Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/8744/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/8744/21 Головуючий в 1 інст. Холод Р.С. Провадження № 33/807/706/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі захисника адвоката Мухіна А.А., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що, ОСОБА_1 , 20.11.2021 року, приблизно о 05 год. 10-12 хв., по пр. Соборному, 18 у м. Запоріжжі керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку лікарем-наркологом у медичному закладі Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він не здійснював керування транспортним засобом. Відеозаписом події встановлено, що він знаходиться біля автомобілю, але не здійснював дій у вигляді керування транспортним засобом. Суд першої інстанції в постанові зазначив час «приблизно о 5 годині 10-12 хвилин», виходячи за межі протоколу, що є істотним порушенням вимог національного закону. Крім того, вказує, що докази, відносно нього отримані з порушенням Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Під час проведення медичного огляду було порушено процедуру проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння та порядок відібрання зразків, замість відібрання в дві ємності відбиралось фактичного лише в одну, крім того дослідження зразків біологічного середовища проведено з порушенням нормативних актів. Апелянт вказує, що тест не є засобом лабораторного дослідження та не може використовуватися для встановлення наркотичного сп`яніння у водіїв, що підтверджується інструкцією до тесту. Просить апеляційний суд постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити. Заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Мухіна А.А., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, дійшов до наступних висновків. Суд першої інстанції під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався вимог закону в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами. В основу винуватості ОСОБА_1 місцевим судом було покладено такі докази: 1) протокол про адміністративне правопорушення серії серія ААБ №329689 (а.с.1), яким встановлено, що ОСОБА_1 20.11.2021 року, о 5 год. 18 хв., по пр. Соборному, 18 у м. Запоріжжі керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку лікарем-наркологом у медичному закладі Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради; 2) направлення на огляд водія транспортного засобу (а.с.5), яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події мав ознаки наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення обличчя, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Огляд проводився в закладі охорони здоров`я; медичний висновок КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (а.с.6), яким встановлено, що під час події ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп`яніння; акт огляду (а.с.28), яким встановлено, що ОСОБА_1 мав виражені клінічні ознаки наркотичного сп`яніння. Результат тесту біологічного середовища ОСОБА_1 показав позитивний результат; результат імунохроматографічного дослідження №4513-4515 від 20.11.2021 р., яким встановлено, що за допомогою тесту Wondfo проведено дослідження біологічного середовища ОСОБА_1 . Тест показав позитивний результат на наркотичні засоби; декларація про відповідність №06а та сертифікат аналізу (а.с.30-31), якими встановлено, що тест Wondfo є медичним засобом для перевірки стану наркотичного сп`яніння; відеозаписом події (а.с.22), яким підтверджується те, що ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння. Результат огляду позитивний. Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказі, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортного засобу та проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Суд відхиляє апеляційні доводи ОСОБА_1 , оскільки вони є безпідставними та такими, що були повністю спростовані під час судового засідання в суді, виходячи з наступного. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 N 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 N 1103. Аналіз вказаних нормативних актів свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння співробітниками поліції огляд на місці зупинки транспортного засобу не проводиться, для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я. Таким чином, направлення особи із ознаками наркотичного сп`яніння, відразу в заклад охорони здоров`я є правомірним, виходячи з вищенаведених положень національного закону. Щодо доводів апелянта про те, що потрібно було провести більш точний аналіз на визначення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки вказані результати огляду в сукупності з іншими доказами у справі не підтверджують те, що водій під час події знаходився в стані наркотичного сп`яніння апеляційний суд зазначає наступне. Кількісний показаний наявності наркотичної речовини у виділеннях водія не впливає на кваліфікацію діянь за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки законодавець не визначає мінімальних меж у кількості такої речовини. Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до положень п. 15 Розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, остаточний діагноз встановлюється лікарем не лише на підставі лабораторних досліджень. Суд також вказує, що застосування тесту Wondfo при огляді ОСОБА_1 не було єдиним методом визначення стану наркотичного сп`яніння, а як зазначено в акті огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.11.2021 р. за №593, цей тест був використаний у якості технічного засобу. Як убачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського та акту медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час огляду ОСОБА_1 внаслідок застосування тесту Wondfo було якісно визначено наявність в сечі наркотичної речовини. Проте, при огляді ОСОБА_1 лікарем, окрім застосування вказаного тесту, були задіяні й інші форми і методи діагностики: огляд зовнішнього виду, оцінка поведінки, стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність, вегетативно-судинні реакції, наявність ознак нервово-психічних захворювань, органічного ураження центральної нервової системи, які в сукупності дали лікареві підстави для висновку про перебування водія у стані наркотичного сп`яніння. Посилання в апеляційній скарзі на те, що зразки біологічного середовища (сечі) для лабораторного дослідження були відібрані в одну ємність суд апеляційної інстанції вважає безпідставним та до уваги не бере, оскільки відеозаписами (а.с.22) встановлено, що жодних зауважень, заяв чи клопотань стосовно порядку проведення огляду лікарем-наркологом заявлено не було. Зауважень щодо порушення лікарем-наркологом порядку проведення огляду, чи порядку відбору та оформлення біологічного середовища не зазначено. Будь-яких даних про те, що лікарі закладу охорони здоров`я порушили порядок проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння (рішення адміністративних органів установи, судових рішень) матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали йому звернутись з клопотанням до суду першої інстанції про повторне проведення експертного дослідження його біологічних зразків, які зберігалися в закладі охорони здоров`я до закінчення терміну зберігання таких зразків. Суд апеляційної інстанції вказує, що такі доводи вперше були наведені стороною захисту лише під час судового розгляду. Поведінка ОСОБА_1 під час забору біологічних зразків в медичному закладі, що зафіксовано на відеозаписі, свідчить про те, що у нього не було сумнівів щодо чистоти, якості наданої для забору ємності та процедурі проходження огляду. З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги на підтвердження сумнівів щодо належності та достовірності висновку не знайшли свого підтвердження. Доводи ОСОБА_1 , що він під час події не здійснював керування автомобілем, а лише стояв біля свого транспортного засобу є непереконливим, оскільки відеозаписами події зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що він їде на роботу і дуже поспішає, надав працівнику поліції документи на автомобіль та посвідчення водія. Про керування транспортним засобом будь-якими іншими осами ОСОБА_1 під час події не повідомляв. Піддаючи аналізу викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що саме він був водієм автомобіля, а тому є суб`єктом за інкримінованим правопорушенням. Щодо доводів про неточності в матеріалах справи та в постанові районного суду, суд апеляційної інстанції вказує наступне. Надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом справи, оцінки доказів та тлумачення закону шкодить інтересам правопорядку та правосуддя та є настільки ж небезпечним, як правовий нігілізм. Неодноразово суд апеляційної інстанції в справах про адміністративне правопорушення наголошував, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності незначних помилок, порушення певної форми за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо). Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вказує, що діяння за ст. 130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків. Вказане обґрунтовується тим, що коли особа перебуває під дією певних речовин, які знижують увагу і швидкість реакції, вона нездатна належно реагувати на особливості дорожньої обставини. Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні. Тому, діяння за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч. 1 ст. 130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 333/8744/21