Постанова 4851 № 2040/5247/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 р.Справа № 2040/5247/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 25.07.21 року по справі № 2040/5247/18 за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зміївського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив суд першої інстанції: - визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача від 04.04.2018 року про відмову у перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Зміївське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування вимог позову зазначає щодо протиправності рішення відповідача по справі від 04.04.2018 року про відмову у перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року по справі №820/5247/18 - скасувати та ухвалити своє рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що при складанні його позову ним було враховано висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі №398/5910/14-а, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями. Зазначає, що вказана вище справа була реально розглянута Верховним Судом України та зроблені відповідні правові висновки за наслідками розгляду і будь-яке посилання суду на теперішню відмову Верховного Суду щодо відмови у прийнятті „зразкового рішення є неспроможним на його погляд. Вважає дії (рішення) відповідача незаконними та таким, що порушують його права. Зазначає, що він не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилався на ці обставини, як на підставу призначенні йому пенсії. Натомість вказує, що є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 30.04.1986 року по 02.06.1986 року виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (призваний на спеціальні військові збори). Зазначає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов`язані мають користуватись всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв`язку з чим, він має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вважає, що ч.3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов`язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач, а тому його дії є не правомірними. Зазначає, що при складанні даної апеляційної скарги ним також було враховано висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі № 21-1887а15, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями. Вважає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов`язані мають користуватись всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв`язку з чим, він маю право на перерахунок пенсії відповідно до ст.59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі №820/5247/18, в якому посилаючись на те, що скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача в повному обсязі. Зазначив, що оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не розповсюджується. Окрім того, 17.03.2021 року позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з листом, в якому просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності і за наслідками розгляду апеляційної скарги рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити своє рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі. Позивач та відповідач - суб`єкт владних повноважень про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправленнями. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ч.4 ст.229 КАС України. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), а також є інвалідом 2 групи. Позивач перебуває на обліку в Зміївському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 03.05.1986 по 28.05.1986 під час проходження військових зборів. Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Відповідно до вкладки до зазначеного посвідчення № НОМЕР_2 , дійсної безстроково, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач, вважаючи, що рішення відповідача від 04.04.2018 року про відмову у перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що фактичні обставини справи не оспорюються учасниками по справі, а спірним питанням по даній справі є питання права позивача на перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною шостою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. Частиною сьомою статті 2 цього ж Закону встановлено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни. Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. У примітці до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Наведеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ частину третю статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Наведе вище правове регулювання спірних правовідносин дає підстави вважати, що законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба. Частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Разом з тим, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таким чином, частина третя статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Так, 15.11.2017 (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") Постановою Кабінету Міністрів України №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку №1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року". Тобто, з наведеного вище вбачається, що пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону. Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач проходив строкову військову службу з 27.04.1977 р. по 23.04.1979 р. При цьому, з 30 квітня 1986 року по 02 червня 1986 року, позивач, як призваний на спеціальні збори, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому останній не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби, у зв`язку з чим положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюються. Стаття 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає види пенсій, підстави їх призначення та розмір пенсій, що призначаються військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Частина перша вказаної статті визначає загальне правило, відповідно до якого пенсія будь-якого військовослужбовця, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, призначається із розміру грошового забезпечення останнього. Частина друга визначає відповідну категорію військовослужбовців, які отримують пенсію по інвалідності, а також членів їх сімей, які отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, якій, за їх бажанням, можуть призначатися пенсійні виплати або на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. В той же час, частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає окрему категорію військовослужбовців, які: брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, об`єднаних фактом того, що відповідна участь здійснювалась у період проходження строкової військової служби. Колегія суддів вважає, що частину 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв`язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також з урахуванням попередньої редакції вказаної статті, яка передбачала лише одну категорію військовослужбовців, що мали право обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не має права на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі №822/1346/18, а також у постанові від 26.11.2020 у справі № 816/26/18. Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов`язані мають користуватись всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв`язку з чим, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доводів апеляційної скарги про те, що ч.3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов`язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач, а тому його дії є не правомірними, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наведені вже вище висновки про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилався на ці обставини, як на підставу призначенні йому пенсії, а натомість вказував, що є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 30.04.1986 року по 02.06.1986 року виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (призваний на спеціальні військові збори), колегія суддів відхиляє, як такі, що не впливають на правомірність відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Щодо посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі №398/5910/14-а, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями; посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі № 21-1887а15, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями, а також доводів про те, що на сьогоднішній день в Україні вже наявна судова практика по розгляду справ аналогічного характеру (наприклад справа №820/3540/18, 823/154/18, 818/1688/18, 812/1259/18 та багато інших, то колегія суддів зауважує, що по даній справі, суд апеляційної інстанції, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, в межах спірних правовідносин керується правовими позиціями Верховного Суду наведеними вище. Доводи апеляційної скарги про те, що Верховним Судом 20.06.2018 року по справі №816/26/18 відмовлено пенсійному фондові у задоволенні заяви про зупинення виконання судового рішення, що побічно свідчить про обґрунтованість його вимог, колегія суддів вважає такими, що жодним чином не впливають на вирішення даної справи, з огляду на наведені вище висновки суду апеляційної інстанції. Посилання в апеляційній скарзі на п.54 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало остаточного 7 лютого 2014 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки висновки суду апеляційної інстанції в даній справі не протирічить правовій позиції Європейського суду з прав людини у вказаній справі. Окрім того, колегія враховує звертає увагу, що наявність станом на дату здійснення апеляційного розгляду цієї справи рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), однак зазначає, що воно не може бути підставою для задоволення даного позову, оскільки за правилами частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Станом на час вирішення відповідачем питання стосовно перерахунку пенсії позивачу діюча на той час редакція статті 59 Закону №796-ХІІ передбачала як обов`язкову умову для обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової військової служби. Така норма закону діяла у спірний період, неконституційною визнана не була і підлягала виконанню відповідними суб`єктами, в тому числі відповідачем. Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі №2040/5247/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 29.03.2021 року