Постанова КГС ВС № 914/1353/16(914/3218/23)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ cправа № 914/1353/16(914/3218/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: Акціонерного товариства "Мегабанк" - Святецький Д.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" - Лазор А.О., Плесканка О.В. (ліквідатор), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кустова Т.В., Державного реєстратора Славської селищної ради Стрийського району Львівської області Свідрика Тараса Володимировича - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 (колегія суддів у складі: головуючий - Матущак О.І., Скрипчук О.С., Кравчук Н.М.) у справі №914/1353/16(914/3218/23) за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора Славської селищної ради Стрийського району Львівської області Свідрика Тараса Володимировича про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки та визнання права іпотекодержателя в межах справи №914/1353/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет", ВСТАНОВИВ: Хід розгляду справи

1. Провадження у справі №914/1353/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (далі - ТОВ "Мальви-Маркет", Боржник) порушено ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2016 на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. Постановою Господарського суду Львівської області від 20.07.2016 ТОВ "Мальви-Маркет" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Стислий виклад позовних вимог

3. У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк", Банк) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Мальви-Маркет", у якому просило скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; визнати за Банком право іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894.

4. Позов мотивовано тим, що прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, проведені 31.12.2011 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі №5015/537/12 визнано недійсними.

5. Позивач посилався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2020 у справі №914/1353/16, відповідно до якого внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів дія іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894 підлягає відновленню з моменту внесення первинного запису до Державного реєстру іпотек.

6. АТ "Мегабанк" зазначало, що підставою для проведення державної реєстрації припинення іпотеки було судове рішення у справі №914/1353/16, однак питання про припинення іпотеки під час розгляду цієї справи не вирішувалося.

7. Позивач також посилався на положення Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав, зазначаючи, що реєстраційні дії щодо припинення іпотеки проведені за заявою неналежної особи та за відсутності передбачених законом підстав для припинення іпотеки.

8. Крім того, позивач зазначав, що після повернення спірного нерухомого майна у власність ТОВ "Мальви-Маркет" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про іпотеку за договором від 25.07.2006 №3894, що порушує його права як заставного кредитора.

9. АТ "Мегабанк" також вказало, що внаслідок витребування спірного майна на користь ТОВ "Мальви-Маркет" відновилася заборгованість відповідача за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006, а тому іпотека залишається чинною та наявні підстави для визнання за Банком права іпотекодержателя.

10. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2024 залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та державного реєстратора Славської селищної ради Стрийського району Львівської області Свідрика Тараса Володимировича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 11. 25.07.2006 між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є АТ "Мегабанк", та ТОВ "Мальви-Маркет" укладено кредитний договір №119/2006. Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між сторонами укладено іпотечний договір від 25.07.2006 №3894, предметом якого є нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3.

12. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011, стягнуто солідарно з ТОВ "Мальви-Маркет" та ПП "Торнадо-М" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006, а також звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №3894 від 25.07.2006 шляхом проведення публічних торгів.

13. На виконання зазначеного судового рішення відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, у межах якого 31.12.2011 проведено прилюдні торги з реалізації спірного нерухомого майна. Переможцем торгів визнано ПП "Елітон-2011" за ціною 9918700,00 грн. 18.01.2012 державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, 19.01.2012 ПП "Елітон-2011" видано свідоцтво про право власності, а 26.01.2012 виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

14. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі №5015/537/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012, визнано недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням НОМЕР_1, проведені 31.12.2011 з реалізації нерухомого майна, яке належало ТОВ "Мальви-Маркет" та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. 15. 30.01.2012 між ПП "Елітон-2011" як іпотекодавцем та ПАТ "Мегабанк" як іпотекодержателем укладено договір іпотеки №138/2011-з-2, за умовами якого спірним нерухомим майном забезпечено виконання зобов`язань ПП "Елітон-2011" і ПП "Торнадо-М" за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "Мегабанк". 16. 12.02.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. прийнято рішення про реєстрацію переходу до ПАТ "Мегабанк" права власності на спірне нерухоме майно на підставі іпотечного договору від 30.01.2012 №138/2011-з-2. У подальшому на баланс ПАТ "Мегабанк" було оприбутковано це майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006.

17. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, відхилено грошові вимоги ПАТ "Мегабанк" до ТОВ "Мальви-Маркет" на суму 5650750,79 грн, які складалися зі штрафів за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006 та іпотечним договором №3894 від 25.07.2006. Підставою для відхилення цих вимог стало закінчення виконавчих проваджень у зв`язку з повним виконанням судових рішень. 18. 28.07.2018 та 30.07.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Свідриком Т.В. за заявою ТОВ "Мальви-Маркет" прийнято рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони відчуження щодо спірного нерухомого майна. Підставою для проведення реєстраційних дій щодо припинення іпотеки за індексним записом №19742352 від 30.03.2017 зазначено постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №914/1353/16. 19. 31.07.2018 ТОВ "Мальви-Маркет" в особі ліквідатора звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ "Мегабанк" про витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

20. Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №914/1353/16 постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 у частині розгляду позову ТОВ "Мальви-Маркет" до АТ "Мегабанк" про витребування майна із чужого незаконного володіння скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що з визнанням недійсними прилюдних торгів дія іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894 підлягає відновленню з моменту внесення первинного запису до Державного реєстру іпотек.

21. АТ "Мегабанк" зверталося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №520/907/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 22.02.2022 зазначені судові рішення скасовано, а провадження у справі №520/907/19 закрито на підставі того, що спір має приватноправовий характер і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

22. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та постановою Верховного Суду від 29.08.2023, витребувано із чужого незаконного володіння АТ "Мегабанк" на користь ТОВ "Мальви-Маркет" нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. 23. 22.09.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено рішення про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Мальви-Маркет". Відповідно до інформації з державних реєстрів запис про іпотеку за договором від 25.07.2006 №3894 щодо цього майна відсутній.

24. Судами також встановлено, що після внесення 22.09.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності ТОВ "Мальви-Маркет" на спірні нежитлові приміщення Банк вважав відновленою заборгованість відповідача за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006, встановлену рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10. 25. 13.06.2023 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16, посилаючись, зокрема, на витребування спірного нерухомого майна на користь ТОВ "Мальви-Маркет" та необхідність визнання кредиторських вимог Банку як забезпечених заставою.

26. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі №914/1353/16, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та постановою Верховного Суду від 15.10.2024, у задоволенні зазначеної заяви відмовлено. Суди виходили з того, що обставини витребування спірного майна не спростовують фактів, покладених в основу ухвали від 08.02.2017, а вимоги, які просив визнати Банк, не були предметом розгляду під час вирішення заявлених ним грошових вимог.

27. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №53/321-10 (н.р. №53/278-09), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 та постановою Верховного Суду від 11.06.2024, відмовлено у задоволенні заяви АТ "Мегабанк" про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

28. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.05.2025 позов АТ "Мегабанк" задоволено повністю.

29. Господарський суд першої інстанції виходив із того, що іпотека за договором від 25.07.2006 №3894 була припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки на прилюдних торгах під час виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10 та погашенням вимог іпотекодержателя за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки. Водночас постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі №5015/537/12 прилюдні торги від 31.12.2011 визнано недійсними.

30. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.06.2020 у справі №914/1353/16, визнання недійсними прилюдних торгів має наслідком відновлення дії іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894 з моменту внесення первинного запису до Державного реєстру іпотек, оскільки відпала підстава для виключення такого запису.

31. Господарський суд першої інстанції також врахував, що визнання прилюдних торгів недійсними не скасовує судового рішення, на виконання якого вони були проведені, а після визнання торгів недійсними майно підлягає повторному продажу в порядку виконання судового рішення. При цьому матеріали справи не містять доказів повторного проведення прилюдних торгів на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10.

32. Відхиляючи доводи відповідача про припинення іпотеки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, суд зазначив, що відсутні підстави вважати рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10 виконаним у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 після визнання прилюдних торгів недійсними, а тому відсутні підстави для висновку про припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою.

33. З огляду на наведене місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894, задовольнив позовні вимоги АТ "Мегабанк", скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо спірного нерухомого майна та визнав за АТ "Мегабанк" право іпотеки на відповідні об`єкти нерухомості.

34. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2025 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

35. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10 було виконано, а відповідні виконавчі провадження закінчені у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення. При цьому кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки та від примусового стягнення, були перераховані на користь ПАТ "Мегабанк". Такі обставини були встановлені ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16 та мають преюдиційне значення.

36. Апеляційний господарський суд також врахував, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі №914/1353/16, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено у перегляді ухвали від 08.02.2017 за нововиявленими обставинами, а тому встановлені нею факти виконання рішення суду та припинення забезпечених вимог залишаються чинними.

37. Господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що витребування у 2022 році спірного нерухомого майна від АТ "Мегабанк" на користь ТОВ "Мальви-Маркет" не спростовує факту виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011, оскільки майно було витребувано від Банку як від недобросовісного набувача, який набув його не в межах первісних іпотечних правовідносин із ТОВ "Мальви-Маркет", а на підставі окремого договору іпотеки, укладеного з ПП "Елітон-2011".

38. Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, АТ "Мегабанк" відмовлено у поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі його дубліката. Суд зазначив, що після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмови у його поновленні кредитор втрачає можливість примусового захисту відповідної вимоги.

39. Виходячи з установлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що основне зобов`язання за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006 було виконане, а тому відсутні правові підстави для відновлення припиненої іпотеки та визнання за АТ "Мегабанк" статусу іпотекодержателя щодо спірного майна. Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

40. АТ "Мегабанк" (далі - скаржник) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2025.

41. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що господарський суд апеляційної інстанції застосував норми процесуального та матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

42. Зокрема, скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 269 ГПК України, оскільки здійснив апеляційний перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2025 у повному обсязі, у тому числі в частині задоволення позовної вимоги про визнання за Банком права іпотеки, яка, на думку скаржника, не була оскаржена відповідачем в апеляційній скарзі. На обґрунтування цього доводу скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №940/296/24, від 12.03.2024 у справі №927/1206/21, від 08.12.2025 у справі №922/856/23(756/11612/23), від 27.11.2025 у справі №906/581/24, від 16.10.2025 у справі №910/12561/23, від 12.06.2024 у справі №756/11081/20, від 24.09.2025 у справі №916/3243/24, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18, від 28.10.2021 у справі №910/13604/20, від 25.03.2024 у справі №336/6023/20, від 24.05.2023 у справі №179/363/21, від 21.06.2023 у справі №757/42885/19-ц, від 20.06.2024 у справі №216/5657/22.

43. Також скаржник посилається на неправильне застосування ст. 275 ГПК України, зазначаючи, що вихід суду апеляційної інстанції за межі вимог апеляційної скарги у разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається лише в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення. На підтвердження цього доводу скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №915/693/24, від 04.11.2025 у справі №915/648/24, від 16.10.2025 у справі №910/12561/23, від 09.09.2025 у справі №924/1246/21, від 21.08.2025 у справі №913/266/20(913/119/21), від 26.11.2024 у справі №911/3072/23, від 23.10.2024 у справі №922/1864/23.

44. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував ч. 4 ст. 13 ГПК України, оскільки неоскарження ТОВ "Мальви-Маркет" рішення суду першої інстанції в частині визнання за АТ "Мегабанк" права іпотеки свідчило про відсутність апеляційного оскарження цієї частини рішення та обмежувало межі апеляційного перегляду. У цій частині скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №910/13473/22 та від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.

45. АТ "Мегабанк" також зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч.ч. 4 та 7 ст. 75 ГПК України. На думку скаржника, апеляційний суд помилково ототожнив обставини, встановлені судовим рішенням, із правовою оцінкою таких обставин, унаслідок чого дійшов неправильного висновку про преюдиційне значення ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16 щодо виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10. Водночас, на думку скаржника, апеляційний суд не врахував преюдиційні обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі №5015/537/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012, а саме факт визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належало ТОВ "Мальви-Маркет". У цій частині скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 22.10.2019 у справі №910/2039/18, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17.

46. Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про припинення основного зобов`язання та, як наслідок, припинення іпотеки. На його думку, суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №922/1378/17, від 05.07.2018 у справі №918/756/13 та від 18.06.2020 у справі №914/1353/16, відповідно до яких у разі визнання недійсними торгів, на підставі яких було виключено запис про іпотеку, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту внесення первинного запису до Державного реєстру іпотек.

47. Також скаржник зазначає про неправильне застосування ст.ст. 3, 17, 33 Закону України "Про іпотеку", зокрема у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору від 25.07.2006 №3894. АТ "Мегабанк" вважає, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, однак припиняється лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема у разі належного виконання основного зобов`язання. У цій частині скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №922/1995/17, від 14.02.2023 у справі №917/1283/21, від 05.02.2026 у справі №910/15948/24, від 15.10.2025 у справі №5023/5722/11(922/5201/23), від 27.08.2025 у справі №911/248/21(911/1940/23), від 20.05.2025 у справі №911/1220/24.

48. Скаржник також вважає, що апеляційний суд неправильно застосував ч. 1 ст. 509 та ч. 1 ст. 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки ототожнив втрату можливості примусового виконання судового рішення у зв`язку зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання з припиненням самого зобов`язання. На думку Банку, така обставина не є підставою для припинення основного зобов`язання та припинення іпотеки. На підтвердження цього доводу скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №754/511/23, від 04.04.2018 у справі №922/1378/17, від 05.07.2018 у справі №918/756/13, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 18.06.2020 у справі №914/1353/16.

49. Крім того, АТ "Мегабанк" посилається на неправильне застосування ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ч. 1 ст. 593 ЦК України. Скаржник зазначає, що визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки унеможливлює висновок про припинення іпотеки внаслідок реалізації предмета іпотеки, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У цій частині скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 20.05.2025 у справі №911/1220/24, від 21.08.2024 у справі №910/18384/15(910/11585/23), від 04.10.2018 у справі №908/2116/17, від 16.10.2018 у справі №924/1039/16.

50. Окремо скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд, встановивши недійсність прилюдних торгів, не врахував правову природу таких торгів як правочину у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України, а також наслідки недійсності правочину, передбачені цивільним законодавством. На думку скаржника, оскільки прилюдні торги є правочином з продажу майна на публічних торгах, їх недійсність має наслідком повернення сторонами всього отриманого за таким правочином. У цій частині скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №554/154/22, від 23.05.2023 у справі №925/904/21, від 06.12.2022 у справі №910/14177/21, від 09.02.2022 у справі №904/5868/18, від 20.11.2019 у справі №925/796/18, від 14.02.2019 у справі №903/228/18.

51. Скаржник також посилається на неправильне застосування п. 6 ст. 3 ЦК України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції засад добросовісності, розумності та справедливості. У цій частині скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 01.04.2026 у справі №906/991/25, від 18.02.2026 у справі №911/2321/24, від 18.03.2026 у справі №924/567/25, від 10.02.2026 у справі №910/2211/25.

52. Отже, по суті доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, безпідставно вийшов за межі апеляційного перегляду, неправильно застосував вимоги щодо преюдиційності обставин, помилково визнав основне зобов`язання припиненим, не врахував правових наслідків недійсності прилюдних торгів та без належної оцінки залишив доводи Банку щодо незаконності реєстраційних дій з припинення іпотеки. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

53. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мальви-Маркет" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 - без змін.

54. Відповідач зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив подані докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

55. На думку ТОВ "Мальви-Маркет", доводи касаційної скарги про вихід апеляційного суду за межі апеляційного перегляду є безпідставними, оскільки апеляційна скарга разом із поданими у встановлений законом строк доповненнями містила вимогу про скасування рішення місцевого господарського суду повністю та відмову у задоволенні всіх позовних вимог.

56. Крім того, відповідач вважає правильними висновки апеляційного суду щодо наявності преюдиційних обставин виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10, припинення основного зобов`язання та, як наслідок, припинення іпотеки. Також зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

57. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою.

58. Відповідно до ч. 2 ст. 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

59. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До заяви про приєднання до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання відповідної заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

60. Поданий Фондом гарантування вкладів фізичних осіб документ, попри назву "відзив", не містить самостійного викладу заперечень щодо доводів касаційної скарги, а зводиться до підтримки вимог скаржника про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції. За таких обставин Верховний Суд оцінює цей документ за його змістом, а не за назвою, як "заяву про приєднання до касаційної скарги". Водночас до такого відзиву (заяви про приєднання до касаційної скарги) не додано документа про сплату судового збору. Оскільки ГПК України не передбачає надання строку для усунення недоліків заяви про приєднання до касаційної скарги, поданий відзив (заява про приєднання до касаційної скарги) підлягає залишенню без розгляду.

61. Подібні за змістом висновки щодо застосування ст.ст. 295, 297 ГПК України викладено в постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №924/793/21, від 09.05.2023 у справі №910/158/22, від 24.05.2023 у справі №916/875/20, від 23.01.2024 у справі №908/174/20, від 11.06.2024 у справі №917/1710/23, від 24.09.2024 у справі №910/21998/21, від 22.04.2025 у справі №910/18089/23, від 15.01.2026 у справі №904/3993/19, від 02.04.2026 у справі №916/1507/21(916/2307/25).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

62. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

63. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова господарського суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єктів нерухомого майна та визнання за Банком права іпотекодержателя за іпотечним договором.

64. Спірні реєстраційні дії були вчинені у липні 2018 року, тому застосуванню підлягають норми законодавства у редакції, чинній на той момент.

65. Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

66. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

67. Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

68. У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку").

69. Частиною 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

70. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

71. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

72. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

73. Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

74. Частина 1 ст. 26 зазначеного Закону передбачає, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

75. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

76. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 цього Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

77. Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

78. Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

79. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

80. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення права, та інші способи, встановлені договором або законом.

81. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим такими діями наслідкам. Спосіб захисту має забезпечувати поновлення порушеного права та не створювати необхідності повторного звернення до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

82. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту порушеного права у спірних правовідносинах, позов не підлягає задоволенню. Обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

83. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення іпотеки та про визнання за Банком права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894.

84. Вирішуючи питання щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення іпотеки, Верховний Суд вважає за необхідне оцінити належність та ефективність такого способу захисту в системному зв`язку із заявленою вимогою про визнання за Банком права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894, спираючись на релевантні правові висновки Верховного Суду.

85. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при оцінці належності способу захисту суд має виходити не лише з формального змісту заявленої вимоги, а й з того, чи призведе її задоволення до реального поновлення порушеного права особи та усунення правової невизначеності у спірних правовідносинах.

86. Верховний Суд враховує, що обидві заявлені вимоги спрямовані на досягнення одного правового результату - відновлення прав Банку як іпотекодержателя щодо спірного нерухомого майна.

87. Так, у постанові від 13.05.2026 у справі №910/9087/23 Верховний Суд зазначив, що у разі заявлення кількох вимог, спрямованих на досягнення одного результату, суд повинен оцінювати, яка з них є достатньою та безпосередньо забезпечує поновлення порушеного права.

88. У постанові Верховного Суду від 11.06.2026 у справі №922/1134/17(922/722/22) наголошено, що належним є такий спосіб захисту, який безпосередньо усуває порушення права та призводить до досягнення правового результату, на який спрямовані вимоги позивача.

89. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

90. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (на яку посилається скаржник) зазначила, що "виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек".

91. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що "у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя".

92. Отже, з наведених висновків Великої Палати Верховного Суду вбачається, що вимога про скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення іпотеки сама по собі не є належним та ефективним способом захисту у випадку, коли позивач стверджує про збереження чинності іпотеки, оскільки задоволення такої вимоги не призводить до відновлення права іпотекодержателя.

93. Натомість вимога про визнання права іпотекодержателя безпосередньо спрямована на встановлення існування відповідного речового права та, у разі її задоволення, є достатньою правовою підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

94. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про визнання права іпотекодержателя є належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, тоді як задоволення вимог про скасування рішень державного реєстратора саме по собі не забезпечить поновлення прав позивача.

95. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені Банком вимоги про скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення іпотеки не є належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому не підлягають задоволенню.

96. Отже, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора є правильною по суті, проте її мотивувальна частина підлягає зміні з наведених вище підстав щодо неефективності обраного способу захисту.

97. Щодо вимоги про визнання за Банком права іпотекодержателя Верховний Суд зазначає таке.

98. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати існуючим забезпечене іпотекою зобов`язання та що обставини виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10 підтверджуються судовими рішеннями, які мають преюдиціальне значення.

99. Проте Верховний Суд не погоджується з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

100. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894 шляхом проведення прилюдних торгів.

101. У межах виконавчого провадження НОМЕР_1 31.12.2011 проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, за результатами яких переможцем визначено ПП "Елітон-2011", а виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

102. Разом з тим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі №5015/537/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012, зазначені прилюдні торги визнано недійсними.

103. В подальшому рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, спірне нерухоме майно витребувано із чужого незаконного володіння Банку на користь ТОВ "Мальви-Маркет", а 22.09.2023 право власності на це майно зареєстровано за ТОВ "Мальви-Маркет".

104. Обґрунтовуючи висновок про відсутність у Банку права іпотекодержателя, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі №914/1353/16, а також ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №53/321-10.

105. Водночас зі змісту ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16 убачається, що предметом розгляду були виключно грошові вимоги ПАТ "Мегабанк" до боржника у сумі 5650750,79 грн, які складалися зі штрафів за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006 та іпотечним договором №3894 від 25.07.2006.

106. Відхиляючи зазначені вимоги, господарський суд виходив із того, що рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011, якими такі штрафні санкції були стягнуті, виконані у межах виконавчих проваджень, що підтверджувалося постановами про їх закінчення та доказами про перерахування коштів стягувачу.

107. Водночас питання про припинення іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894, існування або відсутність права іпотекодержателя, а також правові наслідки подальшого визнання недійсними прилюдних торгів не були предметом розгляду суду та не вирішувалися зазначеною ухвалою.

108. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі №914/1353/16, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, вирішувалося питання про наявність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали від 08.02.2017.

109. Господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для такого перегляду, оскільки обставини витребування нерухомого майна не спростовували факти, покладені в основу ухвали від 08.02.2017, а заявник фактично просив визнати нові кредиторські вимоги, які раніше не були предметом судового розгляду.

110. Питання про припинення або існування іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894 і в цьому провадженні не було предметом судового розгляду.

111. Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №53/321-10, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, вирішувалося питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу.

112. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, заявнику було відмовлено у задоволенні такої заяви у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутністю поважних причин для його поновлення.

113. Зазначене провадження також не стосувалося питання припинення чи збереження іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894 та не містить встановлених судом обставин щодо припинення відповідного забезпечувального обтяження.

114. Господарський суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України преюдиціальне значення мають лише фактичні обставини, безпосередньо встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, тоді як правова оцінка таких обставин не є обов`язковою для суду під час розгляду іншої справи. Такий правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 22.10.2019 у справі №910/2039/18 та від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, на які посилається скаржник.

115. Апеляційний господарський суд фактично надав преюдиційне значення не встановленим судами фактичним обставинам, а власному тлумаченню правових наслідків зазначених судових рішень, що не відповідає положенням ст. 75 ГПК України. Правова визначеність, забезпечена ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №914/1353/16, стосується результату розгляду заявлених АТ "Мегабанк" грошових вимог у процедурі банкрутства, однак не охоплює і не усуває правову невизначеність щодо існування права іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894, оскільки це питання не було самостійним предметом розгляду, не входило до предмета доказування та не було вирішене у резолютивних частинах зазначених судових рішень.

116. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється виключно з підстав, прямо визначених законом.

117. Однією з таких підстав є реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку".

118. Верховний Суд враховує, що визнання недійсними прилюдних торгів, на підставі яких було проведено реалізацію предмета іпотеки, усуває правову підставу для висновку про припинення іпотеки внаслідок такої реалізації. Водночас слід розмежовувати чинність іпотеки як матеріального права та державну реєстрацію відомостей про неї: іпотека, за відсутності передбачених законом підстав її припинення, зберігає чинність, а відповідний запис про іпотеку підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав у встановленому законом порядку.

119. Так, у постановах від 04.04.2018 у справі №922/1378/17 та від 05.07.2018 у справі №918/756/13 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання недійсними прилюдних торгів, на підставі яких було відчужено предмет іпотеки та припинено відповідне обтяження, має наслідком відсутність передбаченої законом підстави для припинення іпотеки, що у матеріально-правовому сенсі підтверджує чинність іпотеки, а відповідні відомості про іпотеку підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у встановленому законом порядку.

120. Аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №914/1353/16, ухваленій у межах провадження про банкрутство ТОВ "Мальви-Маркет".

121. У постанові від 18.06.2020 у справі №914/1353/16 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки означає відсутність тих правових наслідків, які були пов`язані з їх проведенням, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що ПП "Елітон-2011" не набуло права власності на спірне майно, а тому подальше відчуження такого майна та встановлення щодо нього нових обтяжень не могли ґрунтуватися на належному титулі власника. Відтак визнання недійсними прилюдних торгів усуває правову підставу, з якою закон пов`язував припинення іпотеки внаслідок реалізації предмета іпотеки, а дія іпотеки за договором від 25.07.2006 №3894 підлягає відновленню з моменту внесення первинного запису до Державного реєстру іпотек.

122. Наведений висновок узгоджується з правовою природою іпотеки як похідного способу забезпечення виконання зобов`язання, визначеною ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки жодна із передбачених законом підстав припинення іпотеки у спірних правовідносинах не настала. З установлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин та змісту судових рішень, на які послався апеляційний господарський суд, не вбачається встановлення передбаченої ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підстави припинення іпотеки після визнання недійсними прилюдних торгів, унаслідок яких відбулася реалізація предмета іпотеки.

123. Сам по собі факт виключення запису про іпотеку з державного реєстру не є підставою припинення іпотеки, оскільки державна реєстрація має похідний характер від матеріального права та лише відображає його наявність або відсутність. Тому вирішальним для встановлення факту припинення іпотеки є наявність передбачених законом підстав, визначених ст. 17 Закону України "Про іпотеку", а не сам факт внесення відповідного реєстраційного запису.

124. Отже, після визнання прилюдних торгів недійсними відпала одна із підстав припинення іпотеки, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

125. При цьому суд апеляційної інстанції не встановив наявності будь-якої іншої передбаченої законом підстави припинення іпотеки.

126. Враховуючи викладене, висновок апеляційного господарського суду про припинення іпотеки ґрунтується на неправильному застосуванні положень ст. 75 ГПК України щодо преюдиційності судових рішень та не узгоджується з положеннями ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки жодної передбаченої законом підстави припинення іпотеки судами не встановлено. При цьому апеляційний господарський суд, посилаючись на преюдиційність зазначених судових рішень, фактично дійшов правового висновку про припинення іпотеки, хоча жодним із цих рішень така обставина не встановлювалася. Такий підхід суперечить ч.ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України та правовим висновкам Верховного Суду про те, що преюдицію утворюють лише встановлені судом факти, тоді як правова оцінка цих фактів не є обов`язковою для іншого суду.

127. Висновок апеляційного суду про припинення забезпечувального зобов`язання у зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не ґрунтується на положеннях Закону України "Про іпотеку", оскільки така обставина не віднесена законом до підстав припинення іпотеки.

128. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що право іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894 не припинилося, тоді як висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є помилковими.

129. Крім того, Верховний Суд враховує положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

130. У Рішенні Конституційного Суду України від 14.07.2020 №8-р/2020 зазначено, що відчуження предмета іпотеки саме по собі не припиняє іпотеки, а новий власник набуває статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором.

131. Отже, навіть перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи не є передбаченою законом підставою припинення іпотеки.

132. У цій справі після визнання прилюдних торгів недійсними та витребування майна право власності на спірні об`єкти нерухомості знову зареєстроване за ТОВ "Мальви-Маркет", яке є стороною іпотечного договору від 25.07.2006 №3894.

133. За таких обставин відсутні правові підстави вважати, що іпотека припинилася внаслідок зміни власника майна або подальшого повернення такого майна ТОВ "Мальви-Маркет".

134. Верховний Суд погоджується з правовим висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за АТ "Мегабанк" права іпотекодержателя, оскільки цей висновок ґрунтується на встановлених цим судом обставинах та відповідає положенням ст.ст. 3, 17, 23 Закону України "Про іпотеку".

135. Враховуючи наведене, постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за АТ "Мегабанк" права іпотекодержателя підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі.

136. Щодо доводів касаційної скарги про порушення ст.ст. 269, 275 ГПК України та ч. 4 ст. 13 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

137. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

138. За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

139. Доводи касаційної скарги про вихід господарського суду апеляційної інстанції за межі апеляційного перегляду спростовуються змістом апеляційної скарги та поданих до неї доповнень. ТОВ "Мальви-Маркет" оскаржувало рішення місцевого господарського суду в цілому, просило скасувати його та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, в доповненні до апеляційної скарги скаржник окремо навів доводи щодо неможливості задоволення вимоги про визнання права іпотеки та неефективності такого способу захисту. Отже, відповідні питання були безпосередньо предметом апеляційного перегляду, а тому апеляційний господарський суд діяв у межах доводів апеляційної скарги та вимог ст. 269 ГПК України.

140. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мальви-Маркет" також підтверджує, що апеляційна скарга разом із поданими у встановлений законом строк доповненнями містила вимогу про скасування рішення місцевого господарського суду повністю та відмову у задоволенні всіх позовних вимог.

141. За таких обставин питання наявності чи відсутності у Банку права іпотеки було безпосереднім предметом апеляційного перегляду, а тому висновки апеляційного суду в цій частині ухвалені в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

142. Наведені скаржником постанови Верховного Суду містять правові висновки щодо недопустимості виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційної скарги, що відповідає положенням ст.ст. 269, 275 ГПК України. Водночас наведені правові висновки сформульовані за інших фактичних обставин

143. Натомість у справі, що переглядається, ТОВ "Мальви-Маркет" просило скасувати рішення господарського суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а у доповненнях до апеляційної скарги окремо навело доводи щодо відсутності підстав для визнання за Банком права іпотекодержателя та неефективності такого способу захисту.

144. За таких обставин питання існування права іпотеки було предметом апеляційного перегляду, а тому господарський суд апеляційної інстанції діяв у межах повноважень, визначених ст.ст. 269, 275 ГПК України.

145. Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду не свідчать про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права у цій частині, оскільки фактичні обставини справ, у яких вони ухвалені, не є подібними до обставин справи, що переглядається.

146. Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 269, 275 ГПК України та ч. 4 ст. 13 ГПК України Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані.

147. Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо наслідків недійсності прилюдних торгів, похідного характеру іпотеки, спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та засад добросовісності, розумності і справедливості, Верховним Судом ураховані під час оцінки питання про наявність чи відсутність передбачених законом підстав припинення іпотеки. У тій частині, в якій ці доводи спрямовані на інше тлумачення правових наслідків уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин, їм надано оцінку Верховним Судом у наведених вище мотивах. Такі доводи не зумовлюють іншого процесуального результату внаслідок касаційного перегляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

148. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

149. Згідно зі ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

150. Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

151. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що постанова господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за АТ "Мегабанк" права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894 ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому в цій частині підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

152. Водночас Верховний Суд погоджується з результатом вирішення спору судом апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки, однак не погоджується з наведеними судом мотивами. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Судові витрати

153. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює судове рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

154. У цій справі касаційну скаргу задоволено в частині позовної вимоги про визнання за АТ "Мегабанк" права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894, а тому понесені скаржником витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в цій частині підлягають відшкодуванню.

155. При зверненні з позовом позивач визначив ціну майнової позовної вимоги виходячи з вартості предмета іпотеки, яка становить 9918700,00 грн.

156. Відповідно до пп. 3 п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1,5 відсотка ціни позову, що у цій справі складає 148780,50 грн (9918700,00 грн Ч 1,5%).

157. За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків зазначеної ставки (пп. 9 п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), тобто 297561,00 грн. З огляду на подання касаційної скарги в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), а тому належний до сплати судовий збір становить 238048,80 грн.

158. При поданні касаційної скарги скаржником сплачено судовий збір за оскарження судового рішення в частині зазначеної майнової позовної вимоги у сумі 249249,00 грн (квитанція №32 від 02.06.2026), тобто у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір".

159. Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, скаржник має право заявити клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

160. Враховуючи викладене, з ТОВ "Мальви-Маркет" на користь АТ "Мегабанк" підлягає стягненню 238048,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

161. Оскільки в частині позовних вимог щодо скасування рішень державного реєстратора Верховний Суд змінює постанову суду апеляційної інстанції виключно в частині мотивів її прийняття, без зміни результату вирішення спору, підстав для нового розподілу судових витрат у цій частині немає.

162. Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з касаційним переглядом судового рішення в частині позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора, покладаються на скаржника. Висновки щодо застосування норм права

163. Застосовуючи ч. 4 та ч. 7 ст. 75 ГПК України у взаємозв`язку з принципом правової визначеності, Верховний Суд виходить з того, що остаточне судове рішення усуває правову невизначеність лише в межах предмета спору, предмета доказування та фактичних обставин, встановлених цим судовим рішенням. Судове рішення, ухвалене за результатами розгляду грошових вимог кредитора у справі про банкрутство, не усуває правової невизначеності щодо існування або припинення права іпотеки, якщо питання припинення іпотеки не було самостійним предметом розгляду, не вирішувалося в резолютивній частині такого рішення та якщо подальший спір стосується інших вимог, зокрема визнання права іпотекодержателя.

164. Преюдиційне значення у такому разі можуть мати лише фактичні обставини, встановлені попереднім судовим рішенням: зокрема факт проведення торгів, факт винесення постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, факт перерахування коштів, факт відхилення грошових вимог кредитора. Натомість висновок про те, що такі факти свідчать про належне виконання основного зобов`язання, припинення забезпеченого зобов`язання або припинення іпотеки, є правовою оцінкою відповідних фактів і не має преюдиційного значення для іншої справи.

165. Застосовуючи ст.ст. 216, 593, 598, 599 ЦК України та ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", Верховний Суд виходить з того, що іпотека як забезпечувальне зобов`язання має похідний характер від основного зобов`язання та припиняється лише за наявності передбаченої законом або договором підстави. Визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки та повернення предмета іпотеки іпотекодавцю виключають висновок про припинення іпотеки внаслідок реалізації предмета іпотеки або належного виконання основного зобов`язання, якщо інша передбачена законом підстава припинення іпотеки не встановлена.

166. Втрата кредитором можливості примусового виконання конкретного виконавчого документа сама по собі не є підставою припинення іпотеки. Така обставина може мати значення для оцінки можливості примусового виконання відповідного судового рішення, однак не є тотожною припиненню основного зобов`язання належним виконанням і не належить до самостійних підстав припинення іпотеки, визначених ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 593 ЦК України. Керуючись статтями 300, 308, 309, 311, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №914/1353/16(914/3218/23): - у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за Акціонерним товариством "Мегабанк" права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.07.2006 №3894 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2025 у цій частині залишити в силі; - у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; - у частині розподілу судових витрат залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (вул. Литвиненка, 3, м. Львів, 79034; ідентифікаційний код 13835841) на користь Акціонерного товариства "Мегабанк" (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) 238048,80 грн (двісті тридцять вісім тисяч сорок вісім гривень 80 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Картере Судді С. Жуков В. Пєсков