Постанова 4855 № 751/8890/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/8890/20 Суддя (судді) першої інстанції: Яременко І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О., При секретарі: Лещенко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Юлії Миколаївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Юлії Миколаївни, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 01.12.2020 № 127/12 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у виді штрафу за ст. 53 КУпАП. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки земельні ділянки передані йому в оренду без будь-яких обмежень, використовуються згідно з цільовим призначенням і виключно у відведених межах. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 лютого 2021 року адміністративний позов - задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 127/12 від 01.12.2020, винесену старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП ОСОБА_1 , провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що штраф згідно цієї постанови був сплачений позивачем добровільно та під час складення протоколу у графі «пояснення порушення» позивач погодився із вчиненим правопорушенням та надав пояснення щодо дотримання природоохоронного законодавства. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що при використанні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із встановлених нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України та орієнтованих розмірів і меж водоохоронних зон. 22 квітня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі в.о. начальника Відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області Колодія В.М. та громадянином ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, згідно якого останньому передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) кадастровий номер 7420387500:11:000:0329, загальною площею 5,0038 га, в тому числі рілля - 5,0038 га, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Згідно умов вказаного договору оренди на зазначену земельну ділянку обмеження не встановлено. Крім того, у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка з кадастровим номерем 7420387500:11:000:0347 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Наказом в.о. обов`язки начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 24.11.2020 № 662, доручено провести заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження водних та земельних ресурсів, надр, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, об`єктів природно-заповідного фонду, водних живих ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області. 26 листопада 2020 року старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. складено акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 102/12 від 26.11.2020 на території Бахмацького району Чернігівської області, яким встановлено, що на земельних ділянках за кадастровими номерами 7420387500:11:000:0329 та 7420387500:11:000:0347 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у користуванні Фермерського господарства «Давидок», за візуальним оглядом здійснено механічний обробіток земель шляхом її розорювання в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Остер (нормативна прибережна захисна смуга 50 м), чим порушено природоохоронний режим використання земель водного фонду та вимоги ст.ст. 60, 61, 96 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного Кодексу України. Того ж дня, 26.11.2020 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001241, яким встановлено, що 26.11.2020 о 12 год 30 хв, ОСОБА_1 , будучи керівником ФГ «Давидок», здійснив механічний обробіток землі шляхом її розорювання в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Остер на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, здійснював вирощування кукурудзи та соняшнику, що є порушенням ст. 61, 96 Земельного Кодексу України, ст. 88, 89 Водного Кодексу України, ст. 35, 36 Закону України «Про охорону земель». Як наслідок, 01.12.2020 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. винесено припис позивачу, яким встановлено в діях останнього факт розорювання нормативної прибережної захисної смуги річки Остер та закріплено вживати заходи щодо недопущення порушень природоохоронного режиму на землях водного фонду під час здійснення господарської діяльності з моменту отримання постанови та постійно. Крім того, 01.12.2020 старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихта Ю.М. за результатами розгляду протоколу від 26.11.2020 № 001244 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 53 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за статтею 53 КУпАП, тому вина позивача не доведена, відтак постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Так, статтею 53 КУпАП встановлена відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає вчиненні однієї з альтернативних дій або усіх разом: 1) використання земель не за цільовим призначенням; 2) невиконання природоохоронного режиму використання земель; 3) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель; 4) неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд; 5) неправильна експлуатація, знищення або пошкодження захисних лісонасаджень. З матеріалів справи вбачається факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статті 53 КУпАП у зв`язку з порушенням статтей 61, 96 Земельного Кодексу України, статтей 88, 89 Водного Кодексу України, статтей 35, 36 Закону України «Про охорону земель» щодо механічного обробітку землі шляхом її розорювання в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Остер на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, здійснення вирощування кукурудзи та соняшнику, залишки яких передисковано. Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що цільовим призначенням є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. При цьому, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Так, згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Зокрема, чинним законодавством встановлено спеціальний режим прибережних захисних смуг. У відповідності до статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (частина друга статті 60 Земельного кодексу України). Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 88 Водного кодексу України. У свою чергу, статтею 61 Земельного кодексу України закріплено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, та встановлено обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Аналогічні положення закріплені у статті 89 Водного кодексу України. Також колегія суддів звертає увагу на статтю 36 Закону України «Про охорону земель», згідно з частинами першою та другою якої охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. З аналізу вищевикладених норм вбачається обов`язок землекористувача, в тому числі орендарів земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України та проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів. У той же час, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що за правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП). Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Так, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач використовував надані йому в оренду Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області земельні ділянки у відведених межах та за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, при цьому визначеним договором оренди землі, будь-які обмеження у використанні земельних ділянок не встановлювалися. За правилами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. У той же час, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53 Кодексу про адміністративні правопорушення, зокрема належних доказів фото або відеофіксації, показання свідків, тощо. Під час судового розгляду відповідачем також не представлено жодного доказу щодо встановлення порушень у використанні орендованих земельних ділянок, у тому числі щодо їх розорювання в межах нормативної прибережної захисної смуги. При цьому, з акту про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства №102/12 від 26.11.2020 вбачається лише посилання інспектора на візуальний огляд земельних ділянок. Додані до акту фотоматеріали колегія суддів оцінює критично, так як з останніх неможливо встановити належність зафіксованих на них дерев, трави та частини поля до земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача та обставини щодо їх розорення. У свою чергу, твердження апелянта про згоду позивача з фактом порушення ним режиму використання земельних ділянок, що підтверджується записами у протоколі про адміністративне правопорушення, колегія суддів оцінює критично, оскільки лише постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, втім саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. За правилами вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що доказів, які б підтверджували у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим, постанова від 01.12.2020 № 127/12 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Лічевецький