Постанова 4854 № 473/1146/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 473/1146/19 Головуючий І інстанції Вуїв О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Скрипченка В.О., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року (м. Вознесенськ, дата складання повного тексту - 27.03.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області Кучеренка Миколи Зауревича, Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 14.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із адміністративним позовом до 1-го заступника начальника ГУ ДФС у Миколаївській області Кучеренка М.З. та ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 05.03.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протокол про адміністративне правопорушення та прийнята на його підставі спірна постанова були складені з грубими процесуальними порушеннями приписів законодавства, та взагалі ґрунтуються на помилкових висновках і не містять конкретної інформації щодо порушень, що начебто були ним допущені. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника ГУ ДФС у Миколаївській області Кучеренка М.З. б/н від 05.03.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.165-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі - закрито. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 08.04.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.03.2019 року та задовольнити його заявлені позовні вимоги з підстав відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. 26.04.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 15.02.2019 року посадовою особою ГУ ДФС у Миколаївській області складено протокол №52 від 15.02.2019 року про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, позивач ОСОБА_1 допустив порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, чим порушив вимоги п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 та ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме порушив порядок нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, чим занизив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 156 210,01 грн., в тому числі за 2015 рік - на 3 478,40 грн., за 2016 рік - на 61 077,61 грн., за 2017 рік - на 91 654 грн. 05.03.2019 року, на підставі зазначеного вище протоколу №52, першим заступником начальника ГУ ДФС у Миколаївській області Кучеренком М.З. було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірної постанови відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Як слідує зі змісту приписів п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010р., підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску. А як визначено п.1 ч.2 ст.6 Закону України №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Крім того, відповідно до положень ч.8 ст.9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.4, п.5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п.4 і п.5 ч.1 ст.4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Як передбачено ч.ч.11,12 ст.9 Закону України №2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Статтею 234-2 КУпАП встановлено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані зокрема з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В свою чергу, ч.3 ст.165-1 КУпАП передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від 40 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Проте, згідно з приписами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При цьому, ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, враховуючи вказані вище приписи діючого законодавства, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, також слід зазначити й про те, що згідно із ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення був складений без особистої участі ОСОБА_1 (тому не містить інформації щодо ознайомлення його з правами, обов`язками, його пояснень тощо), внаслідок чого, останній був позбавлений права підписати цей документ або ж викласти мотиви своєї відмови від його підписання, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Щодо інших доводів позивача, зокрема, в частині відсутності в протоколі інформації щодо об`єктивної сторони (формулювання суті) правопорушення, то останні, на думку суду, не знайшли свого належного підтвердження, оскільки в цьому протоколі чітко зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення Також, не можуть бути прийняті до уваги і твердження позивача про те, що протокол ґрунтується на сумнівних (не належних) доказах, оскільки підставою для його складання була інформації про порушення, зазначена в акті від 17.12.2018р. №2939/14-29-13-06/ НОМЕР_1 . Крім цього, також слід зауважити й на тому, що даний протокол про адміністративне правопорушення є не кінцевим рішенням, що встановлює факт порушення, а лише документом, що посвідчує порушення та, згідно ст.251 КУпАП, самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, критично ставиться і до доводів позивача про те, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в постанові зазначаються ті обставини (обсяг доведених обвинувачень), що були встановлені за наслідками розгляді справи про адміністративне правопорушення. Допущені ж в рішенні описки та арифметичні помилки можуть бути усунуті в передбаченому законом порядку. Також, одночасно судова колегія звертає увагу й на те, що у відповідності до письмових пояснень відповідача, на підставі акту від 17.12.2018р. №2939/14-29-13-06/ НОМЕР_1 , зокрема, також було ще винесено вимогу, рішення та протокол №52, на підставі яких, в свою чергу, і була винесена ця спірна постанова б/н від 05.03.2019 року. Тобто, у разі незгоди з вимогою про сплату боргу (недоїмки), платник податків має право окремо оскаржити її у судовому порядку. Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити й про те, що згідно ч.1 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 (два) місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через 2 (два) місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). А відповідно до приписів п.7 ч.1 ст.247 КУпАП та п.7 гл.ІІІ Інструкції №566, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. Таким чином, оскільки спірне адміністративне правопорушення, яке відноситься до категорії «триваючих», було виявлено 17.12.2018 року, т.б. зафіксовано в акті перевірки від 17.12.2018р. №2939/14-29-13-06/ НОМЕР_1 , то, відповідно, строк для накладення стягнення за дане адміністративне правопорушення розпочався - 17.12.2018 року та сплинув через 2 (два) місяці, т.б. 17.02.2019 року. Таким чином, оскільки оскаржувана постанова фактично була прийнята 05.03.2019 року, т.б. після спливу встановленого законом 2-місячного строку, то остання підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закриттю, що, в свою чергу, і було вірно зроблено судом 1-ї інстанції. При цьому, судова колегія одночасно також вважає за необхідне звернути увагу й на той факт, що позивач в прохальній частині свого адміністративного позову взагалі не просив закрити провадження у цій справі про адміністративне правопорушення. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки є несуттєвими, ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 08.05.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: В.О. Скрипченко Т.М. Танасогло