Постанова 4824 № 756/15902/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № 33/824/1252/2020 Постанова винесена суддею Белоконною І.В. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Панасюка В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шаргород Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року, в с т а н о в и л а: Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з постановою, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення, за яким, 20 листопада 2019 року о 03 год. по пр. Героїв Сталінграду в м. Києві ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а також винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та винести нову постанову, якою закрити справу за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що дійсно 20.11.2019 року він керував автомобілем БМВ та о 1 год. разом із пасажиром ОСОБА_2 рухався по пр. Героїв Сталінграду з відповідною швидкістю, не порушуючи ПДР, але їх наздогнали та зупинили працівники поліції, які, після перевірки документів, сказали, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, при цьому звернули його увагу на те, що відпустять, якщо буде заохочення. Після такого спілкування з працівниками поліції на протязі 1,5 - 2 год. та у зв`язку з відсутністю у нього відповідної суми, останні викликали інший екіпаж патрульної поліції, і відразу ж знайшлися свідки щодо його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що викликало сумнів у їх упередженості. При цьому, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не відібрали пояснення у нього та його пасажира ОСОБА_2 про всі обставини події, не перевірили та не вилучили посвідчення водія, не вжили заходів щодо його відсторонення від керування транспортним засобом та не помістили автомобіль на спеціальний майданчик, тобто не діяли відповідно до вимог чинного законодавства. Також при складанні протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, зазначає, що його незгода, а потім і відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була здійснена у присутності свідків, щодо упередженості яких є сумніви. Вказує й на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції, він надав ґрунтовні пояснення стосовно всіх обставин події, порушення працівниками патрульної поліції м. Києва вимог КУпАП, наказу МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, а також просив долучити пояснення до матеріалів справи та викликати і допитати свідка ОСОБА_2 щодо всіх обставин справи. Між тим, висновок суду про те, що він керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп`яніння не відповідає об`єктивній та фактичній дійсності, оскільки він вже біля двох годин там стояв, нікуди не рухався, та автомобілем не керував, а замерз на морозі від чого і трусилося все тіло, а не тільки руки. Звертає увагу й на те, що на запит суду до Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району було надано відповідь, що ОСОБА_1 в медзаклад не доставлявся та не звертався для обстеження на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а лікар ОСОБА_3 ніколи не працювала в лікарні і на даний час не працює, проте, на повторний запит суду надана відповідь, що ОСОБА_1 дійсно проходив перевірку 20.11.2019 року о 05 год., огляд проводив лікар ОСОБА_4 та був виданий висновок №3810. В той же час, у справі міститься висновок №381 від 20.11.2019 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого - 20.11.2019 року о 05 год. ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння в КНП ЦРЛ Києво-Святошинської ради, ознак сп`яніння не виявлено, оскільки упередженість працівників поліції та свідків змусили його самостійно звернутися до Києво-Святошинської лікарні м. Боярка та пройти огляд на стан наркотичного чи алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він отримав вказаний висновок. Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував вище викладені обставини, чим допустив неповноту та однобічність розгляду справи, при цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що він керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому справа підлягає закриттю відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП. Дана справа була призначена до розгляду у суді апеляційної інстанції на 17.03.2020 року, однак, у зв`язку із задоволенням в судовому засіданні клопотання захисника Панасюка В.М., яке було підтримано ОСОБА_1 , пов`язаного з необхідністю перевірки достовірності, наявного у матеріалах справи, висновку КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 20.11.2019 року, розгляд останньої було перенесено на 06.04.2020 року. В подальшому справа неодноразово переносилась у зв`язку з ненадходженням на запит суду відповіді з КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради». В черговий раз розгляд справи було відкладено на 19.08.2020 року, однак у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 та захисника Панасюка В.М., через самоізоляцію ОСОБА_1 , розгляд останньої було перенесено на 07.09.2020 року. 07.09.2020 року у судове засідання з`явився захисник Панасюк В.М., але ОСОБА_1 , будучи належним чином сповіщеним про день та час слухання справи, у судове засідання не з`явився через підозру на COVID-19, при цьому, документів на підтвердження таких даних, суду жодного разу надано не було, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.10.2020 року. Проте, в подальшому, будучи неодноразово належним чином сповіщеними про день та час слухання справи, ні ОСОБА_1 , ні його захисник Панасюк В.М. до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, будь-яких клопотань на адресу суду не направили, а тому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 294 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника Панасюка В.М. Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозаписз нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, ОСОБА_1 та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. До того ж факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, у зв`язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп`яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп`яніння, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, виявивши у ОСОБА_1 , під час спілкування, ознаки наркотичного сп`яніння, працівник поліції у присутності свідків повідомив, що було зупинено водія за порушення ПДР, у якого під час спілкування було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які практично не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриття обличчя, та запропонував йому пройти огляд у лікаря-нарколога в медичній установі, а також роз`яснив наслідки відмови від проходження такого огляду, на що ОСОБА_1 категорично відмовився, зазначивши, що працівники поліції до нього упереджено ставляться, оскільки відкривають досьє та дивляться, що було у нього в минулому, а також, на зауваження одного зі свідків пройти огляд та спростувати підозри працівників поліції, повідомив, що не хоче їхати до лікаря, так як декілька днів тому курив траву та вживав наркотичні засоби, які тримаються у крові приблизно чотири місяці, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. А тому доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції, безпідставно зупинивши його, та, після перевірки документів, сказали, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, при цьому звернули його увагу на те, що відпустять, якщо буде заохочення, але після того як у нього не було відповідної суми, останні викликали інший екіпаж патрульної поліції, і відразу ж знайшлися свідки щодо його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що викликало у нього сумнів в їх упередженості, судом апеляційної інстанції розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене. До того ж ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , вважаючи дії інспекторів поліції з вказаного приводу неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку. Щодо посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що, у зв`язку з упередженістю працівників поліції та свідків, він самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, яким у нього ознак наркотичного та алкогольного сп`яніння не виявлено, про що видано Висновок КНП ЦРЛ Києво-Святошинської ради№381 від 20.11.2019 року, то воно не заслуговує на увагу, з огляду на наступне. Так, для повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, апеляційним судом було витребувано з КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської ради» акт медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №381 від 20.11.2019 року та витяг з Журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за 20.11.2019 року, що засвідчують факт медичного огляду ОСОБА_1 та факт реєстрації медичного огляду ОСОБА_1 . З відповідей КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської ради» №1446 від 17.06.2020 року та №1746 від 24.07.2020 року, наданих на запит апеляційного суду, слідує, що ОСОБА_1 до приймального відділення КНП «ЦРЛ Києво-Святошинської райради» 20.11.2019 року за медичною допомогою не звертався, медичний огляд його на предмет алкогольного та наркотичного сп`яніння не проводився. Отже, висновок №381 від 20.11.2019 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , на який він посилається, є сумнівним щодо джерела його походження та у даному випадку не має жодного доказового значення. Щодо доводів ОСОБА_1 про упередженість працівників поліції та свідків по справі, то вони є малопереконливими, оскільки будь-яких даних про зацікавленість працівників поліції та свідків по даній справі матеріали адміністративного провадження не містять. Не може свідчити про неповноту з`ясування всіх обставин справи, і та обставина, що працівниками поліції не було відібрано пояснення у ОСОБА_2 , яка була пасажиром в автомобілі ОСОБА_1 , оскільки дана особа може бути заінтересованою в результатах розгляду справи. Доводи апелянта про те, що він автомобілем не керував, а біля двох годин стояв та нікуди не рухався, і замерз на морозі, від чого трусилося все тіло, а не тільки руки, є безпідставними та спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 , як у змісті апеляційної скарги, так і тими, що долучені до неї, про те, що він дійсно 20.11.2019 року керував автомобілем БМВ та о 1 год. разом із пасажиром ОСОБА_2 рухався по пр. Героїв Сталінграду з відповідною швидкістю, не порушуючи ПДР, але їх наздогнали та зупинили працівники поліції, і, після перевірки документів, сказали, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, звертаючи увагу на необґрунтовані причини та ознаки. А тому такі твердження ОСОБА_1 про те, що він автомобілем не керував, а стояв на місці та нікуди не рухався, розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене. Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в аспекті незаконності дій працівників поліції, про те, що поліцейські не відсторонили йоговід керування транспортним засобом, оскільки вони відібрали у ОСОБА_1 письмове зобов`язання не керувати транспортним засобом, що викладено у самому протоколі та є однією із форм відсторонення від керування транспортним засобом. Також не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не перевірили та не вилучили посвідчення водія, оскільки, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 , про отримання якого свідчить особистий підпис ОСОБА_1 . Стосовно доводів апеляційної скарги щодо того, що було порушено права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП, оскільки йому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було роз`яснено його права, то вони є безпідставними і надуманими, оскільки зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, про що ним особисто проставлено у протоколі підпис. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи. При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП. За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Горб І.М.