Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/915/20

Справа № 351/915/20 Провадження № 33/4808/163/23 Категорія ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Головуючий у 1 інстанції СОБКО В. . Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з матеріалами справи за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2020 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ВСТАНОВИВ : Постановою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн., стягнуто судовий збір. ОСОБА_1 звертається з апеляційною скаргою на це судове рішення, де також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовує клопотання тим, що повний текст постанови отримав 25 січня 2023 року. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (пункт 22), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Оскаржену постанову винесено 24 червня 2020 року, десятиденний строк для подання апеляційної скарги, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, триває до 04 липня 2020 року, а враховуючи, це вихідний день строк на апеляційне оскарження продовжується до 06 липня 2020 року включно. Як вбачається зі штампу суду першої інстанції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подає 07 лютого 2023 року - з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови судді. В той час, апелянтпросить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. Перевіривши доводи ОСОБА_1 , доходжу висновку про те, що в клопотанні не наведено таких обставин, які є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді. Про поважність причин для поновлення строку на апеляційне оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою, яку можна змінювати та доповнювати, протягом встановленого законом строку, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Як свідчить зміст судового рішення, ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції. Проте йому було достовірно відомо про розгляд справи у суді, оскільки відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1) та він давай пояснення по справі (а.с. 5). Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Аналізуючи зміст п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» враховую, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 намагався дізнатися про результати судового розгляду з метою реалізувати процесуальну можливість звернутися з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, або існували обставини, які перешкоджали скористатися таким правом. Апелянт вказує, що копію постанови ним отримано 25 січня 2023 року, однак посилання на обставини отримання копії постанови як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, голослівні, оскільки строк на оскарження постанови судді обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк особисто чи залучити для цього захисника, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Враховую, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини. Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип. Також при прийнятті рішення враховую значний термін, який пройшов після винесення постанови суду, а саме 2 роки та 6 місяців, та відсутність обставин які б унеможливлювали дізнатися ОСОБА_1 про результат розгляду справи судом першої інстанції та подати апеляційну скаргу у розумний строк. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. За таких обставин, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2020 року. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло