Постанова 4852 № 280/4023/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4023/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року в адміністративній справі №280/4023/20 (головуючий суддя першої інстанції Семененко М.О.,) за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, - В С Т А Н О В И В : Позивач 18.06.2020 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача суми податкового боргу перед державою у загальному розмірі 6899,39 грн., яка складається з: - податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5346,45 грн.; - військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1552,94 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день складення позову відповідач має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, донарахованого контролюючим органом за результатом перевірки. Крім того, за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань відповідачу нарахована пеня з податку на доходи фізичних осіб в сумі 801,45 грн. та з військового збору у сумі 240,44 грн.. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак податковий борг самостійно не сплачений. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушеннями норм матеріального та процесуального права, які полягають у неповному дослідженні матеріалів справи та неналежній оцінки аргументам, наведеним позивачем. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, в тому числі шляхом розміщення на сайті суду оголошення про розгляд справи у відкритому судовому засіданні. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом отримана інформація відносно ОСОБА_1 , згідно якої остання в 2017 році отримала дохід у розмірі 70000 грн. та не подала декларації про доходи та майновий стан за 2017 рік. В період з 19.04.2019 року по 07.05.2019 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої 14.05.2019 року складено акт №331/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.16-17). Висновками акту перевірки встановлено порушення відповідачем: - пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1, п.179.7 ст.179 ПК України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік; - пп.164.2.10 п.164.2 ст.164, пп.174.2.2 п.174.2, п.174.3 ст.174 ПК України, а саме самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018 року, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 3500,00 грн.; - пп.164.2.10 п.164.2 ст.164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 ПК України, а саме самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету військовий збір з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018 року, в результаті донараховано військового збору за 2017 рік у сумі 1050,00 грн.. 14.05.2019 року вказаний акт перевірки направлений на адресу відповідача: АДРЕСА_1 . Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків (а.с.59). На підставі акту перевірки контролюючим органом 11.07.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення: - форми «Р» №0017151305, яким відповідачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 4375,00 грн., з яких: 3500,00 грн. за податковими зобов`язаннями; 875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - форми «ПС» №0017161305, яким до відповідача застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 170,00 грн.; - форми «Р» №0017141305, яким відповідачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору за результатами річного декларування на загальну суму 1312,20 грн., з яких: 1050,00 грн. за податковими зобов`язаннями; 262,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.18). 12 липня 2019 року вказані рішення направлені на адресу відповідача. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків (а.с.58). Згідно із даними облікових карток платника податків у ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 року наявна заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5346,45 грн., у тому числі пеня у сумі 801,45 грн., з військового збору в розмірі 1552,94 грн., у тому числі пеня у сумі 240,44 грн. (а.с.11-15). 19.12.2019 року Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу № 60713-50/828 на загальну суму 6899,39 грн., яку відповідачу направлено поштою на адресу: АДРЕСА_2 . Проте, як вбачається з копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків (а.с.8, 9). Зважаючи на несплату відповідачем у добровільному порядку узгодженого зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий строк звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що податкова вимога від 19.12.2019 року № 60713-50/828 на загальну суму 6899,39 грн. направлена Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області відповідачу поштою на адресу: АДРЕСА_2 . Із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків. Згідно із абзацом 4 п.58.3 ст.58 ПК України у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Враховуючи положення п.58.3 ст.58 ПК України, на думку суду, податкова вимога вважається не врученою відповідачу належним чином, оскільки з відповіді Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 13.10.2020 року №2301.3-8731/23.1-20 встановлено, що з 14.11.2019 року відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія судів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно із п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. За приписами п.49.1, п.49.2 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Підпунктами 54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Як зазначалось вище, контролюючим органом отримана інформація відносно ОСОБА_1 , згідно якої остання в 2017 році отримала дохід у розмірі 70000 грн.. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року (акт перевірки від 14.05.2019 року) встановлено неподання відповідачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік; відсутність самостійного розрахування та не сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та війькового збору з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018 року. У зв`язку з вказаним та на підставі наведених вище норм ПК України, контролюючим органом самостійно визначено суми грошових зобов`язань, штрафних санкцій та пені по вказаним податкам, сформовано 11.07.2019 року податкові повідомлення-рішення: - форми «Р» №0017151305, яким відповідачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 4375,00 грн., з яких: 3500,00 грн. за податковими зобов`язаннями; 875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - форми «ПС» №0017161305, яким до відповідача застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 170,00 грн.; - форми «Р» №0017141305, яким відповідачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору за результатами річного декларування на загальну суму 1312,20 грн., з яких: 1050,00 грн. за податковими зобов`язаннями; 262,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.18). З матеріалів справи вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення 12 липня 2019 року надсилались на адресу відповідача в порядку, визначеному ст.42 ПК України. Проте, як вбачається з копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків (а.с.58). Отже податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст. 57 ПК України). Відповідачем нарахована сума зазначених вище грошових зобов`язань протягом 10 календарних днів після отримання ППР та до теперішнього часу не сплачено. Вказані рішення контролюючого органу Гвоздьовою О.М. ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржені, а отже суми визначеного податкового зобов`язання є узгодженими та набули статусу податкового боргу, доказів протилежного відповідачем суду не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні. До таких саме висновків, щодо прийняття та направлення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, та їх узгодженості, дійшов і суд першої інстанції. Далі, згідно із даними облікових карток платника податків у ОСОБА_1 станом на грудень 2019 року наявна заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5346,45 грн., у тому числі пеня у сумі 801,45 грн., з військового збору в розмірі 1552,94 грн., у тому числі пеня у сумі 240,44 грн. (а.с.11-15). Віповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. 19.12.2019 року Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу № 60713-50/828 на загальну суму 6899,39 грн., яку відповідачу направлено поштою на адресу: АДРЕСА_2 . Проте, як вбачається з копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків (а.с.8, 9). Згідно із п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п.59.3 ст.59 ПК України). Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст. 59 ПК України). Згідно із абзацом четвертим п.58.3 ст.58 ПК України у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Саме на вказані норми статті 59 ПК України послався суд першої інстанції, обгрунтовуючи свої висновки щодо не належного вручення відповідачу вимоги №60713-50/828 від 19.12.2019 року. Проте, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції залишено поза увагою абзац третій пункту 59.1 статті 59 ПК України (в редакції на час правовідносин), згідно якого податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Оскільки вимога № 60713-50/828 від 19.12.2019 року сформована на загальну суму податкового боргу ОСОБА_1 в розмірі 6899,39 грн., що не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на грудень 2019 року (960,50 грн. х 60 = 57630,00 грн.), надсилання (вручення) такої вимоги Податковим кодексом України (в редакції на час спірних правовідносин) не передбачалось. Відтак, висновки суду щодо неналежного вручення вимоги відповідачу з будь-яких підстав, є необгрунтованими. Посилання суду першої інстанції на не обґрунтованість контролюючим органом суми пені, заявленої ним в позові до стягнення, та не можливості судом перевірити ці дані, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки будь-яких запитів чи мотивованих ухвал суду про витребування у позивача розрахунків такої пені, судом протягом розгляду справи робилось. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 313, 312,315, 317 ,321, 322 325, 328 КАС України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року в адміністративній справі №280/4023/20 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року в адміністративній справі №280/4023/20 скасувати. Позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) в розмірі 5346,45 грн. та суму боргу з військового збору (код платежу 11011001) в розмірі 1552,94. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак