Ухвала КЦС ВС № 461/4534/20

Ухвала 22 квітня 2021 року м. Київ справа № 461/4534/20 провадження № 61-6269ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про приведення стіни до попереднього стану, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 13 квітня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у вказаній цивільній справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступних підстав. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У касаційній скарзі заявник, як на підставу касаційного оскарження, крім іншого, посилається на пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, зазначаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Крім цього, у касаційній скарзі заявник також, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові не застосував висновку викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та висновку викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, суди при вирішенні справ мають брати до уваги тільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Враховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики. Отже, посилання заявника на вищевказані постанови Пленуму Верховного Суду України не є посиланням на постанову Верховного Суду у розумінні пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім того, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, заявник не зазначає стосовно яких норм права відсутній висновок Верховного Суду (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), як це вплинуло на вирішення справи. Вказані недоліки касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Отже, заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, яких не врахував суд апеляційної інстанції, або стосовно яких конкретних норм та правовідносин відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишити без руху. Надати заявникові для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Коротенко