Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/6389/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6389/20 Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В. Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 26 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс УБ ХАЕС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, В С Т А Н О В И В : Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс УБ ХАЕС" про стягнення адміністративно-господарських санкції та пені у розмірі 24963,31 грн.. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на ТОВ «Енергокомплекс УБ ХАЕС» покладено обов`язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування інвалідів. Позивач дійшов висновку, що відповідач норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році не виконав у кількості 1 особи з інвалідністю та розрахував суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 24081,25 грн., яку відповідачу необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України. У зв`язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 24081,25,00 грн. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 882,06 грн. Законодавством встановлено обов`язок сплати до 15 квітня поточного року адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за минулий рік. Вважаючи, що відповідач не виконав зазначений обов`язок, позивач звернувся з позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги, покладені на нього розділом IV Закону №875-XII, а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, а тому підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом. Частиною 1 статті 17 Закону №875-XII передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. За змістом частини 1 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина 2 статті 19 Закону №875-XII). Статтею 18 Закону №875-XII регламентовано, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. За правилами частини 1 статті 18-1 Закону №875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості, як безробітний. За змістом частини 3 статті 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання". Відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Судом встановлено, що згідно штатного розкладу від 03.01.2019 ТОВ «Енергокомплекс УБ ХАЕС» на 2019 рік облікова кількість штатних працівників становила 10,25 осіб, з них інженерно-технічних працівників - 5 осіб, працівники робітничих професій (лінійно- виробничий персонал) -5.25 осіб. Згідно штатного розкладу на 2019 рік з 5,25 осіб працівників робітних професій, 5 осіб належать до лінійно-виробничого персоналу (три електромонтери і два слюсарі-сантехніки), що виконують особливо небезпечні роботи, на яких забороняється використання праці осіб з інвалідністю. Тому в штатному розкладі залишається 1 посада водія службового автомобіля, на якій дозволяється використання праці особи з інвалідністю відповідно до медичного висновку. Наказом ТОВ "Енергокомплекс УБ ХАЕС" №29-к від 25.05.2016 "Про прийом на роботу" у відповідності до заяви з 25.05.2016 на посаду водія було прийнято особу з інвалідністю ОСОБА_1 , який являється особою з інвалідністю II групи згідно довідки серії МСЕ №176194 від 19.05.2010 Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія по сумісництву, що підтверджується копією його заяви від 25.05.2016. В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 від 27.09.2019, згідно наказу (розпорядження) №03 від 30.09.2019 про припинення трудового договору (контракту), його було звільнено з посади водія за згодою сторін. У зв`язку з припиненням господарської діяльності, пов`язаної з обслуговуванням електромереж, з 01.10.2019 згідно штатного розкладу ТОВ «Енергокомплекс УБ ХАЕС» облікову кількість штатних працівників було зменшено до 3 осіб. Така ж кількість штатних працівників в кількості 3 осіб залишається і до даного часу. В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою ст.19 Закону №875-ХІІ вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-ІV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору і де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу. Відповідно до пункту 3.2 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) " Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 №42 :"3.1. У рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно і пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005р. за № 1442/11722". Відповідно до пп. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівник "Середньооблікова кількість штатних працівників розраховується згідно щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу припинення трудового договору. Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6. Інструкції статистики кількості працівників: не включаються до облікової кількості штатні працівників такі категорії: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що особа з інвалідністю ( ОСОБА_1 ) працевлаштована відповідачем на посаду водія на умовах сумісництва, не може бути включена до облікової кількості штатних працівників, що свідчить про те, що відповідачем не виконано норматив робочі місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до вимог ст.19 Закону №875-XII. Зазначене вище не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В матеріалах справи міститься лист Нетішинської міської філії Хмельницького обласного центру зайнятості, надісланий у відповідь на запит Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, з якого вбачається, що відповідач не подавав інформації, а саме звіту за формою № 3-ПН у відповідний центр. Зокрема, 18.12.2020 року Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Нетішинської міської філії Хмельницького обласного центру зайнятості із запитом, чи надавалась для ТОВ «Енергокомплекс УБ ХАЕС» інформація, яка підтверджує подання цим підприємством звітів за формою 3-ПН. 21.12.2020 року позивачем отримано відповідь в якій зазначено, що ТОВ "Енергокомплекс У Б ХАЕС" за 2019 рік не подавали звіти за формою 3-ПН (про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю. Відповідно до п.1 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, подають до центру зайнятості інформацію про наявність вакантних робочих місць (посад) при наявності. Відтак, враховуючи, що інформація, яка підтверджує подання звітів за формою 3-ПН для ТОВ «Енергокомплекс УБ ХАЕС» не надавалася, колегія суддів вважає що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для пошуку та працевлаштування особи з інвалідністю. Окрім того, відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, зазначених у підпунктах 2.5.8-2.5.9 Інструкції. Також, у пункті 2.6 даної Інструкції зазначено перелік категорій працівників, які не включаються до облікового складу кількості штатних працівників. Даний перелік не містить таку категорію працівників: інженерно-технічні працівники, лінійно-виробничого персоналу (електромонтери, слюсарі-сантехніки). Колегія суддів звертає увагу, що Законом №875-ХІІ не передбачено звільнення підприємств від сплати адміністративно-господарських санкцій залежно від виду їх діяльності. При цьому, обов`язок забезпечення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не залежить від функціональної діяльності підприємства, установи чи організації. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ, положення цієї статті щодо сплати адміністративно-господарських санкцій не поширюється лише на підприємстві установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного абомісцевих бюджетів. Згідно з ч. 1, 2 ст. 20 Закону №875-XIІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вимог статей 19, 20 закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII, відповідач не забезпечив працевлаштування особи з інвалідністю. З урахуванням зазначеного вище, в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс УБ ХАЕС" вбачається вина (бездіяльності), яка є обов`язковою складовою господарського правопорушення, а тому існують підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів, а також пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими в повній мірі. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на порушення відповідачем вимог законодавства, на які суд першої інстанції не звернув уваги, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс УБ ХАЕС" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 24963,31 грн.. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.