоцького району Львівської області, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив дозволену обмежувальну швидкість в населеному пункті, більше, ніж на 20 к/год (ТруКам Т000660). Задовольняючи адміністративного позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП не доведена; прийняте рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим; тому, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2406731 від 18.04.2020 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Апелянт додав до апеляційної скарги, як доказ вчинення позивачем правопорушення, диск із фото та відеозаписом, а також скріншот поштової скриньки його представника, з якого видно, що ці матеріали надсилалися, разом з відзивом, до суду першої інстанції. Щодо подання цих фото та відеоматеріалів колегія суддів зазначає таке. Згідно з пунктами 1, 2, 9, 10 розділу ІІІ, пункту 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно із пунктом 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Тобто, КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Як видно з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про здійснення будь-якої фіксації правопорушення. До вказаної постанови не додано жодного доказу, на підставі якого зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Отже, фото- та відеозапис, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не можуть вважатися належними доказами, у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено цей відеозапис та фото. Також, наданий файл із відеозаписом не відкривається, через що неможливо перевірити вміст цього файла. Таким чином, в порушення частини третьої статті 283 КУпАП, у постанові в справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось; не надано інших доказів вчинення правопорушення. Інших доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення судом у цій справі не встановлено, а позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення. При цьому колегія суддів зазначає, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до статті 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, проте враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства). Зокрема, згідно із пунктом 3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010. Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався, попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення. У відповідності з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З наведеного видно, що жодних належних та допустимих доказів, на основі яких поліцейським встановлено наявність адміністративного правопорушення, винність позивача у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідачем не надано, у зв`язку з чим спростувати пояснення позивача неможливо. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що доводи позивача про те, що він не вчиняв правопорушення, є обґрунтованими. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановити винність позивача у порушенні вимог частини першої статті 122 КУпАП неможливо, а висновки особи, яка приймала оскаржувану постанову ґрунтуються загалом на припущеннях та не підтверджені належними доказами, які суд міг би дослідити та надати їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року в адміністративній справі № 441/751/20 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 26 жовтня 2020 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду