Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 751/8576/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/8576/20 Суддя (судді) першої інстанції: Яременко І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 березня 2021 року у справі № 751/8576/20 (розглянуто у відкритому судовому засіданні) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Юлії Миколаївни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (надалі - відповідач 1), старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Юлії Миколаївни (надалі - відповідач 2), в якому просив суд: - визнати дії старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихти Ю.М. щодо притягнення його 30.11.2020 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП протиправними; - скасувати постанову від 30.11.2020 № 126/12 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у виді штрафу за ст. 53 КУпАП, справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 30.11.2020 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 30.11.2020 №001245 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 126/12, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Відповідно до змісту протоколу, зазначено про наявність до нього додатків, а саме: акту перевірки №102/12 від 26.11.2020 та схеми-плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0443. У той же час, на момент складання протоколу та вручення його йому 30.11.2020, акт перевірки, як додаток, був відсутній. Крім того, на момент перевірки він перебував у м. Чернігові та не міг фізично знаходитись у Бахмацькому районі Чернігівської області та одночасно здійснювати обробіток земельної ділянки, а отже постанова винесена в порушення ст. 283 КУпАП, оскільки не містить дату, час вчинення правопорушення. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано дії старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Юлії Миколаївни щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП - протиправними. Скасовано постанову від 30.11.2020 року № 126/12 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн, винесену старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Юлією Миколаївною, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідачем 1 (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам того, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оформлені згідно чинного законодавства та матеріалами справи підтверджується вина позивача у вчинені адміністративного правопорушення. В судове засідання представник апелянта не з`явився. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі та зазначили, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.11.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розміром 2,0000га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7420387500:11:000:0443, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. На орендовану земельну ділянку обмеження не встановлено (стор. 76-80 том І). Наказом в.о. обов`язки начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 24.11.2020 № 662, у тому числі відповідачу ОСОБА_2 , доручено провести заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження водних та земельних ресурсів, надр, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, об`єктів природно-заповідного фонду, водних живих ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області у термін з 24.11.2020 по 27.11.2020 (стор. 55-57 том І). Старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. 26.11.2020 року складено акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 102/12 від 26.11.2020 на території Бахмацького району Чернігівської області, яким встановлено, що на приватній земельній ділянці за кадастровим номером 7420387500:11:000:0443 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за візуальним оглядом здійснено механічний обробіток земель шляхом її розорювання в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Остер (нормативна прибережна захисна смуга - 50м), чим порушено природоохоронний режим використання земель водного фонду та вимоги ст.ст. 60, 61, 96 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного Кодексу України. Вказана земельна ділянка знаходиться у приватній власності гр. ОСОБА_1 , який на момент перевірки здійснює обробіток вищевказаної земельної ділянки, а саме вирощування сільгоспкультур кукурудзи, залишки якої передисковано та здійснено механічний обробіток землі шляхом її розорювання (стор. 16-22 том І). Так, 30.11.2020 старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001245, яким встановлено, що 26.11.2020 о 12 годин 00 хвилин ФОП ОСОБА_1 допустив порушення правил використання земель в частині невиконання природоохоронного режиму використання земель водного фонду, а саме при користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 7420387500:11:000:0443 здійснив механічний обробіток землі шляхом її розорювання в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Остер на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, що є порушенням ст.ст. 61, 96, 211 Земельного Кодексу України, ст. 88, 89, 110 Водного Кодексу України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (стор. 23 том І). Старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. за результатами розгляду протоколу від 30.11.2020 № 001245 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (стор. 24 том І). Не погодившись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ст. 53 КУпАП, а отже, вина позивача не доведена таким чином дії відповідача ОСОБА_2 визнано протиправними, постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню та закритю провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ч.1 ст.247 КУпАП. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Стаття 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України передбачає, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Так, статтею 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Згідно статті 110 Водного кодексу України та статті 211 Земельного кодексу України передбачена відповідальність за порушення земельного законодавства. Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно статті 52 КУпАП передбачена відповідальність за псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур`янами. Відповідно статті 53 КУпАП передбачена відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 268 Кодексу про адміністративне правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, 1732, частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, статтями 1857, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави вважати, що законодавством регламентовано чіткий і послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності який, окрім іншого, передбачає обов`язок контролюючого органу забезпечити повне і всебічне дотримання процесуальних прав підконтрольного суб`єкта, зокрема право бути завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду його справи, бути присутнім під час її розгляду, надавати пояснення, докази, користуватися правовою допомогою тощо. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду. Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17. Необхідно зауважити, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Також слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - відповідача) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року по справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016). Колегія суддів звертає увагу, що жодних доказів того, що позивач був повідомлений про проведення перевірки, про дату, місце та час розгляду справи матеріали справи не містять, як і не містять доказів направлення та отримання складених відповідачем актів, припису, протоколу та постанови про накладення адміністративного правопорушення, що свідчить про недотримання процедури накладення адміністративного стягнення. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке зазначено в акті перевірки. Таким чином, порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності дає колегії суддів підстави дійти висновку про протиправність дій відповідачів щодо складання постанови від 30.11.2020 № 126/12 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП та скасування самої постанови, у зв`язку зі чим позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…". Також, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на позиції Європейського Суду з прав людини, які він висловив, зокрема, в п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. Дослідження матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що відповідачами не спростовано доводи позивача та не доведено наявності обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови та не надано на обґрунтування своїх доводів жодних належних і допустимих доказів, які би могли поза розумним сумнівом підтверджувати висновки перевірки дотримання вимог законодавства. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк