Постанова 4855 № 320/8093/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8093/20 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Кобаля М.І., Лічевецького І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ у Київській області), про: - визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати з 01.10.2017 року з урахуванням виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку; - зобов`язання ГУ ПФ у Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати з 01.10.2017 року з урахуванням виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, останній вважається таким, що у розумінні положень ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, суд підкреслив, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсій за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що хоча рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 і було визнано неконституційним словосполучення «дійсної строкової», зазначене у ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак у даному рішенні не наведено порядок його виконання. Крім того, підкреслює, що із заявою про переведення з однієї пенсії на іншу Позивач не звертався. Окремо наголошує, що на ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» взагалі не поширюються, оскільки вона не брала участь і ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовослужбовець. Поряд з викладеним звертає увагу на те, що пенсія за умовами вказаної статті виплачується не у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а обчислюється, виходячи з цього розміру. Після усунення визначених в ухвалі від 28.01.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2 до цього посвідчення, виданими Київською обласною державною адміністрацією (а.с. 8). Крім того, Позивач є інвалідом війни ІІ групи згідно посвідчення серіє НОМЕР_3 (а.с. 9). ОСОБА_1 16.05.1986 року згідно посвідчення на відрядження від 16.05.1986 року (а.с. 12) та довідки Київського обласного відділу охорони здоров`я від 04.06.1991 року №1-29/357 (а.с. 13) приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії ВТЭ-25 №021978 ОСОБА_1 отримала ІІ групу інвалідності з 09.11.1992 року внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10). Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що 04.08.2020 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За наслідками розгляду даної заяви Відповідач листом від 04.08.2020 року №4860-8678/М-02/8-1000/20 повідомив Позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки порядок виконання рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 безпосередньо у рішенні не зазначено, а відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження саме військової служби набуть право на обчислення розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 після внесення відповідних змін до зазначених нормативних актів (а.с. 14). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 19, 22, 64, 113, 129-1 Конституції України, ст. ст. 10, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), ст. ст. 46, 49, 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019, а також ряду положень міжнародних актів, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже після визнання неконституційним словосполучення «дійсної строкової» було відновлено право Позивача на отримання пенсії у визначеному ч. 3 ст. 59 Закону розмірі з дати внесення відповідних змін до Закону з 01.10.2017 року. З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 59 Закону у редакції, яка застосовується з 01.10.2017 року, військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто, у порівнянні з попередньою редакцією статті 59 Закону з 01.10.2017 року було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. При цьому, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період. Отже, положення ч. 3 ст. 59 Закону передбачають, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Водночас, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус. Вирішуючи порушені у конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень ст. ст. 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Конституційний Суд України звернув увагу, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості. Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту. Згідно ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів приходить до висновку, що чинними після 25.04.2019 року є положення ч. 3 ст. 59 Закону, згідно яких особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру за правилами ч. 3 ст. 59 Закону з 256.04.2019 року, а на з 01.10.2017 року, як помилково зазначив суд першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону. Згідно ст. 10 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. У примітці до вказаної статті зазначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Зазначеною нормою регламентовано, що учасниками ліквідації наслідків Чорнобильській АЕС є, зокрема, військовослужбовці без відносно до того, який вид військової служби останні проходили на час залучення у роботах з ліквідації наслідків аварії. Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що матеріали справи не містять жодних належних доказів щодо призову Позивача, як військовозобов`язаного, на військові збори, або проходження ним військової служби у період його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Перебування ОСОБА_1 на посаді старшого економіста Іванківської центральної районної лікарні та відрядження останньої до міста Чорнобиля 16.05.1986 року підтверджує лише участь її у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у цей день, однак наявні у матеріалах справи документи не містять відомостей про те, що така участь здійснювалася під час проходження військової служби. З огляду на викладені обставини та зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не у статусі військовослужбовця, відсутні підстави для перерахунку його пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону, що помилково не було враховано судом першої інстанції. Судова колегія зауважує, що вже неодноразово згаданим вище рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України лише окремі словосполучення Закону, що жодним чином не впливає на порядок здійснення перерахунку пенсій. Незрозумілість органам Пенсійного фонду України порядку виконання рішення Конституційного Суду України, на переконання суду апеляційної інстанції, не може слугувати підставою для позбавлення Позивача права на отримання пенсії. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання Апелянта на те, що після ухвалення судом конституційної юрисдикції рішення відсутній порядок, що регулює механізм перерахунку пенсії. Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на помилковості позиції суду першої інстанції про те, що пенсія за ч. 3 ст. 59 Закону має виплачуватися у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року, з огляду на те, що приписи ч. 3 ст. 59 Закону закріплюють лише те, що пенсія обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, однак не містять положень про те, що саме пенсія встановлюється у такому розмірі. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 59 Закону з огляду на відсутність доказів проходження останньою військової служби під час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Київського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було повно з`ясовано всі фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді М.І. Кобаль І.О. Лічевецький Повний текст постанови складено « 27» квітня 2021 року.