Постанова 4807 № 316/426/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 316/426/20 Головуючий в 1 інст. Куценко М.О. Провадження №33/807/312/20 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В. розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Цигиці Л.М. на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн. Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 18 лютого 2020 року о 12:10 годині в районі будинку № 18, розташованого по вул. В-Інтернаціоналістів у м.Енергодар Запорізької області керував автомобілем марки «Chevrolet», р/н НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Цигиця Л.М. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не звернув увагу на протокол про адміністративне правопорушення, як на головний доказ у справі, а віддав перевагу документам, які долучені до матеріалів справи, про які взагалі відсутнє посилання у протоколі, і яким чином вони з`явилися, теж не відомо, внаслідок чого допустив однобічність та необ`єктивність своїх висновків. Апелянт зазначає, що у протоколі відсутні будь-які записи про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, відсутні пояснення свідків та дані про таких свідків, відсутні дані про те, що акт огляду на стан сп`яніння виписувався та що до протоколу були додані будь-які документи. Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд допустив формалізм, взагалі самоусунувся від з`ясування істини в справі, не вжив достатніх заходів процесуального характеру для явки до суду та дачі особистих пояснень як поліцейських інспекторів, так і свідків, які надавали пояснення щодо спірної ситуації, яка склалась при складанні оскаржуваного протоколу. Суд послався на відеозапис з камер та патрульного авто (а.с.8). Проте, дані докази повністю спростовують факти, які викладені у протоколі. Працівники поліції безпідставно, без жодних правових підстав зупинили автомобіль ОСОБА_1 та не могли пояснити причину зупинки транспортного засобу. Працівники поліції не пропонували провести тест на визначення стану наркотичного сп`яніння і не роз`яснили, що за відмову від проходження огляду складається протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, оскільки в протоколі не сформульовано, який саме огляд ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп`яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних технічних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров`я), правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле. Особа має право знати, в чому саме її звинувачують, щоб реалізувати право на захист. Таким чином, твердження суду про однозначну відмову апелянта від проходження дійсного запропонованого ОСОБА_1 огляду не узгоджується з матеріалами справи. Поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом. У поясненнях свідків також не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Також апелянт зазначає, що з оскаржуваної постанови суду теж не можливо з`ясувати, від проходження якого саме обстеження відмовився ОСОБА_1 .. У постанові зазначено, що особа притягується до відповідальності за керування автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, при цьому не звертає увагу на невідповідність складання акту від відмови від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також від проходження огляду у закладі охорони здоров`я на алкогольне сп`яніння, а не наркотичне, на невідповідність наданих пояснень свідків з приводу цього. Цей факт ставить під сумнів показання свідків, у зв`язку з чим їх не можна вважати достатнім і достовірним доказом. Крім того, водія ОСОБА_1 - не відстороняли від керування, що у сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст.130 КУпАП. При наявності суперечливих показань свідків суд не викликав і не допитав цих осіб в судовому засіданні, у зв`язку з чим такі письмові пояснення не можна вважати доказами. Натомість, суд розглянув справу поверхово і формально, не допитавши свідків в судовому засіданні, та не з`ясував, від проходження якого огляду відмовився правопорушник та чи йому взагалі було запропоновано пройти огляд. Письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою. В судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Цигиця Л.М., не з`явились, подали заяву про розгляд апеляційної скарги без їх участі, при цьому, зазначили, що підтримують апеляційну скаргу та просять її задовольнити. Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена даними, що містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 063310 від 18 лютого 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом «Chevrolet», державний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків; зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, будь-яких зауважень чи клопотань не заявляв; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 лютого 2020 року в КНП «СМЕЧ-1»; актом огляду; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 18 лютого 2020 року, згідно з якими ОСОБА_1 працівниками поліції, у зв`язку із наявністю в останнього ознак наркотичного сп`яніння, було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, проте останній відмовився від проходження такого огляду; DVD-диском з відеозаписом, де зафіксовано як ОСОБА_1 керував автомобілем «Chevrolet», державний знак НОМЕР_1 . Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Цигиці Л.М. про те, що ОСОБА_1 безпідставно зупинили працівники поліції, нічим не підтверджується. З відеозапису вбачається, що у працівників поліції були підстави вважати, що останній перебуває у стані сп`яніння. Встановлення поліцейськими у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння підтверджується актом огляду, тому ОСОБА_1 направлений до медичного закладу - КНП «СМЕЧ-1», що відображено у відповідному направленні. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не вживав наркотичних засобів, не спростовує наявності в його діях складу вищевказаного правопорушення, оскільки керування транспортним засобом у стані сп`яніння останньому не інкримінується, а відмова водія, який має ознаки сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійним складом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження захисника про те, що водія не відстороняли від керування транспортним засобом, жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Даних про те, що після оформлення протоколу та інших матеріалів ОСОБА_1 дозволено керувати автомобілем, в матеріалах справи немає. Недоліки протоколу, на які вказує захисник, не є суттєвими, та не свідчать про недопустимість вказаного протоколу як доказу. В той же час, до протоколу додані документи, які підтверджують відомості, зазначені у протоколі та узгоджуються між собою. Доводи апелянта про те, що при розгляді справи судом першої інстанції не заслухані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та працівники патрульної поліції, правильності висновків суду теж не спростовують та не свідчать про незаконність винесеної постанови. Разом з цим, в матеріалах справи містяться письмові пояснення зазначених свідків, ставити під сумнів достовірність яких підстав не вбачається, з огляду і на те, що ці пояснення узгоджуються з відеозаписом, долученим до протоколу, а також з іншими доказами. Клопотань про дослідження додаткових доказів, в т.ч. про допит свідків, при апеляційному розгляді сторона захисту не заявляла. Той факт, що ОСОБА_1 після складання протоколу самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння та такого стану в нього не виявлено, правильності висновків суду першої інстанції про наявність в його діях складу вищевказаного правопорушення теж не спростовують, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.4 ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОБ№063310 від 18 лютого 2020 року, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 зупинено працівниками поліції 18 лютого 2020 року о 12:10 годині, а висновок щодо результатів медичного огляду складений 18 лютого 2020 року о 17:40 годині, тобто після спливу понад двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, та не в присутності поліцейського. Отже, результати такого огляду вважаються недійсними. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 - адвоката Цигиці Л.М., правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Цигиці Л.М. залишити без задоволення. Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 316/426/20