Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/69/21

Справа № 351/69/21 Провадження № 33/4808/304/21 Категорія Категорія ч. 1 ст. 164 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: 01.03.2021 року постановою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП (а.п. 18). 16.04.2021 року до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вказане вище рішення суду, в якій одночасно ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Причинами пропуску строку апелянт вказує те, що відповідно до ст.268 КУпАП під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, присутність особи є обов`язковою, проте суд першої інстанції прийняв рішення у його відсутність. Оскільки копію постанови суду його представник отримав лише 09.04.2021 року, вважає, що є підстави для поновлення строку на оскарження. Перевіривши матеріали справи, дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження належить відмовити, апеляційну скаргу - повернути апелянту за таких підстав. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже, за вище наведеною нормою закону, строк на подачу апеляційної скарги обчислюється не з моменту отримання її копії, а з моменту її винесення. Перевіряючи доводи апелянта зокрема в частині безпідставного розгляду справи 01.03.2021 року у його відсутність, незважаючи на наявність заяви його захисника Фармуги В.С. про відкладення розгляду по справі внаслідок карантинних заходів, доходжу висновку про те, що вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можливо визнати поважними, виходячи зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови та наявних у справі доказів. Так, з постанови суду першої інстанції вбачається, що суддя дійшов висновку про те, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності були створені усі умови для реалізації наданого йому права на участь у розгляді справи, проте ОСОБА_1 свідомо ухиляється від явки на виклик до суду, шляхом зловживання наданими йому процесуальними правами і таким чином намагається уникнути притягнення його до адміністративної відповідальності, що підтверджується неодноразовими заявами як ОСОБА_1 , так й його захисник Фармуги В.С. про перенесення судового розгляду, зокрема від 26.01.2021 року, 03.02.2021 року, 08.02.2021 року, 22.02.2021 року, 01.03.2021року (а.п. 10, 12, 15, 16, 17). З наведеного вбачається, що як ОСОБА_1 , так й його захиснику Фармуги В.С., достеменно було відомо про час та місце судового розгляду, в той час як правом бути присутнім під час розгляду справи, особа користується на власний розсуд, її неявка, за умови належного сповіщення, не перешкоджає суду розглядати справу у її відсутність, що прямо передбачено ст. 268 КУпАП. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що справи вказаної категорії, а саме за ст. 185 КУпАП, розглядаються за обов`язковою участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не є слушним, оскільки ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення №9 від 21.12.2020 року, пред`явлено обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП (а.п. 1), й обов`язкової участі особи по цих справах законодавством не передбачено. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 обґрунтовує отриманням його захисником копії оскаржуваного рішення лише 09.04.2021 року, що перешкодило вчасному оскарженню. Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що згідно супровідного листа суду, копію оскаржуваного судового рішення було направлено на адресу ОСОБА_1 19.03.2021 року (а.п. 20). Заява про надання копії постанови суду першої інстанції захисником ОСОБА_2 датовано 26.03.2021 року (а.п. 22), що свідчить про те, що вже з цього часу захисник був обізнаний про прийняте судом рішення. Відповідно до норм діючого законодавства, в судах України запроваджена система про розміщення публічної інформації на офіційному веб-сайті Суду, й судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про перебіг, так й про результати судового розгляду. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушують саму сутність цього права. Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26.04.2007 року). Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи викладене вище, вважаю, що наведена апелянтом причина пропуску строку, як несвоєчасне отримання копії постанови суду його захисником, не перебуває у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом і такі обставини мають бути підтверджені скаржником. Інших обставин щодо поважності причин пропуску строку на оскарження постанови, апелянтом не наведено. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами. При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, враховую процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення, обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження та їх доведеність, тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, яке оскаржується апелянтом, та інші обставини, які мають істотне значення, й доходжу висновку про відсутність суттєвих перешкод у своєчасній реалізації ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судового рішення, строк якого, згідно з приписами ст. 294 КУпАП, обчислюється з дня винесення постанови. Наведене вище, у своїй сукупності свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. З урахуванням вказаного, а також того, що ОСОБА_1 не був позбавлений права оскаржити судове рішення у строки передбачені КУпАП, за умови, що йому достеменно було відомо про перебування справи на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, вважаю за необхідне відмовити у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження. Оскільки у поновлені строку відмовлено, апеляційна скарга, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, повертається особі, яка її подала. При цьому слід роз`яснити, що повернення апеляційної скарги, не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2021 року, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП. Апеляційну скаргу повернути апелянту ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло