Постанова 4824 № 752/2963/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/2963/21 Суддя 1 інстанції - Єсауленко М.В. Провадження № 33/824/1999/2021 Доповідач-суддя Матвієнко Ю.О. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. на користь держави. Постановою суду встановлено, що 17 грудня 2020 року о 01 год. 16 хв. за адресою: вул. Ломоносова, 50/2 в м. Києві у ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: порушення мови, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота, після чого він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що постанова є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, при ознайомленні з текстом постанови ОСОБА_1 було встановлено, що його пояснення та доводи, надані суду щодо обставин події, яка мала місце 17.12.2020 року біля будинку, де він мешкає, судом викладено не у повному обсязі, викривлено, однобічно та упереджено. Разом з тим, повнота наданих ним пояснень, які зафіксовано відповідними технічними звукозаписуючими засобами повної фіксації судового засідання, спростовують висновки суду в частині фактичного встановлення часу, місцезнаходження та розташування автомобіля, факту керування, обставин перебування ОСОБА_1 у автомобілі, хронології подій, його відмови від проходження освідування в медичному закладі на стан сп`яніння. Крім того, 03.03.2021 року судом було безпідставно та без належної аргументації відмовлено захиснику ОСОБА_1 - адвокату Дундалу В.П. у клопотаннях про повернення протоколу на доопрацювання, оскільки він складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП (не відповідають дійсності час, місце та обставини інкримінованого правопорушення, під час складання протоколу відсутні свідки), а також визнання недопустимими доказами відеозаписів з бодікамер поліцейських, оскільки вони перериваються й фіксують окремі дії поліцейських, й пояснення свідків на заздалегідь підготовлених з надрукованим текстом пояснень. Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , викликані судом за клопотанням адвоката Дундала В.П., до суду не з`явились, а у задоволенні повторного клопотання про виклик свідків та поліцейських з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, судом було відмовлено. Таким чином, всупереч вимог ст. 252 КУпАП суд не забезпечив всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності; в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а протокол складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП. Також ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зазначав, що він не керував автомобілем, а просто відпочивав у ньому, а сам автомобіль знаходився не на проїзній частині, а на парковці, поблизу непрацюючого одного з двох шлагбаумів на прибудинковій території будинку №4 по вулиці Мейтуса у м. Києві. Поліцейський просить ОСОБА_1 надати для перевірки документи, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, при цьому інспектор не говорить про вчинення ОСОБА_1 будь-якого порушення ПДР, у тому числі не висловлює підозри керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Інспектор зазначає, що він лише перевірить документи, після чого ОСОБА_1 може бути вільним. В розмові поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи погодиться він пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній відповідає згодою, а також пояснює працівнику поліції, що він не керує транспортним засобом та не перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а лише відпочиває у припаркованому авто. Отже, працівниками поліції не було зафіксовано керування ОСОБА_1 17.12.2020 року о 01 год. 16 хв. транспортним засобом під час руху, і ОСОБА_1 не виконував функцій водія під час руху транспортним засобом. Крім того, у протоколі зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння 17.12.2020 року о 01 год. 16 хв., а початок відеозапису з нагрудної камери поліцейського розпочато о 01 год. 17 хв. 17.12.2020 року. Тобто, жодних належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та порушив вимоги п. 2.5 ПДР суду поліцейським не надано, відеозапис на диску має «нарізку» з десяти окремих відео файлів, що підтверджує факт порушення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису в частині безперервності відеозапису. Також апелянт у скарзі посилався на порушення порядку огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він, відмовившись від проходження огляду на місці за допомогою алкотестерів, погодився пройти огляд у медичному закладі. Однак, не зважаючи на це, поліцейський склав протокол за відмову від проходження огляду. Вищенаведені обставини на підставі ч. 5 ст. 266 КУпАП дають підстави вважати огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння недійсним. Таким чином, враховуючи вищевикладене, апелянт зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, не дотримався всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом, що призвело до ухвалення у справі незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Дундала В.П., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 194010 від 17.12.2020 року (а.с.1), письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.2), диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.3). Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення. При цьому об`єктивна сторона останнього полягає саме у відмові від проходження зазначеного огляду. Відповідно до п. 6 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 № 194010 від 17.12.2020 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які засвідчили, що в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 17 грудня 2020 року у м.Києві керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції в присутності двох свідків відмовився. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є підставою вважати цей огляд недійсним, апеляційним судом відхиляються, виходячи з наступного. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок №1103). Згідно п. 2 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння з ознаками такого стану. Пунктом 3 Інструкції № 1452/735 передбачено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З даних відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 мав щонайменше такі ознаки алкогольного сп`яніння, як: порушення координації рухів та порушення мови, при цьому у апеляційного суду не виникають сумніви, що поліцейський також встановив у ОСОБА_1 під час спілкування з ним таку ознаку алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота. Доводи ОСОБА_1 у скарзі про те, що він був схвильований незаконними діями поліцейських, які знущалися з нього та принижували, тому і почав хвилюватися, апеляційний суд відкидає, оскільки вони спростовуються даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який переконливо доводить, що ОСОБА_1 має хитку ходу та порушення мови, що не може бути викликано звичайною втомою чи пригніченим станом. Таким чином, у поліцейського були підстави відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, пропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Аналогічна норма передбачена у п.3 Порядку, яка також передбачає, що такий огляд може бути проведений лікарем закладу охорони здоров`я. З відеозапису вбачається, що о 01 год. 45-46 хв. ОСОБА_1 від проходження огляду у присутності двох свідків відмовився. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи скарги, про те, що ОСОБА_1 на проходження огляду погодився, оскільки така згода була надана ним о 01 год. 25 хв., після чого поліцейський викликав інших поліцейських, які мали при собі прилад «Драгер», але ОСОБА_1 почав вчиняти дії, які свідчать про те, що він уникає такого огляду, та о 01 год. 45-46 хв. відмовився проходити огляд як на приладі, так і у лікаря нарколога. Якщо водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції). Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і у лікаря нарколога, поліцейський у встановленому законом порядку у присутності двох свідків склав протокол про відмову у проходженні огляду. Жодних обставин, які б давали підстави сумніватися у поясненнях свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які долучено до матеріалів справи, хоча і у заздалегідь виготовлених бланках, судом під час розгляду справи не встановлено, оскільки ці бланки містять підписи свідків, крім цього, перебування свідків під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду також підтверджується даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Відхиляються апеляційним судом і доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а просто відпочивав у ньому, оскільки наявними у справі доказами підтверджується факт керування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння автомобілем, зокрема, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що транспортний засіб, у якому сидить ОСОБА_1 , розташований на проїзній частині безпосередньо перед шлагбаумом, який встановлено на в`їзді до прибудинкової території житлового будинку та о 01 год. 16 хв. до нього підходить працівник поліції, який представляється інспектором Місцевим О.О. та просить водія надати водійське посвідчення. Між тим водій вимоги поліцейського не виконує і посвідчення водія не надає, при цьому його мова є нечіткою, координація рухів порушена. О 01 год. 25 хв. поліцейський зазначає водію про те, що він має ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує йому пройти огляд на приладі «Драгер» на місці, на що водій погоджується. Також поліцейський просить водія перевести автоматичну коробку перемикання передач у положення «Parking», на що водій вчиняє певні дії. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не висловив своїх заперечень з приводу того, що він керував транспортним засобом. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є доведеним, оскільки це підтверджується даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, зокрема їх початок о 01 год. 16 хв. зафіксував водія, який знаходиться за кермом автомобіля, двигун якого увімкнений, та місце розташування автомобіля, а саме на проїзній частині дороги безпосередньо перед шлагбаумом, через який здійснюється заїзд до прибудинкової території будинку №4 по вул. Мейтуса в м. Києві. При цьому доводи ОСОБА_1 про те, що цей шлагбаум не працював, суд відкидає, оскільки дані відеозапису подій, що відбувалися у подальшому, а також місце розташування будинку відповідно до проїзної частини, дає підстави для висновку, що саме через шлагбаум, попереду якого зупинив автомобіль ОСОБА_1 , здійснюється заїзд до прибудинкової території вищезазначеного будинку. Доводи ОСОБА_1 про те, що він лише відпочивав у автомобілі та не керував ним, апеляційний суд відхиляє, вважаючи їх такими, що спрямовані на ухилення від відповідальності. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол ДПР18 № 194010 від 17.12.2020 року складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, відхиляються апеляційним судом, оскільки зі змісту протоколу та доданих до нього матеріалів по документуванню адміністративного правопорушення вбачається, що його складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не проводилась безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, а фрагменти відеозапису спілкування поліцейських з ОСОБА_1 є порушенням Інструкції і їх зміст об`єктивно не підтверджує відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, виходячи з наступного. Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки. Так, згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) щодо відмови особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність такого обов`язку необґрунтовані. Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків є недопустимими доказами, оскільки викладені на бланках пояснень та заповнені поліцейським, що унеможливлює внесення до них додаткових відомостей, тобто фактично відсутній текст опитуваної особи, що є недопустимим і такі покази не можуть бути використані, як доказ вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі з урахуванням того, що свідки в судовому засіданні не допитувалися, необґрунтовані, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями свідків та іншими документами, а обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Тобто, письмові пояснення свідків є належним та допустимим доказом, оскільки містять фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому ні КУпАП, ні інші нормативні документи, не містять вимог до форми опитування свідків, зокрема, що такі пояснення мають бути написані власноруч, або заборони викладати пояснення свідків на надрукованих бланках, а посилання ОСОБА_1 на неможливість цього, є його власним тлумаченням, яке не грунтується на законі. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що згідно ч.2 ст.266 КУпАП присутність свідків при огляді водія на стан сп`яніння пов`язана лише із встановленням обставини щодо огляду чи відмови водія у їх присутності від проходження огляду, а їх письмові пояснення суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо доводів скарги про те, що в протоколі неправильно зазначено місцезнаходження та розташування автомобіля, то ці доводи є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що адреса: АДРЕСА_2 , зазначена у протоколі, є такою, що межує із адресою: м. Київ, вул. Мейтуса, 4, та знаходиться на перехрещенні доріг. Необгрунтованими є і доводи скарги про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Дундала В.П. про повернення протоколу на доопрацювання, оскільки дане питання відноситься до компетенції суду, у провадженні якого знаходиться справа про вчинення адміністративного правопорушення, який і приймає відповідне рішення з цього приводу. В даній справі суддя не встановив підстав для повернення протоколу на доопрацювання, в зв`язку із чим правомірно відмовив у задоволенні даного клопотання. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУПАП, крім того санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає альтернативних видів стягнення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко