Постанова 4855 № 640/12547/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12547/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у справі №640/12547/20 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У червні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві (надалі - відповідач), в якій просив суд: - визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок пенсії виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок і виплату щомісячної основної державної пенсії по Інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи II групи, відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням проведених виплат; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 25.04.2019 на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівна соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії з 25.04.2019, з урахуванням проведених виплат, на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останній має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на перерахунок пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії, однак відповідач відмовив у перерахунку пенсії. На думку позивача, зазначена відмова є протиправною та такою, що порушує його права, з огляду на обставини прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), у якому визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ зі змінами. Крім того, позивач посилається на Конституцію України, Постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зазначає, що відповідачем у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 мала бути здійснена позивачу пенсія по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у розмірах визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок пенсії виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок і виплату щомісячної основної державної пенсії по Інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи II групи, відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 25.04.2019 року на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівна соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії з 25.04.2019, з урахуванням проведених виплат, на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у вказаний позивачем період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсійне забезпечення здійснювалося відповідно до норм чинного законодавства. Вказано, що у пенсійній справі позивача відсутні документи, які б підтверджували участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період проходження дійсної строкової служби, а тому позивачу не було проведено відповідний перерахунок пенсії з 01.10.2017 року. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Позивач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, які зазначені у відзиві на апеляційну скаргу. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом II групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, в тому числі й для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення серія НОМЕР_2 ) та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, підтверджується відповідним посвідченням Серія НОМЕР_3 з вкладкою № НОМЕР_4 до нього. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 05.08.2009 року серія № КА-2 №014468 позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно довідки від 05.08.2009 року Серія КБ-2 №000932 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, Спеціалізованою кардіологічною медико-соціальною експертною комісією №2, позивачу встановлено 60-відсоткову ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 30.06.1989 року. Також, у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації позивачу видано посвідчення, яке підтверджує статус ветерана війни - інваліда війни. Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_5 позивач отримує пенсію по інвалідності, 2 група інвалідності з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань. 23.04.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до статті 50 та частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії. Також провести перерахунок та обчислення його державної (основної) пенсії, починаючи з 25.04.2019 року з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та проводити відповідні виплати. ГУ ПФУ в м. Києві листом від 25.05.2020 року №2600-0309-8/66461 відмовило в перерахунку та виплаті пенсії, з тих підстав, що в пенсійній справі відсутні документи, які б підтверджували участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період проходження дійсної строкової служби. Також відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України". На думку позивача, відмовляючи йому у перерахунку пенсії відповідач діяв всупереч норм чинного законодавства, чим порушив його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходився в зоні відчуження в період з 12.05.1986 року по 23.05.1986 року. Відповідачем не заперечується, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовослужбовець. Крім того, суд першої інстанції критично поставився до доводів відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду, оскільки із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 23.04.2020 року. Разом з тим, 01.06.2020 року, отримавши від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві лист від 25.05.2020 року №2600-0309/-8/6641 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 06.06.2020 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. В частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок пенсії виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної основної державної пенсії по Інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи II групи, відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням проведених виплат, колегія суддів зазначає наступне Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1). Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1). При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись у квітні 2020 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до постанови № 1210. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Таким чином, отримання позивачем листа відповідача від 25.05.2020 року, відповідь, на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 6 років після отримання пенсії за серпень 2014 року. Крім того, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Аналогічна правова позиція щодо даних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів доходить висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. При цьому, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної основної державної пенсії по Інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи II групи, відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням проведених виплат - залишити позовну заяву без розгляду в цій частині. В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 25.04.2019 року на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівна соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії з 25.04.2019, з урахуванням проведених виплат, на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, колегія суддів зазначає наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом. Відповідно до частин 2, 3 статті 59 Закону в редакції, яка застосовується з 01.10.2017 року, військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто, у порівнянні з попередньою редакцією статті 59 Закону з 01.10.2017 року було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. При цьому, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період. Отже, положення частини 3 статті 59 Закону передбачають, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Водночас, як вірно підкреслив суд першої інстанції, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус. Вирішуючи порушені у конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень ст. ст. 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Конституційний Суд України звернув увагу, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості. Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту. Згідно статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів приходить до висновку, що чинними після 25.04.2019 року є положення ч. 3 ст. 59 Закону, згідно яких особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Отже особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру за правилами ч. 3 ст. 59 Закону з 25.04.2019 року. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону. Згідно ст. 10 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. У примітці до вказаної статті зазначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Зазначеною нормою регламентовано, що учасниками ліквідації наслідків Чорнобильській АЕС є, зокрема, військовослужбовці без відносно до того, який вид військової служби останні проходили на час залучення у роботах з ліквідації наслідків аварії. Судом першої інстанції вірно підкреслено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 05.08.2009 року серія № КА-2 №014468 позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно довідки від 05.08.2009 року Серія КБ-2 №000932 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, Спеціалізованою кардіологічною медико-соціальною експертною комісією №2, позивачу встановлено 60-відсоткову ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 30.06.1989 року. Отже, як вірно зазначено суд першої інстанції, в силу приписів примітки до ст. 10 Закону, якою встановлено, зокрема, те, що до військовослужбовців належать особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак і те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як військовослужбовець та має статус особи з інвалідністю внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків, останній має право на перерахунок пенсії за його заявою від 23.04.2020 року на підставі ч. 3 ст. 59 Закону. З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів, дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що, приймаючи рішення про відмову в перерахунку Позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв всупереч вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, є обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправним дії Пенсійного фонду. Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що, всупереч доводів Апелянта, суд першої інстанції, спираючись на положення ч. 3 ст. 59 Закону та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, наголосив на тому, що пенсія за вказаними правилами має виплачуватися у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року з огляду на те, що приписи ч. 3 ст. 59 Закону закріплюють лише, що пенсія обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, однак не містять положень про те, що саме пенсія встановлюється у такому розмірі. Отже аргументи Пенсійного фонду про безпідставність покладення судом на нього обов`язку виплачувати позивачу пенсію у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваного судового рішення. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача в даній частині, а рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду в частині: «Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок і виплату щомісячної основної державної пенсії по Інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи II групи, відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням проведених виплат» та прийняти нове в цій частині, яким залишено позовну заяву без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись статями 9, 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року - скасувати в частині: «Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок пенсії виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16 Код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок і виплату щомісячної основної державної пенсії по Інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи II групи, відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням проведених виплат» та прийняти нове в цій частині, яким залишено позовну заяву без розгляду. В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк