Постанова 4855 № 640/53/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/53/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0000231309, №0000241309 та №0000251309. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки договори дарування житлового будинку та земельної ділянки від 21.10.2015 укладені між членами сім`ї першого ступеня споріднення, а тому підстави для нарахування податкових зобов`язань та пені відсутні. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті ГУ ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0000231309, №0000241309 та №0000251309. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, на підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що на момент складання акту перевірки, від приватного нотаріуса Баладін В.В. надійшла інформація щодо отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді вартості об`єкта спадщини від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, вартістю 1945786,00 грн. Водночас позивач, на вимогу контролюючого органу не прибув до ГУ ДФС у м. Києві для подання податкової декларації про майновий стан та сплати податку, а також не надав відповідну інформацію стосовно отримання зазначеного доходу, у відповідь на лист ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.09.2016 № 5566/Г/26-56-13-04-11 про надання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік. Ураховуючи те, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено отримання позивачем доходу у вигляді вартості успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення в сумі 1945786,00 грн, у зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання на загальну суму 126476,09 грн, оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Указане на переконання скаржника свідчить про те, що оскаржувані рішення є правомірними, а відтак скасовані судом безпідставно. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві заявлене клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200. Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності, а забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі. Кабінетом Міністрів України 19.06.2019 прийнято постанову №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно якої, постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві та постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, у тому числі, Головне управління ДФС у м. Києві реорганізовується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що 01.08.2019 Головного управління ДФС у м. Києві перебуває у стані припинення. Пунктом 3 Постанови КМ України від 19.06.2019 537 визначено установити, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 залишити без змін. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі статті 20, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 31.05.2017 №4266 ГУ ДФС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді вартості об`єкта спадщини фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Письмове повідомлення від 30.05.2017 №5688/Г/26-15-13-09-17 про проведення перевірки та копія наказу від 31.05.2017 №4266 було направлено позивачу рекомендованим листом про вручення за податковою адресою платника податків, однак було повернуто за закінченням терміну зберігання. За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 30.06.2017 №571/26-15-13-09-12/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено порушення позивачем: - вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 розділу ІV ПК України - фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 декларація про майновий стан та доходи за 2015 рік до ДПІ Подільського району ГУ ДФС у м. Києві не подана; - вимог п.п. 174.2.2 п. 174.2 п. 174.6 ст. 174, п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 ПК України - фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді вартості об`єкта спадщини від фізичної особи що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, на загальну суму 1945786,00 грн., внаслідок чого визначено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, на загальну суму 97289,30 грн.; - вимог п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2015 рік в розмірі 29186,79 грн з отриманого доходу у вигляді вартості об`єкта спадщини від фізичної особи що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, на загальну суму 1945786,00 грн. На підставі вказаного Акту перевірки, 15.08.2017 відповідачем прийнято: - податкове повідомлення-рішення №0000231309 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: "податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 121611,63 грн; - податкове повідомлення-рішення №0000241309, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн; - податкове повідомлення-рішення №0000251309 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: "військовий збір" у розмірі 36483,49 грн. На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем подано скаргу, яку листом ДФС України від 12.09.2018 №13826/Г/99-99-11-02-01-14 залишено без розгляду, оскільки така скарга подана з пропуском строку. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач, уважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з адміністративним позовом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України. Згідно з пунктом 1.1. статті 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу. Податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1 статті 6 ПК України). Відповідно до пункту 164.2.10 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом. Згідно з підпунктом 174.2.1. пункту 174.2 статті 174 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються вартість власності, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення. При цьому у відповідності до підпункту 174.2.2. пункту 174.2 статті 174 ПК України вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 зазначеного Кодексу. Згідно пункту 167.2 статті 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу. Пунктом 174.3. статті 174 ПК України встановлено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини. Відповідно до пункту 174.4 статті 174 ПК України нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення. За змістом пункту 174.6. статті 174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. При цьому, пп.1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Ставка збору становить 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. Підпунктами 1.4-1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп.1.4). Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (пп.1.7). Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, згідно договору дарування житлового будинку від 21.10.2015 позивачу від ОСОБА_2 передано безоплатно у власність житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0543 га, кадастровий номер 3222410600:01:011:0273, позначений на плані літерою А, загальною площею 155,5 кв. м, житловою площею 82,5 кв. м, має будівлі та споруди: прибудова "а", погріб "під а", тераса "над а", навіс "Б", гараж "В", колодязь "І" огорожа №1-3. Також позивачем від ОСОБА_2 набуто у власність земельну ділянку, згідно договору дарування земельної ділянки від 21.10.2015, загальною площею 0,0543 га кадастровий номер 3222410600:01:011:0273 за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до Свідоцтва про народження від 02.07.1977 серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 - мати ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в цьому випадку дохід позивача у вигляді вартості подарованої йому земельної ділянки та житлового будинку підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою. Водночас посилання апелянта, що документи, які б підтверджували перший ступень споріднення між дарувальником та обдарованим під час перевірки та після її проведення не надавались не заслуговує на увагу, оскільки ГУ ДФС у м. Києві факт споріднення позивача як обдарованого та його матері як дарувальника не спростовано. Проте, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб у сумі 97289,30 грн, військовий збір у сумі 29186,79 грн та засновано штрафні санкції у загальній сумі 31789,03 грн що суперечить вищенаведеним нормам закону. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0000231309 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 97289,30 грн., та за штрафними санкціями у сумі 24322,33 грн. Оскільки судом визнано, що дохід, отриманий позивачем у результаті дарування йому матір`ю земельної ділянки та будинку за відповідними договорами дарування від 21.10.2015, оподатковується за нульовою ставкою, тому правильним є висновки суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0000251309, через що вказаний дохід звільняється від оподаткування військовим збором. Також, ураховуючи те, що в позивача був відсутній обов`язок з подачі податкової декларації суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0000241309. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Замінити у порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко