Постанова 4824 № 752/8726/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Справа № 752/8726/25 № 33/824/3799/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва Токман Ю.Ф. від 16 червня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 283686, ОСОБА_1 28 березня 2025 року о 02:00 год. у м. Києві на вул. Васильківська керував транспортним засобом «Land Rover Range Rover Evoque», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Drager. Результат огляду 0,26 ‰. Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року та провадження по справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння; працівниками поліції не було виявлено ознак сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейських підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння. По суті, його твердження про невживання алкоголю є незгодою з результатами тестування, що в свою чергу мало потягти за собою проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, однак поліцейські його туди не доставили. Вказує, що після складання протоколу патрульні не перешкоджали йому продовжити рух для паркування транспортного засобу у дворі будинку, що свідчить про їх впевненість щодо відсутності у нього алкоголю в крові. Посилається на те, що відеозапис з бодікамер поліцейських не містить в собі самого факту руху транспортного засобу, що свідчить про неналежне фіксування події/факту вчинення правопорушення. Оскільки огляд на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, є недійсним, тому підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності немає. Також зазначає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений без застосування оригінального мундштука до приладу Drager Alcotest, тому не виключаються ризики некоректної роботи газоаналізатора, фактичних необ`єктивних тестів. Вважає, що наявними у справі доказами не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 283686, ОСОБА_1 28 березня 2025 року о 02:00 год. у м. Києві на вул. Васильківська керував транспортним засобом «Land Rover Range Rover Evoque», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Drager. Результат огляду 0,26 ‰. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 28 березня 2025 року серії ЕПР1 №283686; даними проведеного тесту за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 0,26‰; актом огляду на стан алкогольного cп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому у графі «З результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 березня 2025 року; розпискою ОСОБА_1 , від 28 березня 2023 року, в якій він підтверджує факт відсторонення його від керування транспортним засобом; відеозаписом з бодікамер 471228, 473829; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4370097 від 28 березня 2025 року. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України. Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи. Заперечення в апеляційній скарзі щодо обставин викладених у протоколі, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, а обставини зазначені у ньому підтверджуються сукупність належних та допустимих доказів, які наявні в матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, зокрема тестуванням на алкоголь за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 0,26‰. При цьому, ОСОБА_1 погодився із результатом огляду, що підтвердив своїм підписом у акті огляду на стан алкогольного cп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Відтак, погодившись із результатом огляду на стан алкогольного спяніння на місці зупинки, працівники поліції не мали обов'язку для доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння. З огляду на наведене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що твердження про невживання алкоголю є незгодою з результатами тестування, що в свою чергу мало потягти за собою проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, однак поліцейські його туди не доставили. Слід зауважити, що патрульні пропонували ОСОБА_1 , у разі незгоди із результатом тесту, проїхати до медичного закладу на що він відповів, що зараз у нього попереду важка розмова з дружиною. Твердження в апеляційній скарзі про те, що після складання протоколу патрульні не перешкоджали йому продовжити рух для паркування транспортного засобу у дворі будинку, що свідчить про їх впевненість щодо відсутності у нього алкоголю в крові, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки розпискою від 28 березня 2023 року, ОСОБА_1 підтвердив факт відсторонення його від керування транспортним засобом. Щодо посилання у апеляційної скарги про те, що відеозапис з бодікамер поліцейських не містить в собі самого факту руху транспортного засобу, що свідчить про неналежне фіксування події/факту вчинення правопорушення, апеляційний суд зазначає, що факт керування транспортним засобом підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4370097 від 28 березня 2025 року, а також відсутністю заперечень на відеозаписі щодо факту керування. Порушень, які б стали підставою для визнання огляду на стан алкогольного сп'яніння недійсним, судом не встановлено. Твердження в апеляційній скарзі про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений без застосування оригінального мундштука до приладу Drager Alcotest, тому не виключаються ризики некоректної роботи газоаналізатора, фактичних необ`єктивних тестів, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки за наявності сумніві у результаті тестування стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не був позбавлений права про це заявити поліцейським та у зв'язку з чим пройти огляд на стан сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, куди б його доставили патрульні. Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9а Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційним судом не встановлено. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.В. Саліхов