Постанова 4824 № 756/3378/20

Справа № 756/3378/20 № апеляційного провадження: № 22-ц/824/11975/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, подану в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Шевчука А.В., у цивільній справі № 756/3378/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 14 лютого 2018 року був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з нього заборгованість, яка станом на 20 грудня 2019 року становить 93 102,29 грн., з яких: 66 470,92 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 742,07 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 16 979,67 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4 409,63 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 лютого 2018 року в розмірі 66 470,92 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені витрати за сплату судового збору в розмірі 1 500,74 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Крилова О.Л., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити такі вимоги, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Факт укладення кредитного договору та отримання кредиту на платіжну картку підтверджується заявою відповідача, підписавши яку, він погодився на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Також, 14 лютого 2018 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому було зазначено про умови кредитування, в якому було визначено всі істотні умови договору. Звертає увагу на те, що відповідач не оспорював факту укладення договору та наявності в нього заборгованості. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, АТ КБ «Приватбанк» посилалося на те, що 14 лютого 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 20 грудня 2019 року становить 93 102,29 грн., з яких: 66 470,92 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 742,07 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 16 979,67 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4 409,63 грн. - штраф (процентна складова). З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не підписував Умови та правила надання банківських послуг, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до матеріалів справи Витяг з Умов були надані відповідачу для ознайомлення, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, і у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо сплати процентів та неустойки. Враховуючи викладене, з відповідача на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом у розмірі 66 470,92 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача від 14 лютого 2018 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, інформацію з умовами кредитування від 14 лютого 2018 року та розрахунок заборгованості. Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості по процентам, пені та штрафам. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 . Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку відповідач просив видати. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими до врахування судом. Інформація з умовами кредитування від 14 лютого 2018 року також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися (а.с. 10-11). При цьому, колегія суддів враховує, що зі змісту вказаного документу також неможливо встановити яким чином він був виготовлений. Так, із підпису в графі «підпис споживача» вищезазначеного документу вбачається, що він виконаний не пишучим приладом, а в інший спосіб, також відсутні дані, що він був проставлений з використанням електронного цифрового підпису. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що інформація з умовами кредитування від 14 лютого 2018 року була підписана саме ОСОБА_1 . До апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» було додано виписку з рахункуОСОБА_1 , проте, колегія суддів не приймає вказаний документ, оскільки, особою, що подала апеляційну скаргу, в порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не було надано доказів неможливості подання вказаної виписки з рахунку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по процентам, пені та штрафам. Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «ПриватБанк» не спростовують висновків суду першої інстанції. В частині стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом та судового збору рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника АТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, подану в інтересах Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року Суддя-доповідач Судді