Ухвала КЦС ВС № 757/42885/19-ц

УХВАЛА Іменем України 15 квітня 2021 року м. Київ справа № 757/42885/19-ц провадження № 61-1411ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2021 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 2 292 706,00 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 за невиконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року в справі № 370/1226/15-ц 3% річних у розмірі 582 524,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 308 640,45 грн; за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 18 липня 2017 року в справі № 752/18635/15-ц 3% річних у розмірі 4 486,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 323,61 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішення ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року. Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року залишено без змін. 26 січня 2021 року до Верховного Суду подано касаційну ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито провадження, витребувано справу із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваного судового рішення та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, якою залишено без змін рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року. 26 січня 2021 року ОСОБА_1 також звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року визнано неповажними причини пропуску строку, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших підстав для його поновлення. Роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали заявнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Ухвала Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року отримана заявником 10 лютого 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року на підставі частини четвертої статті 357 ЦПК України. 05 квітня 2021 року до Верховного Суду подано касаційну ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2021 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною четвертою статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Постановляючи оскаржувану ухвалу,враховуючи те, що заявник був обізнаний про судове рішення, оскільки воно було постановлено у присутності представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , він був присутнім також у судовому засіданні суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року 09 грудня 2020 року та 23 грудня 2020 року, надавав пояснення у судовому засіданні 09 грудня 2020 року, просив відкласти розгляд справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, 23 грудня 2020 року в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, крім того на виконання вимог ухвали інших підстав для поновлення строку заявником не надано, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 357 ЦПК України. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішенні від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком для осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду У Х В А Л И В: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2021 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська