Постанова Волинський апеляційний суд № 156/1224/20

Справа № 156/1224/20 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О. Провадження № 22-ц/802/523/21 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 квітня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Дашко В.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.08.2011 року та судових витрат. Позов мотивує тим, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком складає Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 18 000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав: станом на 28.10.2020 року він має заборгованість в розмірі 28 773,43 грн, з яких: 17 774,26 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 17 774,26 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8 481,57 грн заборгованість за простроченими відсотками та 2 517,60 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 28 773,43 грн. та судові витрати. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.08.2011 року в розмірі 17 774,26 грн (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 26 коп.). В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та вважаючи його незаконним і необґрунтованим, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та відсотками за нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України скасувати та ухвалити нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відмовляючи в позові у частині заявлених банком позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за простроченими відсотками та відсотками за нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 62 5ЦК України, суд першої інстанції послався на те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлена цими правилами відсоткова ставка не може бути застосована при визначенні кредитної заборгованості. Такий висновок суду є правильний. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Встановлено, що 04 серпня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач погоджується, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Зазначений витяг зокрема містить пункти, які наведені судом у стислому викладі позиції позивача. В матеріалах справи також міститься підписаний 17.09.2018 року відповідачем ОСОБА_2 паспорт споживчого кредиту про надання інформації, який містить такі розділи:1. Інформація про контактні дані кредитодавця;

2. Інформація та контактні дані кредитного посередника:

3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача;

4. Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача;

5. Порядок повернення кредиту;

6. Додаткова інформація;

7. Інші важливі правові аспекти. При цьому найменування розділу 3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» свідчать про те, що споживачу пропонуються певні умови на його розсуд, а він має визначитись, які влаштовують його для подальшого укладення договору. На це вказує також зазначення у розділі 7 «Інші важливі правові аспекти» про таке: умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 встановлено, що кредитні кошти позичальнику були надані у відповідності до встановленого банком розміру кредитного ліміту, який на протязі використання відповідачем банківською карткою змінювався. Так 17.09.2018 року кредитний ліміт коштів було встановлено в розмірі 2500 грн, потім його розмір було збільшено до 18000 грн 25.09.2018 року, 19.12.2019 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн. Кінцевий строк дії платіжної картки, яка була надана позичальнику для користування кредитними коштами, встановлено до серпня 2022 року. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором. Відповідач, в свою чергу, не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором та випискою банку по картковому рахунку, якою підтверджується використання відповідачем кредитних коштів. Згідно з наданим представником позивача розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 28.10.2020 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 28 773,43 грн, з яких: 17 774,26 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 17 774,26 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8 481,57 грн заборгованість за простроченими відсотками та 2 517,60 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 серпня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщених на сайті банку, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування. Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем 17 вересня 2018 року, тобто значно пізніше, ніж анкета-заява, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору. Крім того, варто зазначити, що Паспорт споживчого кредиту наданий банком як доказ містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 02.10.2018 року. Більше того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У третьому розділі Паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 75000 грн., однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками не спростовує і не впливає на законність оскаржуваного рішення у цій частині. Оскільки, згідно частини шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то на думку колегії суддів, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача в користь банку нарахованих останнім прострочених відсотків. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, яким дано вірну правову оцінку і не спростовують висновків суду. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді