Постанова 4814 № 552/6158/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6158/20 Номер провадження 22-ц/814/913/21Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого судді : Обідіної О.І. Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В. Розглянула в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лук`яненка Сергія Леонтійовича на рішення Київського районного суду м. Полтави, в складі судді Миронець О.К., від 01 лютого 2021 року, дата виготовлення повного тексту рішення 01 лютого 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ПАТ Бурова компанія «Букрос», в якому просив стягнути з відповідача 25439,99 грн. за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.06.2019року по 20.12.2020 року в порядку ст. 117 КЗпП України. Вимоги обґрунтовані тим, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем з 02.08.2008 року по 02.01.2014 року та обіймав посаду директора бази відпочинку «Білий парус». При звільненні роботодавець не здійснив з ним повного розрахунку по виплаті заробітної плати. На даний час виплати по заробітній платі так і не проведені, у виконавчій службі перебуває 5 виконавчих проваджень про стягнення з ПАТ «Букрос» присуджених на захист його трудових прав коштів, на загальну суму 94002 грн. Вважає, що невиплата заробітної плати з вини власника є підставою для відповідальності за ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення місцевий суд дійшов висновку, що стаття 117 КЗпП України не передбачає повторного стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітку після ухвалення судового рішення, яким вказане питання вже було вирішено. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лук`яненко С.Л., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказує, що тривале невиконання роботодавцем судових рішень про стягнення на користь позивача середнього заробітку як при звільненні, так і за час затримки проведення такого розрахунку, є достатньо правовою підставою для покладення на відповідача спеціальної відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати, визначеної положеннями ст. 117 КЗпП України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах та був звільнений згідно наказу №1 від 02.01.2014 р. за згодою сторін. Оскільки на час звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, останній звернувся до суду за захистом своїх трудових прав ,а в подальшому з позовними вимогами про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Судовими рішеннями, постановленими Октябрським районним судом м. Полтави, Київським районним судом м. Полтави, Шишацьким районним судом Полтавської області з товариства на користь позивача стягувались нарахована, але не виплачена заробітна плата, моральна шкода, компенсація за час затримки розрахунку при звільненні та суми індексації заробітної плати у зв`язку зі зростанням цін. Останнім рішенням Постановою Полтавського апеляційного суду від 24.07.2019 р. з ПАТ бурова компанія «Букрос» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 11.07.2017 року по 30.05.2019 року в сумі 30760, 48 грн. Сторонами не заперечується, що вказане судове рішення не виконано і в виконавчій службі перебуває виконавче провадження про стягнення коштів в примусовому порядку. Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги посиланням на норми статей 116, 117 КЗпП України, якими передбачена виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказував, що не проведення з ним як із звільненим працівником повного розрахунку є підставою для покладення на товариство за порушення таких строків відповідальності, визначної ст. 117 КЗпП України. Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, оскільки закон не передбачає повторного накладення на роботодавця відповідальності за порушення строків виплати, визначені положеннями ст. 117 КЗпП України, вже після ухвалення судового рішення про стягнення на користь звільненого працівника середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, а в даному випадку таке судове рішення вже було постановлено та охоплювало період затримки виплатим заробітної плати 11.07.2017 р. по 30.05.2019 р. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду. Так, за змістом ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем. В ході розгляду справи сторонами не заперечувався той факт, що на даний час з ОСОБА_1 як із звільненим працівником остаточного розрахунку не проведено, присуджена судовим рішенням заборгованість по заробітній платі за ст. 116 КЗпП України не виплачена. ПАТ БК «Букрос» перебуває на даний час в стадії бункрутства. Таким чином, в даному випадку має місце відсутність такого юридично значимого факту як проведення остаточного розрахунку із позивачем як із звільненим працівником, яка є обов`язковою складовою для настання спеціальної відповідальності, визначеної ст.117 КЗпП України, оскільки саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для покладення на роботодавця, який не здійснив повного розрахунку по заробітній платі із звільненим працівником, визначеної положеннями ст. 117 КЗпП України відповідальності. Апеляційна скарга вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовує та не містить нових факті чи доказів, які б свідчили про помилковість прийнятого місцевим судом рішення. Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування судом норм статті 117 КЗпП України у виниклих правовідносинах, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки по справі не доведено факту виконання роботодавцем свого обов`язку по проведенню повного розрахунку із звільненим працівником, що, в свою чергу, дає підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, а відтак правових підстав для стягнення визначених позивачем 25439,99 грн. як середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не має. За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права без змін. Зважаючи, що ухвалою Полтавського апеляційного суду позивачу було відстрочено сплату судового збору в сумі 1261,20 грн. до ухвалення судового рішення у справі судом апеляційної інстанції, вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лук`яненка Сергія Леонтійовича» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави, в складі судді Миронець О.К., від 01 лютого 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1261,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 квітня 2021 року. Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.