Постанова 4811 № 461/4534/20

Справа № 461/4534/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/337/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретарка: Колич Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова в складі судді Стрельбицького В.В. від 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про приведення стіни по попереднього стану, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в с т а н о в и л а : ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2021 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду зі стадії ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України. Вважає ухвалу упередженою, неправомірною та незаконною, ухваленою з грубим порушенням ЦПК України. Вказує, що у прохальній частині позовної заяви зокрема у п.4 зазначено: « Зобов`язати відповідача демонтувати улаштований пінопласт на несучій стіні фасаду кухні 11-1 та житлової кімнати 11-2 та привести несучу стіну до попереднього стану шляхом відновлення штукатурки вапняно-піщаним розчином».Всупереч положенням пункту 1 частини 5 статті 265 ЦПК України у результативній частині рішення відсутній висновок суду про задоволення позову чи відмову в позові щодо позовної вимоги, а саме: зобов`язати відповідача демонтувати улаштований пінопласт на несучій стіні фасаду кухні 11-1 та житлової кімнати 11-2, та привести несучу стіну до попереднього стану шляхом відновлення штукатурки вапняно-піщаним розчином тобто не ухвалено рішення.Натомість суд в ухвалі фактично надає роз`яснення постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій не маючи на це жодних повноважень. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив ухвалу всупереч положенням ст.ст. 263,264,265 ЦПК України. В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 259, 263, 270 ЦПК України тавідмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того, що суд не вбачав підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення обставини були предметом розгляду та оцінки суду першої інстанції, Львівського апеляційного суду та Верховного Суду, а заявник поданою заявою фактично просить переглянути рішення, яке набрало законної сили. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає. 10.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 461/4534/20, в якій просить ухвалити додаткове рішення, стосовно позовної вимоги, а саме: - зобов`язати відповідача демонтувати улаштований пінопласт на несучій стіні фасаду кухні 11-1 та житлової кімнати 11-2, та привести несучу стіну до попереднього стану шляхом відновлення штукатурки вапняно-піщаним розчином. Заяву мотивує тим що, із змісту мотивувальної та резолютивної частини рішення суду вбачається, що стосовно позовної вимоги, а саме вимоги про зобов`язання відповідача демонтувати улаштований пінопласт на несучій стіні фасаду кухні 11-1 та житлової кімнати 11-2, та привести несучу стіну до попереднього стану шляхом відновлення штукатурки вапняно-піщаним розчином, судом не ухвалено рішення. Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив: -стягнути з відповідача на його користь завдану йому матеріальну шкоду в сумі 78474,01 грн. та моральну шкоду в сумі 1100000 грн.; -зобов`язати відповідача демонтувати улаштований пінопласт на несучій стіні фасаду кухні 11-1 та житлової кімнати 11-2, та привести несучу стіну до попереднього стану шляхом відновлення штукатурки вапняно-пісчаним розчином. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 жовтня 2020 року - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишено без змін. Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Так, з матеріалів справи, а саме із вступної та резолютивної частини рішення по суті розгляду позову та повного тексту рішення суду від 13.10.2020 року (Т.1 а.с. 81-86) вбачається, що суд першої інстанції у рішенні від 13 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні позову повністю, про що йшлося вище. В апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_1 однією з підстав скасування рішення вказував те, що, на його думку, всупереч положенням п.1 ч.5 ст. 265 ЦПК України у рішенні не зазначено висновок суду щодо заявленої позовної вимоги п.4 позовної заяви, а саме приведення несучої стіни будинку до попереднього стану шляхом демонтажу улаштованого пінопласту. Постановою Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 жовтня 2020 року - залишено без змін. Однією з підстав касаційного оскарження наведених рішення та постанови ОСОБА_1 навів положення п.3 ч.2 ст. 389 ЦПК України, а також вказав, що в рішеннях першої та другої інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приведення стіни будинку до попереднього стану. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишено без змін. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що переглядаючи рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено повністю, зважаючи і на посилання позивача у апеляційній та касаційній скарзі на те, що одна із вимог позову не була розглянута, апеляційний та касаційний суди у своїх постановах, вважали мотивацію суду першої інстанції при відмові у позові належною та залишили таке рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи вказане, а саме те, що рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено повністю та таке рішення переглянуте судами апеляційної та касаційної інстанції та залишено в силі та при перегляді такого позивач наводив аргументи щодо не розгляду однієї із позовних вимог та такі аргументи були предметами розгляду цих судів, - підстав для ухвалення додаткового рішення у суду першої інстанції не було, оскільки, слід вважати, що вимога, про яку вказує позивач була розглянута та у задоволенні такої було відмовлено, тому судом правильно відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 вересня 2022 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра