Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/7573/20

Дата документу Справа № 333/7573/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/807/264/21 Головуючий в 1-й інстанції Варнавська Л.О. Єдиний унікальний № 333/7573/20 Доповідач в 2-й інстанції Гріпас Ю.О. Категорія ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Гріпас Ю.О. за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Неткал О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року, в с т а н о в и в: постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130, ч.1 ст.139 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.139 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130, 36 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 гривні. Як зазначено в постанові, Водій ОСОБА_1 21.12.2020 року о 02-00 год. в м. Запоріжжя, по вул. Європейська, біля будинку 38 керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», держномер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, водій ОСОБА_1 21.12.2020 року о 02-00 год. в м. Запоріжжя, по вул.. Європейська, біля будинку 38 керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», держномер НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на перешкоду (електроопору), внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №411372 ОСОБА_1 21.12.2020 року о 02-00 год. в м. Запоріжжя, по вул. Європейська, біля будинку 38 керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», держномер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на електроопору, чим спричинив обрив лінії електропередач, чим порушив вимоги п. 13.1, 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.139 КУпАП. В цій частині суд вважав, що провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки пошкодження електроопори не охоплюється диспозицією ч.1 ст.139 КУпАП. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він не погоджується з постановою суду, вважає її такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства України. Вважає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом. Відповідно до відеозапису та пояснень свідків, які містяться в матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, а тому вважає, що відсутні підстави для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи та припустився хибної думки, зазначивши, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, а не маловідомий ОСОБА_2 , а всі пояснення надані ОСОБА_1 є такими, що надані з метою уникнути відповідальності. На підставі викладеного просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянта і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп). Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. У відповідності до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що суд допустив неповноту та однобічність розгляду справи, оскільки вказаних вимог закону не дотримався, так як обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував, та не перевірив правильність складання матеріалів адміністративної справи, в тому числі, і протоколів про адміністративні правопорушення за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суддею суду першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі. Виходячи з фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 411373 від 21.12.2020, ОСОБА_1 21.12.2020 року о 02-00 год. в м. Запоріжжя, по вул. Європейська, біля будинку 38 керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», держномер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 411374 від 21.12.2020, ОСОБА_1 21.12.2020 о 02-00 год. в м. Запоріжжя, Комунарський район вул.. Європейська 38, керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на перешкоду (електроопору), внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, постраждалих немає. за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.12.2020, ставилось у провину порушення п. 12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП. Ці обставини визнані судом першої інстанції доведеними і покладені в основу оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя як на докази вини останнього послався на протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 411373 від 21.12.2020; пояснення інспектора патрульної поліції Корсюк Є.С., поясненнясвідка ОСОБА_3 ; пояснення ОСОБА_1 та лист №90/02-20 від 11.02.2021 р. «Міської лікарні №8 Запорізької міської ради»; відеозапис. Суд першої інстанції, постановляючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП зазначив, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, підтверджується також даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №411374, схемою до протоколу, фото таблицею, при цьому не надаючи оцінки вказаним доказам. За змістом ст.124 КУпАП адміністративна відповідальність особи настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження, з-поміж іншого, транспортних засобів. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами та ін. Разом з тим, вказані докази ані окремо по собі, ані в сукупності не свідчать на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 інкримінувалось керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Обов`язковою ознакою складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, є керування особою транспортним засобом. Так, ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розглядузаперечував факт керування автомобілем. Надав аналогічні пояснення, які надавав в суді першої інстанції. Суд першої інстанції, зазначив в постанові про невизнання вини ОСОБА_1 та його пояснення щодо обставин справи, однак дійшов висновку, що останній намагається ухилитись від відповідальності за вчинене правопорушення. Також суд першої інстанції належним чином не врахував і пояснення надані свідком ОСОБА_3 який повідомив, що він зустрівся з ОСОБА_1 на перехресті вулиці Чумаченко та Європейської, вживали пиво, потім його знайомий на ім`я ОСОБА_2 запропонував відвезти ОСОБА_4 додому на його автомобілі. Вони втрьох пройшли до машини ОСОБА_4 , ОСОБА_2 сів за кермо, а він пішов додому. Про подальші події дізнався вже від ОСОБА_4 . Посилання суду першої інстанції, що відеозаписом спростовуються доводи апелянта, є такими, що не відповідають дійсності. Визнаючи пояснення ОСОБА_1 такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, та намаганням останнього уникнути адміністративної відповідальності, вважаю, що суд першої інстанції належним чином не перевірив такі твердження особи, не спростував їх, та дійшов передчасних висновків. В рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту. Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Таким чином, вважаю, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні дані, які свідчать про наявність складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП в діях ОСОБА_5 . Тому стверджувати поза розумним сумнівом, що саме з вини ОСОБА_5 , сталась подія ДТП у суду апеляційної інстанції не має. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи, положень ст.8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, з огляду на зміст оскаржуваної постанови, суддею проведено судовий розгляд формально, без з`ясування всіх обставин справи. З матеріалів справи вбачається, що судом порушено вимоги щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування та дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що мають значення для правильного вирішення справи. Не перевірено правильність складання протоколу та оформлення матеріалів справи. В силу допущених порушень судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню. Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом, за таких обставин вважаю, що доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності та його захисника не спростовані належними доказами. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вважає необхідним постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно останнього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 130 КУпАП скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Ю.О. Гріпас