Постанова 4854 № 473/2012/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 473/2012/19 Головуючий І інстанції: Висоцька Г.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення незаконною та її скасування,- В С Т А Н О В И В: 13.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до ГУ Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд скасувати постанову серії ДПО18 №289866 від 06.04.2019р. про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова інспектора ПП є неправомірною, оскільки остання була прийнята з порушенням процесуальних норм законодавства та взагалі, як зазначає позивач, відсутні належні докази скоєння ним правопорушення. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Постанову серії ДПО18 № 289866 від 26.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України відносно ОСОБА_1 - скасовано. Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП - закрито. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ НП в Миколаївській області 01.07.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019р. відрито апеляційне провадження по даній справі та витребувано справу. 19.07.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2020р. справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 26.04.2019 року о 09 год. 50 хв., позивач керуючи транспортним засобом а/м «БАЗ А 081.11» д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Центральній в м. Вознесенську, зупинився у зв`язку з технічними причинами (т.б. пошкодженням лобового скла), після чого до нього підійшов інспектор ПП, якому він не пред`явив для перевірки документи на право управління транспортним засобом, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КпАП України. Постановою серії ДПО18 №289866, винесеною інспектором СРПП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області капітаном поліції Лісовим Е.В., на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Не погоджуюсь з такими діями та спірною постановою інспектора ПП, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірної постанови відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, ч.2 ст.222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до вимог ч.ч.2-4 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Згідно із приписами ч.ч.1,3,6,9,10 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Також, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом. А згідно приписів ч.1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Згідно із приписами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі» (затв. наказом МВС від 07.11.2015р. №1395), у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу. Як передбачено ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Приписами пункту 1.3. Правил дорожнього руху України (затв. Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). Адміністративним правопорушенням за правилами ч.1 ст.126 КУпАП визнається: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. А згідно із ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Як передбачено ст.80 КАС України, речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Згідно зі ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених ч.ч.1,2,3 ст.122, ст.ст.124-1 -

126. Відповідно до п.4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, змісту спірної постанови та вже зазначалося вище, позивач, 26.04.2019р., о 9 год. 50 хв., у м. Вознесеньк на вул. Центральній керував автобусом «БАЗ 081.11» н/з НОМЕР_1 та не пред`явив для перевірки реєстраційні документи на даний транспортний засіб, т.б. скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Крім того, як видно з матеріалів справи, відповідачем, з метою обґрунтування прийнятого рішення, було долучено до матеріалів справи диск з відеозаписом адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, який, на переконання судової колегії, беззаперечно підтверджує факт скоєння позивачем вищезазначеного правопорушення. В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст.251 КУпАП. Згідно зі ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому, слід зазначити, що вищезазначені обставини фактично не заперечуються сторонами, в т.ч. і самим позивачем, оскільки в позовній заяві, він фактично визнає той факт, що на вимогу поліцейського надати реєстраційні документи на транспортний засіб, він повідомив, що повний пакет документів знаходиться в салоні його автобуса, але двері з боку водія заблокувалися, а тому він нібито не може їх дістати, в зв`язку із чим, останній запропонував інспектору самостійно дістати ці документи із салону його транспортного засобу. Згідно з положеннями КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише тільки за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і беззаперечними доказами. Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, надано до суду належні докази, які підтверджують факт порушення позивачем норм ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а тому відповідно, притягнення останнього до цієї адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови може вважатися законним і обґрунтованим, внаслідок чого, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. В свою чергу, з урахуванням пояснень позивача, який не спростовує факт того, що він дійсно не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), суд апеляційної інстанції вважає що факт порушення позивачем ч.1 ст.126 КУпАП є доведеним, а відтак, відповідачем, в даному випаду, було цілком правомірно накладено на позивача спірне адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 425 грн., що помилково не було встановлено судом першої інстанції. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, на підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку про порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст.317 КАС України, дане судове рішення районного суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,317,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - задовольнити. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2019 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 08.05.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова Т.М. Танасогло