Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4262/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4262/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : 20.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив: - визнати протиправною відмову Таращанського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. З ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Київської області провести з 11.12.2019 ОСОБА_1 перерахунок та обчислення пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, у відповідності до положення ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2011 (402/19, 1737/19) без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210; - у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводити перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210. На обгрунтування позовних вимог зазначив, що має право для перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796), оскільки є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Таращанського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. З ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Київської області провести з 03.04.2020 ОСОБА_1 перерахунок та обчислення пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, у відповідності до положення ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2011 (402/19, 1737/19) без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210. У решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження військової служби. Апелянт при цьому наголошує, що зі змісту заяви позивача та наданих і досліджених судом доказів слід дійти цілком обґрунтованого висновку про те, що під час участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він не призивався на військові збори або навчання, та виконував свої трудові обов`язки за основним місцем роботи. Водночас, єдиними підставами для здійснення перерахунку пенсії згідно ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та п. 9-1 Порядку № 1210 мають бути відповідні довідки військового комісаріату про проходження військової служби чи участі у військових зборах або навчаннях, військовий квиток з відповідними записами, інші документи компетентних органів, які встановлюють статус проходження служби позивача під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.08.1998. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №1, що підтверджується вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 , виданого 24.10.2008 (категорія 1). Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії КИО-1 № 329848 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 13.10.2008 довічно, причина інвалідності захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, згідно довідки №329848 від 13.10.2008 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 80 % з 13 жовтня 2008 року (довічно). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданим УСЗН Таращанської РДА 02.04.2020, позивач має статус інваліда війни 2 групи, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 03.04.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 796 без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210. Відповідач листом від 13.04.2020 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку у зв`язку з тим, що він не підпадає під категорію осіб, яким Законом надано право на відповідний перерахунок. Не погоджуючись з відмовою щодо перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, приймаючи участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування, виконував свій військовий обов`язок по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав у зв`язку з цим інвалідність, отже, належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 №796-ХІІ та яким на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Позивачу довічно встановлено друга група інвалідності, причина інвалідності: захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 та пенсійним посвідченням.(а.с. 16-17) На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будучи призваним до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони та отримавши у зв`язку із цим інвалідність, він належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 Закону №796-XII та яким, на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Стверджує, що під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав статус військовозобов`язаного та перебував на військовому обліку, надавши військовий квиток серії НОМЕР_5 . Проте, відомостей щодо залучення позивача як військовослужбовця чи військовозобов`язаного під час проходження військових зборів до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відсутні. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон України № 796-XII). Відповідно до вимог ст. 1 Закону України № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Згідно з вимогами ст. 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 5 жовтня 2006 р. № 231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії, у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», статтю 59 Закону викладено у новій редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Так, порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону №796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, здійснивши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Дія приписів ст. 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою), поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. З огляду на вказане, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі №816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі № 820/2589/18 (провадження № Пз/9901/39/18), від 11.06.2018 у справі № 825/1922/18 (провадження № Пз/9901/41/18) та від 13.06.2018 у справі № 812/1094/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/43/18). Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано неконституційним. Зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус. Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості. Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків. Слід врахувати, що в даному рішенні, Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності. Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту. Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo статус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Колегія суддів звертає увагу, що назва статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи». Таким чином, колегія суддів вважає, що частину 3 статті 59 Закону України №796-XII, з огляду на надане тлумачення Конституційним Судом України неконституційності окремих частин цієї статті, необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв`язку з іншими положеннями цієї статті та Закону в цілому. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця (чи військовозобов`язаного під час проходження ним військових зборів), на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції. Крім того, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Згідно з приміткою до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Позивач працював водієм колгоспу імені Боженка с. Лісовичі Таращанського району Київської області та працюючи на вказаному підприємстві на виконання наказу начальника Цивільної оборони Української PCP за №173 від 30.04.1986 року та розпорядження начальника Цивільної оборони в Київській області за №02 від 30.04.1986 року був безпосередньо задіяний на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованих формувань автотранспортної служби цивільної оборони в Київській області у період з 01.05.1986 по 09.05.1986, що підтверджується довідкою від 13.12.2019 № 952/02-31, виданою виконавчим комітетом Лісовицької сільської ради. Отже, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби цивільної оборони в Київській області у період з 01.05.1986 по 09.05.1986, а тому не може бути віднесений до категорії військовослужбовців відповідно до зазначених вище положень законодавства. Так, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Таким чином, залучення особи під час ліквідації наслідків ЧАЕС до формувань Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізованих, не свідчить про проходження особою військової служби у цей період. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає посилання позивача про те, що під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС останній перебував у статусі військовозобов`язаного, хибними, оскільки у військовому квитку серії НОМЕР_5 , виданому 19.05.1982, міститься інформація про те, що ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у період з 19.05.1982 по 15.06.1984. Звільнений у запас 15.06.1984. Інформація про проходження позивачем військової служби чи призив на військові збори у періоди його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у військовому квитку відсутня. Інших доказів наявності у позивача статусу військовослужбовця чи військовозобов`язаного, признаного на військові збори, під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у справі також відсутні. Та обставина, що позивачу видано посвідчення інваліда війни не свідчить про те, що інвалідність позивача пов`язана із проходженням служби. Так, статус інваліда війни встановлений позивачу на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно із яким, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Водночас вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони цей Закон не містить. Суд апеляційної інстанції, також, бере до уваги, що позивачу пенсію призначено відповідно до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не за ст.59 цього Закону. Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку про те, що надаючи відповідь позивачу листом від 13.04.2020 Головне управління Пенсійного фонду України Київської області діяло відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, надані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог спростовано відповідачем, а спірна відмова Головного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому, ці позовні вимоги задоволенню не підлягають. Висновки суду у цій справі узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 13 квітня 2022 року у справі №640/15246/19, постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № 320/5503/19. Інші позовні вимоги є похідними від зазначеної, тому також не підлягають задоволенню. Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають обставинам справи, що, в свою чергу, стало підставою для помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 р. - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель